... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.06.2018 - СЕКЦІЯ №2
Як відомо із теорії права, функції того чи іншого об’єкту чи явища – це основні напрями його впливу на суспільні відносини. функції виражають взаємозв’язок суб’єктів адміністративного права. Функції суб’єктів адміністративного права по суті визначають призначення суб’єктів адміністративного права у системі та основні напрямки їх впливу на суспільні відносини. Тобто функціонування системи суб’єктів адміністративного права – це ніщо інше, як їх практична діяльність. Саме через діяльність реалізуються конкретні функціонально-цільові ролі суб’єктів. 
Функції органів публічної адміністрації – це провідні напрями їх діяльності, у яких виражається цільове навантаження, та з якими прямо пов’язані обсяг і зміст публічно-владних повноважень, що надаються цим суб’єктам. 
Слід зазначити, що, незважаючи на існуючі наукові розробки, проблема функцій органів публічної адміністрації в національному законодавстві перебуває на початковому етапі вирішення. Перші кроки в цьому напрямі було здійснено з прийняттям Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України [1]. 
Цим законом уперше визначено види центральних органів виконавчої влади за функціональним призначення, а саме: міністерства, служби, агентства, інспекції. Причому міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. 
У разі, якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам, центральний орган виконавчої влади утворюється як служба. 
У разі, якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління, центральний орган виконавчої влади утворюється як агентство. У разі, якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства, центральний орган виконавчої влади утворюється як інспекція. 
Звичайно, така диференціація центральних органів виконавчої влади не ідеальна і потребує критичного аналізу. 
Натомість необхідно звернути увагу на Указ Президента України « Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» [2], яким затверджено схему організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, аналіз якої дозволяє стверджувати про існування центральних органів виконавчої влади, різновиди яких не передбачені у вищезгаданому законі. Так, указом передбачено існування фондів (наприклад, Пенсійний фонд України, Фонд державного майна України) та центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, до яких увійшли: Антимонопольний комітет України; Державний комітет телебачення і радіомовлення України; Фонд державного майна України; Адміністрація державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; Національне агентство України з питань державної служби. Очевидна невідповідність норм чинних нормативно-правових актів породжує досить суттєві проблеми щодо розподілу функцій між зазначеними суб’єктами, до того ж, передбачене Указом Президента існування центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом взагалі під собою не має наукового підґрунтя, адже підставу виокремлення таких органів на даний час складно однозначно визначити. 
За межами уваги законодавця залишилися мобілізаційні функції – функції мобілізації необхідних ресурсів, тобто функції збору податків, формування та використання бюджетів, фінансів, інших матеріальних, людських інформаційних ресурсів, функції виготовлення грошових знаків [3]. Щодо функції виготовлення грошових знаків, необхідно звернути увагу на статус Національного банку України, який у законодавстві визначений як особливий центральний орган державного управління [4], натомість аналіз функцій, якими він наділений, дозволяє прирівняти цей орган до органів публічної адміністрації [5]. 
Отже, функції органів публічної адміністрації виражаються в їх діяльності щодо досягнення цілей та завдань у сфері здійснення публічного управління, надання адміністративних послуг, притягнення до адміністративної відповідальності, здійснення адміністративного судочинства в межах, встановлених чинним законодавством та в рамках своєї компетенції.

Список використаних джерел:
1. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України: офіц. текст: за станом на 10 грудня 2010 року. Відомості Верховної Ради України, 2011. №38. Ст. 385.
2. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України: офіц. текст за станом на 03 січня 2012 року. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/442-2014-п
3. Рассолов М.М. Теория государства и права: учебник [для вузов]. Москва: Издательство Юрайт: Высшее образование, 2015. С. 168.
4. Про Національний банк України: Закон України: офіц. текст: за станом на 03 січня 2012 року. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/679-14
5. Кіцул Ю.С., Лиса Р.О. Функції органів публічної адміністрації. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2015. Вип. 32(3). С. 33—34.

Науковий керівник: Рудой К.М., к.ю.н., доцент, професор кафедри кафедра адміністративного права та адміністративного процесу Одеського державного університету внутрішніх справ, підполковник поліції. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Червень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція