... Роби велике, не обіцяй великого (Піфагор) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.06.2018 - СЕКЦІЯ №2
Доступ до інформації – це те право, яке рівною мірою держава надає кожному громадянину. Закон України «Про інформацію» говорить, що кожен має право на інформацію, цим самим передбачається можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та її захисту , що є необхідним для реалізації прав, свобод і законних інтересів [1]. 
Сьогодні, як ніколи раніше, постає питання правового забезпечення гарантії незалежної діяльності журналіста. Прийнято вважати, що однією зі складових, які відображають потенціал держави в зовнішніх зносинах є саме інформаційна забезпеченість, стан свободи слова та розвиток засобів масової інформації. У країнах, які, як зараз Україна, потерпають від конфліктів та серйозної незахищеності людини, засоби масової інформації відіграють важливу роль як активний захисник прав людини та демократизації, а також як медіатор для деескалації і врегулювання конфліктів шляхом збирання та поширення неупередженої інформації, в чому й полягає актуальність даної статті.
Метою є окреслення проблеми необхідності вдосконалення організаційно-правового забезпечення незалежної діяльності журналістів.
Питання журналістських прав досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники. Серед українських авторів відомі О. Кузнецова, В. Іванов, В. Сердюк, інші автори. До вітчизняних дослідників правового аспекту проблеми можна віднести В. Добринську, Т.Шевченка. Провідними дослідниками журналістських прав є Д. Вурхуф, Д. Хелен, В.Овербек, Д. Хілден та інші.
Перш ніж висвітлити дану тему, слід зазначити хто такий журналіст.
Як зазначає нам закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», журналістом є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов'язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України [2].
Низка міжнародних нормативно-правових актів забезпечують право журналіста на одержання й поширення інформації, такими актами є: Загальна декларація ООН прав людини; Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права; Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства; Орхуська Конвенцію про доступ до інформації, тощо; що стосується вітчизняного законодавства - стаття 34 Конституції України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства» та іншими.
Які ж права надає українське законодавство журналістам? 
Журналіст має право:
 Під час виконання професійних обов'язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом [1].
Таким винятком, наприклад, є те, що процес відповідної зйомки може суттєво порушувати певні особисті немайнові права фізичної особи - Цивільний кодекс України передбачає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Постає питання фіксації у громадських місцях, під час здійснення журналістами своєї професійної діяльності.
Як правило відкрите фотографування та знімання на відеокамеру в громадських місцях є абсолютно законними, за виключенням деяких випадків:
 не можна знімати, навіть відкрито, в місцях, які визнані місцями особистого користування, таких як, наприклад, туалети, роздягальні, ванні кімнати;
 не можна знімати без дозволу в транзитних будівлях, будівлях суду, урядових будівлях тощо;
 не можна знімати на фото чи відеокамеру, якщо своїми діями ви заважаєте працювати міліції, пожежникам, або медичним працівникам;
 не можна знімати в громадських місцях, які є приватною власністю, якщо наявне попередження про заборону зйомок.
Це означає, що у випадку проведення заходів публічного характеру, питати згоди особи на проведення зйомок не потрібно, особа усвідомлює, що вона знаходиться у громадському місці. 
Отже, знімати мітинги, збори тощо можна з дотриманням вимоги, що зйомка проводиться відкрито – тобто таким чином, що особа бачить, що відбувається. При цьому не обов’язково, щоб журналіста бачила кожна особа, що знаходиться на мітингу, головне, щоб зйомка проводилась не прихованою камерою, а у відкритому режимі [9].
 Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством [1]. 
Міністерство юстиції України не надало Комітету з питань свободи слова та інформації переліку визначених у законодавстві випадків, коли обмежується відвідування журналістами приміщень суб'єктів владних повноважень, відкритих заходів, які ними проводяться, та особистого прийому посадовців, тому що ці випадки насправді не визначені законодавством.
 Журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації Але це положення не стосується випадків, коли його зобов'язано до цього рішенням суду на основі закону. 
 Після пред'явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій, крім випадків, передбачених законом [1].
Звернемо увагу, що українське законодавство надає журналісту право збирати інформацію саме після пред’явлення відповідного журналістського посвідчення або іншого документу, що підтверджує його професійний статус. Зрозуміло, що якщо доступ до заходу не обмежено, то журналіст може збирати інформацію без пред’явлення посвідчення (або інших документів), проте журналіст має бути готовим в будь який момент показати документи, що підтверджують його статус журналіста. Такі документи можуть бути видані:
 друкованим засобом масової інформації на підставі статті 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»;
 телерадіоорганізацією на підставі статей 1, 58 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»;
 інформаційним агентством на підставі статті 21 Закону України «Про інформаційні агентства»;
 професійним об’єднанням журналістів на підставі статті 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».
Не зважаючи на правові гарантії, журналісти під час масових акцій протесту можуть стати жертвою як працівників правоохоронних органів, які, наприклад, не бажають викриття їхньої протиправної поведінки на масових акціях, так і протестуючих, які, наприклад, не бажають розголошенню інформації про наявність зброї та предметів, що порушують закон. Є багато різноманітних посібників і пам’яток щодо заходів безпеки для журналістів під час таких подій, наприклад видана на самому початку Майдану пам’ятка Інституту масової інформації «14 практичних порад щодо поведінки на акціях протесту. Пам’ятка для журналістів» [10].
 Журналіст має право поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом (авторством) або під умовним ім'ям (псевдонімом). 
 Журналіст засобу масової інформації має право відмовитися від авторства (підпису) на матеріал, якщо його зміст після редакційної правки (редагування) суперечить його переконанням [1].
Права та обов'язки журналіста, працівника засобу масової інформації, визначені цим Законом, поширюються на зарубіжних журналістів, працівників зарубіжних засобів масової інформації,  які працюють в Україні. 
Досить позитивним є той факт, що закон встановлює чіткі гарантії захисту прав журналіста.
Закон України «Про інформацію» встановлює, що умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснювані посадовою особою або групою осіб за попередньою змовою, тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України. 
Кримінальний кодекс говорить нам, що «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів», «умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років». При цьому «переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років» [5].
Звернемося до міжнародних нормативно-правових актів, які регулюють права журналістів.
Загальна декларація ООН прав людини 1948 року закріплює «свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів». Акцентуємо увагу на тому, що дана стаття Декларації наділяє журналіста правом не тільки «одержувати» інформацію, але й здійснювати її пошук. Це є досить суттєвим та позитивним для його діяльності [6].
Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року встановлює: «Кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу… одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з правами та обов’язками, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров’я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя» [7]. 
Основне право на свободу вираження поглядів, згідно зі статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, включає право одержувати і передавати інформацію без втручання органів державної влади. Зазначимо, що це право доступу до інформації, закріплене у ст. 10 Конвенції, неодноразово було предметом розгляду Європейським судом із прав людини [8].
Враховуючи наведене, як вітчизняним, так і міжнародним законодавством належним чином врегульовано засади діяльності журналістів.

Список використаних джерел:
1. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII. База даних «Законодавство України». URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2657-12/
2. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України від 23.09.1997 № 540/97-ВР. База даних «Законодавство України». URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/540/97вр
3. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21.12.1993 № 3759-XII. База даних «Законодавство України». URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3759-12 
4. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992 № 2782-XII. База даних «Законодавство України». URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2782-12 
5. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III. База даних «Законодавство України». URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 
6. Загальна декларація ООН прав людини: Міжнародний документ від 10.12.1948. База даних «Законодавство України». URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015 
7. Конвенції про захист прав і основних свобод людини: Міжнародний документ від 04.11.1950. База даних «Законодавство України». URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004 
8. Анатолій Марущак. Доступ до інформації: права журналістів URL: http://www.uapp.org/uk/legal_library/11/21.html
9. Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура в Україні. Матеріали парламентських слухань у Верховній раді України 4 грудня 2002 року. Київ: Парламентське видавництво. 2003. 91 с.
10. Посібник з питань свободи вираження / За ред. О. Левчук. Київ: IrexПроМедіаУкраїна, 1999. 218 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція