... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №2
Під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів щодо порушень з боку органів публічної адміністрації (суб’єктів владних повноважень) адміністративні суди постановляють одне із таких судових рішень як ухвала. Згідно ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) [1] ухвала – письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов’язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. На сьогодні існує чи мало класифікацій щодо видів ухвал в адміністративному судочинстві. Але для досягнення мети нашої доповіді, ми вважаємо за потрібне поділити всі ухвали адміністративних судів на два види: ухвали, спрямовані на вирішення публічно-правового спору по суті, та ухвали, спрямовані на вирішення поточних питань щодо розгляду та вирішення публічно-правового спору по суті.
Прикладом ухвал, спрямованих на вирішення публічно-правового спору по суті, є про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку (ст. 102 КАС України), про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви (ст. 108 КАС України), про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі (ст. 109 КАС України), з питань забезпечення адміністративного позову (ст. 118 КАС України) тощо.
До ухвал, спрямованих на вирішення поточних питань щодо розгляду та вирішення публічно-правового спору по суті, можна віднести: про відкриття провадження у справі, про відкладення розгляду справи тощо. Їх винесення саме по собі прав та інтересів сторін та інших учасників процесу не порушує, тому що зацікавлена особа в будь-якому випадку має право на оскарження остаточного рішення у справі, яке власне і вирішує спір по суті.
У відповідності до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України [2] одним із принципів судочинства є принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Такі випадки в процесуальному законі передбачені ч. 2 ст. 185 (ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції) та ч. 2 ст. 211 (ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження) КАС України.
З оскарженням ухвал, спрямованих на вирішення публічно-правового спору по суті, на практиці не виникає жодних питань, оскільки в положеннях КАС України чітко зазначено, що така ухвала може бути оскаржена суді апеляційної чи касаційної інстанції.
Цього не можна сказати по відношенню до ухвал, спрямованих на вирішення поточних питань щодо розгляду та вирішення публічно-правового спору по суті. В юридичній літературі такий вид ухвал називають «процедурними», тобто вони жодним чином не впливають на результат розгляду та вирішення публічно-правового спору. Оскарження таких «процедурних» ухвал, тобто, ухвал, що не можуть бути оскаржені згідно з процесуальним законодавством, оскільки право на їх оскарження не передбачене відповідними процесуальними кодексами, зокрема КАС України, науковці та практики розглядають як один з різновидів «процесуальних диверсій». Вважається, що оскарження «процедурних» ухвал здійснюється з боку осіб, які недобросовісно користуються своїми процесуальними правами, що затягує розгляд справ по суті понад встановлені чинним законодавством строки. На заваді таким недобросовісним діям сторін (третіх осіб, прокурора), що перешкоджають здійсненню судочинства відповідно до встановлених процесуальних норм та з дотриманням відповідних строків, став Верховний Суд України. Так в своєму листі № 1/3.2 від 17.01.2005 року Верховний Суд України [3] вказав відповідним судам на необхідність відмовляти в прийнятті апеляційних та касаційних скарг на ухвали, які оскарженню не підлягають. З моменту появи цього листа Верховного Суду України відповідно змінився підхід судів до питань прийняття апеляційних (касаційних) скарг на ухвали, які оскарженню не підлягають.
Підсумовуючи слід зазначити, що користуючись правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, зокрема ухвал адміністративного суду, необхідно виявляти взаємоповагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи у встановлені процесуальним законодавством строки.
 
Список використаних джерел:
1. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 153-154.
2. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
3. Бачун О.В. Оскарження «процедурних» ухвал суду: дії судді / О.В. Бачун. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ligalex.com.ua/uk/yuridichn-statt-/oskarzhennya-protsedurnih-uhval-sudu-d-sudd.html. 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція