...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №3
Забезпечення реалізації та захисту прав усіх учасників відносин, що стосуються інтелектуальної власності належить сьогодні до пріоритетних завдань правового регулювання. 
Законодавство про інтелектуальну власність за своїм характером є комплексним, його основу, як відомо, становлять положення Конституції України, яка у ст. 41 закріплює: «право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності», а у ст. 54 – «гарантує громадянам свободу літературної, художньої та технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності» [1].
Основним законодавчим актом у сфері захисту прав інтелектуальної власності з 2003 р. є Цивільний кодекс України, який вперше об’єднав норми, що забезпечують охорону прав на результати творчої інтелектуальної діяльності, в окремій книзі. 
Досвід розв’язання конфліктів, які виникають з порушення прав інтелектуальної власності, дозволяє представникам різних правових шкіл і держав стверджувати, що головним чином у розробці дієвих механізмів захисту прав інтелектуальної власності є дотримання балансу приватних і публічних інтересів [2]. Також складнощі виникають у процесі збору доказів, які можуть підтвердити чи спростувати наявність факту порушення права інтелектуальної власності.
Особливої уваги в Україні набуває тема комп'ютерного піратства. Сьогодні в тіньовому сегменті ринку програмного забезпечення та комп'ютерних ігор працюють від 20 до 35 тис. спеціалістів.
Актуальною для всього світу, а особливо для України є проблема плагіату. Але якщо в зарубіжних країнах авторські права активно і успішно захищаються в судових органах, то в Україні професійна підготовка суддів, які розглядають справи щодо захисту інтелектуальної власності, є недостатніми [3].
Кожен спосіб захисту, який застосовується для захисту порушеного чи оспорюваного права інтелектуальної власності, набуватиме певної специфіки з урахуванням специфіки самого інституту права інтелектуальної власності, а також об’єктів, на які ці права набуваються. При цьому переважна більшість спорів щодо порушення права інтелектуальної власності розглядається на сьогодні господарськими судами, які формують основний масив практики, зокрема у сфері захисту патентних прав і засобів індивідуалізації [4].
Водночас ефективність окремих заходів захисту порушеного права інтелектуальної власності викликає сумніви. Так, навряд чи можна розглядати як належний захід захисту сам факт опублікування у ЗМІ відомостей про порушення права і зміст судового рішення. Опублікуванню мають підлягати всі дані про порушника, а не просто відомості про акт порушення [5, с. 351], з урахуванням законодавства про охорону персональних даних.
Проблемним є  питання, що стоїть на шляху захисту прав інтелектуальної власності, особливо якщо застосовується судовий порядок розгляду спору, є відсутність чітко визначеного механізму відшкодування збитків і методика розрахунку збитків. Вважається, що відсутність методики розрахунку збитків є характерною для тих країн, у яких на рівні їхнього національного законодавства не передбачена компенсація. Для України роз’яснення цієї проблеми має бути одним з перших завдань.
Реформування законодавства України триває, і це дає можливість сподіватися, що існуючі прогалини в системі нормативної охорони прав інтелектуальної власності та їх практичного захисту можна ефективно подолати. 
Для подолання проблем, які виникають у сфері захисту інтелектуальної власності необхідно визначити систему охорони і захисту інтелектуальної власності як один з найважливіших пріоритетів діяльності уряду.  
Правотворення у сфері оптимізації інтелектуального розвитку країни, удосконалення управління системою інтелектуальної власності потребує постійної уваги з боку держави. У контексті зазначеного вище вбачається доцільним розглянути основні базові або пріоритетні напрями правотворення у сфері інтелектуальної власності країни.
Перший напрям – це необхідність удосконалення нормативно-правової бази інтелектуальної власності та удосконалення механізмів захисту прав у цій сфері. Потреба правотворення у даному напрямі пов’язана з необхідністю реформування управління інтелектуальною власністю, яка викликана необхідністю адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу.
Другий напрям – це удосконалення процедур захисту прав авторів та володільців виключних прав інтелектуальної власності.
Третій напрям – це правотворення в галузі охорони та захисту авторського права й суміжних прав.
Четвертий напрям – це кадрові проблеми. Сьогодні надзвичайно важливою залишається необхідність підготовки спеціалістів з питань інтелектуальної власності та поширення знань, рівня культури й освіти у зазначеній сфері.
Охорона права інтелектуальної власності, у тому числі його захист, мають співпадати з сучасними вимогами, бути демократичними, легкодоступними, прозорими. Спрямовані на охорону промислової власності закони повинні ефективно забезпечувати моральні та економічні права авторів на результати інтелектуальної діяльності, стимулювати творчу активність людей, відповідно до державних інтересів застосувати її результати, а також заохочувати чесну торгівлю.
Удосконалення правотворення у сфері інтелектуальної власності повинно відбуватися комплексно й послідовно, спираючись на відповідну спеціальну національну програму, яка підпорядкована не швидкоплинним інтересам тих або інших політичних та комерційних сил, а інтересам усього суспільства.

Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28.06.1996 року № 254/96 ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. С. 141.
2. Актуальні проблеми правового регулювання інтелектуальної власності в Україні в умовах трансформації суспільних відносин. Державно-правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин. Київ: Юридична думка, 2009. С. 296—336.
3. Цивільно-правове регулювання інтелектуальної власності в Україні: пріоритети та шляхи оптимізації. Сучасні проблеми приватного права: Зб. наук. праць, присвячених 80-ій річниці з дня народження Шевченко Я.М. / Ред. Н.С. Кузнецова, Р.О. Стефанчук. Киїі: ВГО «Асоціація цивілістів України», – Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня Рута». 2012. 464 с.
4. Бошицький Ю.Л. Шляхи оптимізації правової охорони інтелектуальної власності в контексті удосконалення правової системи України. Сучасні проблеми правової системи України: Зб. матеріалів ІV Міжнар. наук.-практ. конф. Київ: Видавництво «Ліра-К», 2012. С. 8—13
5. Бернатович О. Проблеми захисту інтелектуальної власності та шляхи їх вирішення, 2010. 351 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Червень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція