... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №4
Сьогодні науково-технічний процес і посилення антропогенного тиску на природне середовище неминуче призводять до загострення екологічної ситуації: виснажують запаси природних ресурсів, забруднюється навколишнє середовище, втрачається природний зв’язок між людиною та довкіллям, втрачаються естетичні цінності, погіршується фізичне і моральне здоров’я людей, загострюється економічна та політична боротьба за ринки сировини, життєвий простір. 
Проте без дослідження особливості юридичної відповідальності за екологічні правопорушення, а також визнання місця юридичної відповідальності за екологічні правопорушення у системі юридичної відповідальності, аналізу зарубіжного сучасного досвіду юридичної відповідальності за екологічні правопорушення, не можливо розкрити сутність, види та роль юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в системі екологічного права. 
Необхідність у захисті навколишнього природного середовища правовими засобами привернула увагу багатьох науковців-юристів до дослідження проблем відповідальності за екологічні правопорушення. Здійснюючи огляд публікацій та досліджень, слід виділити значну різноманітність наукових праць. 
    Зокрема, проф. В.В. Пєтров [1] дійшов висновку, що еколого-правова відповідальність – це комплексний міжгалузевий інститут екологічного права, оскільки він охоплює норми різних галузей права, зберігаючи при цьому внутрішню єдність. 
У В.І. Андрейцева в роботі «Право екологічної безпеки» [2] юридична відповідальність за кримінальні правопорушення виступає різновидом юридичної відповідальності в цілому, а тому їй властиві всі ознаки останньої. Це стало приводом для виділення еколого-правової відповідальності як самостійного виду поряд з адміністративною, кримінальною, цивільно-правовою та дисциплінарною відповідальністю. 
У роботі «Екологічне право» за редакцією А.П. Гетьмана та М.В. Шульги [1] під юридичною відповідальністю за екологічні правопорушення розуміється застосування до фізичних і юридичних осіб, які їх вчинили, передбачених законом санкцій, виконання яких у необхідних випадках забезпечується силою державного примусу. Специфіка юридичної відповідальності за екологічні правопорушення виявляється у функціях, що вона виконує (забезпечувальна, превентивна, виховна, тощо) 
Законодавство України не забезпечує функціонування досконалої екологічної або як її ще називають «зеленої» політики, для достатнього правового функціонування сприятливої політичної діяльності не вистачає ряду необхідних законів та постанов. 
З 1992 року Україна офіційно підтримує популярну на Заході концепцію сталого розвитку ( т. . Sustainable development) – збалансованої взаємодії суспільства і природи. Проте дотепер на законодавчому рівні ці прагнення не є задекларованими. Політична частина Угоди про асоціацію з ЄС поставила перед Україною низку завдань, одне з яких – визначення орієнтирів і пріоритетів розвитку країни. Зі стрімким розвитком цивілізації актуальним завданням є зберегти основи людського життя й одночасно забезпечити розвиток людства. За прогнозами дослідників, у 2050 році на Землі буде жити понад 9 мільярдів чоловік, про майбутнє яких ми маємо думати вже зараз. Саме на це скерована концепція сталого розвитку, запропонована економістом Світового банку Германом Дейлі ще у 80-х роках минулого століття. Уже у 1992 році на Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку в Ріо-де-Жанейро ідею сталого розвитку проголошено глобальним керівним принципом: «Вона (ідея) передбачає відповідальність ‒ за сьогодні і за майбутні покоління як у масштабах країни, так і на міжнародній арені». Забезпечення сучасних потреб людства, захист інтересів майбутніх поколінь та піклування про навколишнє середовище – основні її аспекти, на які відтоді орієнтуються дедалі більше країн світу. Наразі економіка має відповідати на такі глобальні тенденції, як урбанізація, зростаючий попит на сировину та енергію, зміна форм споживання та стилів життя, зміна клімату і демографічні зміни. Правильне розуміння сталого розвитку є значною конкурентною перевагою. Стала економіка живе взаємодією окреслених державою рамок та підприємницької діяльності за участю споживачів. Особливе значення має той факт, що все більше людей купуючи товар, враховують не лише ціну, бренд і якість, але також і дотримання екологічної та соціальної відповідальності в процесі виробництва та обробки продуктів. Уряд Німеччини та Нідерландів, до прикладу, підтримує та сприяє концепції «Корпоративна соціальна відповідальність», яка поєднує підприємництво з соціальною відповідальністю, приклад цих країн дозволяє нам побачити наскільки правильне екологічне законодавство сприяє не лише соціальному, але й економічному прогресові країні. Прийнявши Енергетичну концепцію, Німеччина ще у 2010 році обрала шлях до ери відновлюваних джерел енергії. Зокрема, Федеральний уряд має на меті скоротити викиди парникових газів, порівняно з 1990 роком:
до 2020 року – на 40%;
до 2030 – на 55%;
до 2040 – на 70%;
до 2050 – на 80-95%.
Запорукою успіху широкого впровадження відновлювальних джерел енергії в багатьох європейських країнах є встановлений законом зелений тариф – екологічний податок, розмір якого залежить від того, наскільки екологічно чистим є виробництво. Використання води, згідно з принципом сталого розвитку, збереже водні ресурси для майбутніх поколінь, а також відновить екологічну рівновагу водойм. Сталий розвиток стає «двигуном» суспільного та політичного прогресу, адже може забезпечити гідне життя людині сьогодні та одночасно зберегти природний спадок для нащадків як на локальному, так і на глобальному рівнях. Як бачимо, уже більше десятиріччя ним успішно користується німецький уряд. Для України важливо запозичувати такий позитивний досвід, адже це запорука розвинутого і збалансованого майбутнього нашої держави. 
Окремо слід виділити екологічне страхування. Екологічне страхування вважається одним із наймолодших видів страхування відповідальності. Його витоки знаходяться в 60-70 рр. ХХ  т.. Саме в цей час у промислово-розвинутих країнах почали приймати закони про охорону навколишнього середовища. Система екологічних страхових полісів в європейських країнах розвивалася на основі старої полісної системи та досвіді роботи з позовами про відшкодування шкоди. 
Отже, я вважаю, що основними заходами щодо моніторингу екологічного законодавства є: створення нових, більш жорстоких та суворих законів про охорону навколишнього середовища, збільшення у кілька десятків чи навіть сотень раз штрафів, введення більш суворих адміністративних та кримінальних покарань за екологічні правопорушення, введення екологічних норм та обмежень у кількості викидів та забруднень, розробка нових стандартів якості різних елементів довкілля, розробка й впровадження нових стандартів здоров’я: розробка жорстоких вимог до якості води , введення нових жорстких стандартів якості повітря, створення спеціальної ефективної системи державного контролю за станом довкілля й управління всією природоохоронною діяльністю та банку еколого- територіальних даних, розроблення та затвердження Верховною Радою Національної програми збереження біологічного різноманіття, зміцнення правових, фінансових, інституційних, наукових, освітньо-інформаційних та інших засад розвитку діяльності щодо збереження біологічного різноманіття та забезпечення « координації шляхом створення відповідною національної екологічної мережі та забезпечення її сумісності з аналогічними мережами сусідніх країн, розробка і впровадження конкретних міжгалузевих проектів збереження біологічного різноманіття на засадах збалансованості в регіонах, які мають особливе національне та міжнародне природоохоронне значення, подальший розвиток заповідної справи згідно з принципами полі функціональності замість абсолютних заборон та вжиття термінових заходів щодо резервування цінних у науковому і природоохоронному відношеннях територій для наступного заповідання та забезпечення відповідного охоронного режиму з огляду на можливу приватизацію та подальше господарське використання земель; забезпечення наукової підтримки діяльності, удосконалення системи моніторингу, включаючи налагодження системи оперативного моніторингу на основі встановлення індикаторів за станом біологічного різноманіття, інвентаризацію природних ресурсів, ведення їх кадастрів на основі створення банків даних та геоінформаційних систем, впровадження ГІС технологій, подальше формування системи громадської підтримки, екологічної освіти та інформування. Обов’язок правової науки – створити досконале екологічне законодавство, з ефективними законами. Будуть напрямлені на покращення екологічної ситуації в країні. Тобто, основним завдання права у галузі охорони довкілля є створення ефективних діючих законів у галузі.

Список використаних джерел:
1. Збірник нормативно-правових актів Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього середовища. Львів: Екоправо, 2004. 192 с. 
2. Екологічне право / За редакцією А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. Харків, 2005. 374 с. 
3. Тищенко Г.В. Екологічне право: навч. посібник. Київ: Юмана, 2001. С. 160—163.
4. Назарук М.М., Койнова І.Б. Екологічний менеджмент: Запитання і відповіді, Львів: Еней, 2004. 236 с.
5. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. Київ: Вентурі, 1996. 208 с. 
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Січень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція