...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.06.2018 - СЕКЦІЯ №3
На сьогоднішній день Україна перебуває у стані реформувань, однак житлові правовідносини, а саме забезпечення громадян житлом жодним чином не реформуються, однак залишаються досить актуальними. Їх актуальність полягає у тому, що в країні проходить антитерористична операція, існує багато внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО ); ветеранів Великої Вітчизняної Війни, які стоять в чергах на отримання житла ще з 50-х років минулого століття, і ця черговість переходить у спадок їх онукам та правнукам та ін.., тому на наш погляд не можна казати про те, що житлове право це не актуальна сфера права, яка на сьогоднішній день не потребує прогресу. 
Житлове право в Україні досліджували такі вчені, як: К. Паливоди, І. Кривов’язюка, В.Павлова, І. Гнеся, О. Пшик-Ковальської, А. Асаула, В. Кравченка, В. Бідака, В. Куценко, Ю.Манцевич, І. Пилипенка, Т. Завори, та інші.
Житлова проблема в Україні містить в собі механізми і способи забезпечення громадян України конституційним та моральним правом на житло [1, с. 1]. Згідно ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Дане нормативно закріплене положення трактується науковцями у різних аспектах. На практиці реалізація їх не відбувається. Держава на сьогоднішній день не забезпечує громадян житлом, це удавана норма закону, яка виконується формально. 
Згідно Постанови Ради міністрів УРСР «Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання ім. житлових приміщень УРСР», містить перелік громадян які мають право на поліпшення житлових умов, а саме: забезпечені жилою площею нижче за рівень; які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв’язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї; які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках; які проживають у гуртожитках; ВПО та інші. Зазначені особи перебувають у чергах, тобто стоять на квартирному обліку, які тривають роками. 
Регулювання даних правовідносин відбувається за Житловим кодексом, який був прийнятий 1983 році УРСР, вищезазначеною постановою, та ще низкою НПА, які дуже застарілі, однак зі змінами досі регулюють житлові відносини. На сьогоднішній день в країні, яка прагне відійти від застарілих принципів, вступити до ЄС та проводить декомунізацію, досить колізійно користуватися старими НПА радянських часів. 
Також законодавчо закріплено, що особи можуть стояти на квартирному обліку на підприємствах, установах, організаціях, однак дане положення також не застосовується активно, дійсно черговість є, однак в Україні досить мало місць роботи, які ведуть своє житлове будівництво [2, с. 116]. Проводячи аналіз, не варто забувати про те, що кількість земельних ділянок під будівництво у містах є обмеженою, тому будівництво нового житла є проблематичним [3].
Отже, враховуючи вищезазначене можна зробити висновок, що на сьогоднішній день будівництво нових житлових будівель є досить нагальною проблемою, адже черги на отримання житла не зменшуються, а навпаки зростають. Дійсно, економічно державі не вигідно безкоштовно надавати житло, однак в першу чергу країна повинна турбуватися про громадян, які у ній проживають, та створювати для них всі необхідні умови. 
Використання застарілих НПА, країною, яка прийняла Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020», де проголосила основні вектори руху, та взяла курс на входження до ЄС, запровадила декомунізацію, досить недоцільно використовувати норми УРСР, тому у даному випадку, це також досить велика прогалина у сучасному українському законодавстві.

Список використаних джерел:
1. Львов В.Є., Коляда О.О. правові аспекти вирішення житлових проблем в Україні URL: http://www.zgi a.zp.ua/gaz eta/VISNIK_34_14.pdf
2. Харченко Д.В. Адміністрування процесу забезпечення громадян житлом на загальнодержавному та регіональному рівнях URL: http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/ 2017/2017_03(34)/18.pdf
3. Павлишина О.О. Проблеми оновлення житлового фонду URL: http://www.economy. nayka.com.ua/?op=1&z=1462
 
Науковий керівник: Аксютіна А.В., старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Листопад
ПнВтСрЧтПтСбНД
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція