... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №1
Право є важливим інститутом регламентації, розвитку й охорони суспільних відносин. Проте самі ці відносини є продуктом життєдіяльності людей, їх поведінки в суспільстві. У суспільних науках є багато визначень поняття «поведінки». У теорії права виділяють декілька найбільш суттєвих характеристик поведінки: а) поведінка повинна бути соціально значущою; б) вона повинна проявлятись зовні і фіксуватись органами інших суб’єктів; в) поведінка повинна контролюватися волею людини [1]. 
Для розуміння суті такого явища, як правова поведінка, необхідно зупинитися, перш за все, на соціальних нормах, оскільки саме вони є основою правової поведінки особистості. Соціальні норми – це всі ті вимоги суспільної свідомості, що сприймаються членом суспільства до повсякденної реалізації. Зазвичай, соціальні норми визначають як певні соціальні стандарти, встановлення моделі обов’язкової, з точки зору суспільства, поведінки, що створюються для упорядкування життя суспільства. І в разі надання цим нормам обов’язкового характеру вони стають правовими, а отже, відповідно перетворюються на імперативи правової поведінки.
На формування правової поведінки значно впливають принципи права, тобто відправні начала, позитивні зобов’язання, які ставляться до усіх учасників суспільних відносин для поєднання індивідуальних, групових і суспільних відносин [2, с. 167]. 
Принципи права мають історичний характер. Вони є плодом багатовікового розвитку людства, результатом осмислення закономірностей розвитку суспільства в цілому, втілення їхніх демократичних та гуманістичних традицій. Проблематика реалізації принципів права у суспільстві є надзвичайно актуальною в сучасному світі насамперед через те, що основним їхнім завданням є забезпечення прав і свобод людини.
До основоположних принципів права можна віднести: принцип свободи (реалізується через надання свободи вибору суспільного ладу та форми правління, забезпечення захисту прав людини, створення умов для утвердження в суспільстві норм гуманістичної моралі та ін.), принцип справедливості – вимога відповідності між практичною роллю різних індивідів у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, принцип рівності (рівність усіх перед законом, незалежно від національної, релігійної та іншої належності), принцип гуманізму – домінування у формуванні та функціонуванні правової системи природних невідчужуваних прав людини, принцип демократизму (право і законодавство виражають волю народу, волю всіх і кожного, формуються через форми народовладдя), принцип законності (суворе додержання та виконання юридичних норм, правових приписів усіма суб’єктами) [3, с. 253-258].
У разі недотримання принципів права виникає протиправне, винне діяння деліктоздатної особи, що завдає шкоди особі, суспільству або державі, за яке передбачена юридична відповідальність. До основних ознак правопорушення відносяться: 1) протиправність: правопорушення суперечить конкретному правовому припису і є невиконанням обов'язку або порушенням заборони; 2) винність: винність як ознака правопорушення виявляється у внутрішньому ставленні суб'єкта до здійснюваного ним діяння та його наслідків. Правопорушенням є лише діяння, вчинене умисно або з необережності; 3) шкідливість, тобто нанесення шкоди особі, суспільству, державі, природі або, у ряді обумовлених законом випадків – реальна загроза нанесення такої шкоди. Юридично шкідливість виражається у перешкоджанні використання суб'єктивних прав, невиконанні юридичних обов’язків, порушенні заборон. Фактично шкідливість правопорушення полягає у завданні фізичної, матеріальної або моральної шкоди правоохоронюваним інтересам; 4) правопорушення – це завжди діяння (акт поведінки), яке має форму дії або бездіяльності, думки, переконання, установки, якими б антигуманними або зловмисними вони не були – некарані; 5) відповідальним за правопорушення може бути тільки особа, здатна нести відповідальність за свої дії (деліктоздатна особа); 6) караність: за правопорушення передбачені конкретний вигляд і міра юридичної відповідальності, хоча не завжди реально вона застосовується до правопорушника [4].
Залежно від ступеня небезпеки і заподіяної шкоди правопорушення поділяють на злочини і проступки. Злочини – суспільно небезпечні правопорушення, що посягають на найбільш значущі соціальні цінності (життя, здоров'я індивіда, власність, національну безпеку, громадський порядок тощо). Злочинами є тільки кримінальні правопорушення. Проступки – суспільно шкідливі правопорушення (порушення трудової дисципліни, порушення правил торгівлі, невиконання цивільно-правового договору тощо) [4].
Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що грамотне дотримання принципів права особою у своїй практичній діяльності свідчить про високий рівень правосвідомості та правової культури. Принципи права є важливими елементами дотримання, виконання та використання норм права громадянами, так як вони є загальними орієнтирами у правотворчості і правозастосуванні, а тому аналіз основних закономірностей їх функціонування є важливим завданням науковців на сьогоднішній день.

Список використаних джерел:
1. Сучасна концепція правової поведінки особи. URL: http://studies.in.ua/aktualn-problemi-teoryi-derzhavi-ta-prava/3928-povednka-osobi-ta-yiyi-yuridichn-nasldki.html
2. Захаркевич Т.С. Правова поведінка та основоположні принципи права. Альманах права. 2012. № 3. С. 166—170.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: енциклопедичний курс. Харків: Еспада, 2009. 752 с.
4. Правопорушення, його ознаки і види URL: http://studies.in.ua/ru/krestovska-nm-teorija-derzhavy-i-prava/1593-rozdl-21-pravova-povednka.html 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Січень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція