... Роби велике, не обіцяй великого (Піфагор) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №4
Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Серед інших видів інвестицій такими цінностями можуть бути майнові права інтелектуальної власності та сукупність технічних, технологічних, комерційних знань у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау») [5].
У Законі України «Про режим іноземного інвестування» одним із видів іноземних інвестицій є будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюти підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торгівельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо [6].
Відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності [2]. У законодавстві України визначено право інтелектуальної власності у формі закріплених нормативно-правовими актами права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях. Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України до об’єктів права інтелектуальної власності належать:
– літературні та художні твори;
– комп’ютерні програми;
– компіляції даних (бази даних);
– виконання;
– фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення (суміжні права); 
– наукові відкриття; 
– винаходи, корисні моделі, промислові зразки; 
– компонування (топографії) інтегральних мікросхем; 
– раціоналізаторські пропозиції; 
– сорти рослин, породи тварин; 
– комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні значення; 
– комерційні таємниці [2].
Майновими правами інтелектуальної власності є:
– право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
– виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності; 
– виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
– інші майнові права інтелектуальної власності встановлені законом [2].
Виходячи із цього, до інтелектуальної власності не належить інформація чи знання, що не є результатом творчої чи наукової діяльності, а може бути набута в якийсь інший спосіб. До цієї категорії відносяться загальнодоступні та загальновідомі звання та інформація, а також така, що має характер новин. 
Відповідно до ст. 21. Закону України «Про режим іноземного інвестування» охорона та здійснення прав інтелектуальної власності підприємств з іноземними інвестиціями забезпечуються відповідно до законодавства України. Підприємства з іноземними інвестиціями самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію) за кордоном винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших об'єктів інтелектуальної власності, які їм належать, відповідно до законодавства України. Таким чином законодавець забезпечує для інвестора зручні умови здійснення інвестиційної діяльності. 
Значну частину національно законодавства становлять міжнародні договори згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що визначено у ст. 9 Конституції України [1]. Аналогічне положення міститься у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України». У ст. 22 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено наступне. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві про інвестиційну діяльність України, то застосовуються правила міжнародного договору. 
Україна є учасником ряду міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності. Серед них наступні:
 
 
Назва договору Дата набрання чинності для України 
Всесвітньої організації інтелектуальної власності (World Intellectual Property Organization 26 квітня 1970
Всесвітня конвенція про авторське право 27 травня 1973
Паризька конвенція про охорону промислової власності 25 грудня 1991
Договір про патентну кооперацію 25 грудня 1991
Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 25 грудня 1991
Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 25 жовтня 1995
Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин 3 листопада 1995
Договір про закони щодо товарних знаків 1 серпня 1996
Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури 2 липня 1997
Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків 29 грудня 2000
Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків 29 грудня 2000
Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (1971 року) 18 лютого 2000
Договір ВОІВ про авторське право (1996 року) 6 березня 2002
Договір ВОІВ про виконання і фонограми (1996 року) 20 травня 2002
Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Римська конвенція 1961 року) 12 червня 2002
Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків (Гаазький акт 1969 року та Женевський акт 1999 року) 28 серпня 2002
Договір про патентне право (2000 року) 28 квітня 2005
Локарнська угода про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків ( 1968 року) 7 липня 2009
Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію (1971 року) 7 квітня 2009
Віденська угода про міжнародну класифікацію зображувальних елементів торговельних марок (1973 року) 29 липня 2009
Сінгапурський договір про право з торговельних марок (2006 року) 24 травня 2010
 
Основною міжнародною міжурядовою організацією у сфері здійснення адміністративних функції міжнародних угод у сфері інтелектуальної власності є Всесвітня організація інтелектуальної власності. Діяльність даної організації основним чином спрямована на формування глобальної політики у сфері інтелектуальної власності, узгодження національних законів і процедур у цій сфері; надання послуг міжнародним заявникам щодо отримання прав на об’єкти промислової власності; обмін інформацією; надання технічної, організаційної та консультативної допомоги державам-членам організації; сприяння у розв’язанні спорів у сфері інтелектуальної власності між суб’єктами приватного права тощо. Метою діяльності даної міжнародної організації є сприяння охороні інтелектуальної власності у світі шляхом забезпечення співробітництва між державами-учасниками та забезпечення адміністративного управління багатосторонніми договорами, що регулюють правові та адміністративні аспекти інтелектуальної власності.
Використання об'єктів інтелектуальної власності, які відповідно до національного законодавства можуть бути об’єктами інвестування, дає змогу підприємствам підвищувати свою конкурентоспроможність і за рахунок цього здобувати стратегічні переваги на ринку. У свою чергу дієвий та налагоджений механізм нормативно-правового регулювання захисту об’єктів інтелектуальної власності та прав на них підвищить інвестиційну привабливість України.
    
Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg
2. .Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. Відомості Верховної Ради України 18.12.2016. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/page 
3. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від 24.07.1971. Відомості Верховної Ради України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_051 
4. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) від 15 квітня 1994 р. Відомості Верховної Ради України. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/981_018 
5. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР. Відомості Верховної Ради України . 1996, № 19 Ст. 80.
6. Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18 вересня 1991 р. № 1560-ХІІ (із змінами і доповненнями). Відомості Верховної Ради України. 1991. № 47. Ст. 646.  
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Березень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція