... Життя не навчить, якщо не має бажання порозумнішати (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №5
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Виходячи з цього, військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу на особливому виді служби, пов’язаною з виконанням військового обов’язку або службою на конкурсно-контрактній основі в військових формувань, утворених відповідно до законів України [1].
Тобто, суб’єктом злочинів проти встановленого порядку несення військової служби передбачених розділом ХІХ Кримінального кодексу України можуть бути військовослужбовці, на яких держава покладає відповідні обов’язки, невиконання або несумлінне виконання яких у низці випадків може викликати тяжкі наслідки, що свідчить про підвищену небезпеку таких злочинів.
Зауважимо, що суб’єкт військових злочинів є спеціальним, якому поряд з загальними ознаками суб’єкта злочину, притаманні особливі ознаки, які виділяють його та відмежовують від інших суб’єктів злочинів.
Окремі проблемні питання ознак суб’єкта військових злочинів було досліджено в працях Х.М. Ахметшина, В.О. Бодаєвського, Ф.С. Бражника, С.Ф. Денисова, М.І. Панова, В.Г.Сизранцева, С.О. Харитонова, В.М. Ярія та іншими. Однак питання пов’язані з визначення критерія осудності військовослужбовця, який вчиняє злочин під час несення та проходження військової служби досліджувались фрагментарно, тому існує необхідність у комплексному вивченні вказаної теми.
Так, осудність суб’єкта військового злочину належить до загальних ознак суб’єкта злочину формула котрої є однією з аксіом кримінального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кримінального кодексу України Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними [2].
Не погоджується з законодавчою конструкцією визначення осудності Т.М. Приходько, зазначає, що використання в даній статті слова «могла» є недоречним, як при обмеженій осудності, так і при осудності, мова повинна йтися саме про «здатність», а не про «можливість» [3, c. 84].
Ми погоджуємось з вищенаведеним, та хочемо додати, що поняття осудності за КК України, побудовано більш на психологічному критерії, не враховуючи медичний та юридичний аспекти, вважаємо, що такого трактування осудності достатньо експерту-психіатру, але не юристу. Юристу потрібно аналізувати осудність не тільки з точки зору стану особи під час вчинення злочину, а й як передумову або навіть умову саме винного діяння особи та можливості притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинений злочин і призначення покарання.
У юридично-науковій літературі, погляди науковців щодо визначення та складових осудності також є неоднорідними.
З даного питання привертає увагу кандидатська дисертація А.А. Васильєва «Проблеми осудності у кримінальному праві», дослідник зазначає, що одна група вчених осудністю вважає обумовлену станом психічного здоров’я особи здатність усвідомлювати вчинені нею суспільно небезпечні дії та керувати ними (В.С. Трахтеров); здатність бути винним і відповідальним (П.С. Дагель), здатність особи «в момент» вчинення злочину усвідомлювати свої дії та керувати ними (Ш.С. Рашковська); здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними і пов’язана з нею здатність бути винною і відповідальною за вчинення суспільно небезпечної дії (Н.П. Грабовська, Н.С. Лейкіна).
Друга група науковців, поняття «осудність» визначає як стан особи, яка вчиняє злочин, усвідомлюючи свої дії і керуючи ними в силу більш менш повного душевного здоров’я (І.К. Шахріманьян); передбачає такий психічний стан людини, при якому вона «в момент» вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії та керувати ними (В.С. Орлов); є характеристикою злочинця, його психічного стану «в момент» вчинення злочину (М.П. Карпушин, В.І.Курляндській); нормальний стан особи (О.М. Лазарєв) та ін. [4, c. 18].
На наш погляд осудність це юридичний інститут, який є обов’язковою ознакою суб’єкта як елемента складу злочину, який передбачено у кримінальному законі та виступає передумовою вини, а без доведення останньої не настає кримінальна відповідальність та покарання, також наявність осудності забезпечує досягнення мети покарання, яка відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України включає в себе не тільки кару, а виправлення засудженого, попередження вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами [2].
Отже, дослідивши осудність як загальну ознаку суб’єкта військового злочину, можна дійти висновку, що вказана ознака у Кримінальному кодексі України побудована більше на психологічному аспекті, але включає в себе соціально-медичний, психологічний, юридичний критерії. Тому, на практиці органи досудового розслідування встановлюють факт скоєння військовослужбовцем військового злочину, а при виникненні питання про осудність особи, експерти в ході психіатричної або комплексної психолого-психіатричної експертизи складають висновок про здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними під час вчинення злочину, за наявності у особи відносного психічного здоров’я. Суд в даному випадку під час дослідження висновку експерта встановлює здатність військовослужбовця до усвідомленої та вольової поведінки під час вчинення злочину.

Список використаних джерел:
1. Про військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. URL: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2341-14
3. Приходько Т.М. Проблема обмеженої осудності в кримінальному праві: дис…кан. юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2001. 216 с.
4. Васильєв А.А. Проблеми осудності в кримінальному праві України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Харків, 2005. 221 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Березень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція