... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №2
Останнім часом в Україні зростає кількість дисертаційних робіт та наукових публікацій, що стосуються проблем розвитку теорії та вдосконалення норм адміністративного судочинства з питань надання адміністративних послуг у різних сферах людської діяльності. 
Увага науковців в основному зосереджена на аналізі змісту принципів адміністративного судочинства України, пов’язаних з вирішення спорів у сфері надання адміністративних послуг, та відповідності їх європейським стандартам. Значно менше уваги приділяється питанням дослідження особливостей завдань адміністративного судочинства у справах з розгляду спорів з надання адміністративних послуг на різних стадіях адміністративного провадження , з’ясуванню системних та функціональних зв’язків завдань з метою та принципами адміністративного судочинства у цій царині суспільних відносин.   
Дослідження особливостей завдань адміністративного судочинства при розгляді спорів з надання адміністративних послуг потребує звернення до понять мети, завдань та принципів адміністративного судочинства взагалі у відповідності з науковим метод пізнання – дедукцією.
Мета адміністративного судочинства (в ній виражається соціальне призначення адміністративного судочинства) задекларована в ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) і полягає у ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень [1]. Для досягнення цієї мети КАСУ встановлює завдання та принципи діяльності адміністративних судів, направлені на реалізацію міжнародних стандартів захисту прав, свобод та законних інтересів особи у її відносинах з органами публічної влади. 
Згідно ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин. У юридичній літературі висловлене більш широке розуміння змісту і завдань адміністративного судочинства, відносячи до них забезпечення законності в діяльності органів владних повноважень [2, с. 122].
Ч. 2 ст. 2 КАСУ деталізує загальні завдання, розбиваючи їх на окремі питання. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведені положення виступають в ролі своєрідних критеріїв правомірної діяльності суб’єктів владних повноважень [3, c. 12], зокрема суб’єктів надання адміністративних послуг, і в той же час предметом перевірки для суду, для якого вони носять імперативний характер. 
Ч.3 ст.2 КАСУ називає десять принципів адміністративного судочинства, серед яких найширшим за змістом є принцип верховенства права. Всі названі принципи в однаковій мірі важливі для досягнення мети адміністративного судочинства, але для вирішення спорів з питань надання адміністративних послуг особливо важливі такі, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі; обов’язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом.
Завдання та принципи адміністративного судочинства нерозривно пов’язані між собою та підпорядковані одній і тій же меті. Виконуючи завдання, поставлені в ч.2 ст.2 КАСУ, адміністративний суд при розгляді справ керується принципами адміністративного судочинства. Більш того, серед приписів ч.2 ст.2 КАСУ прямо вказується на необхідність керуватися тим чи іншим принципом, зокрема дотримуватися принципу рівності перед законом, перевіряти дотримання розумних строків (п.п. 7, 10 ч. 3 ст. 2 КАСУ).
Принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом ставить перед останнім завдання сприяти позивачу витребувати докази тому, що він знаходиться в нерівному становищі в порівнянні з суб’єктом владних повноважень, який володіє необхідними документами і кваліфікованим правовим супроводом. Особливо це стосується слабо захищених вразливих верств населення (інвалідів, пенсіонерів, малозабезпечених). Надання безоплатної правової допомоги таким позивачам проблему не вирішує. Доля позову переходить в руки призначеного адвоката і часто залежить від його суб’єктивного бажання збирати докази, досвіду і професійності. На активну роль суду сприяти особам у захисті їхніх прав та свобод не раз зверталася увага науковців [4, c. 30].
В актах законодавства та юридичній літературі мова йде виключно про завдання адміністративного судочинства, що ставляться перед судом, забуваючи про завдання, які стоять перед сторонами адміністративного провадження, які теж зобов’язані діяти розсудливо та в рамках процесуального закону. В силу змагальності адміністративного процесу вони відстоюють кожен свої інтереси, які діаметрально розходяться. Позивач – суб’єкт звернення за наданням адміністративних послуг – оскаржує рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень з надання адміністративної послуги і доказує в суді їх незаконність, ставлячи на меті відновлення порушеного права або вчинення певної дії з боку відповідача. А останній, як особа уповноважена законом надавати такі послуги (переважно представник органів публічної влади), спростовує вимоги позивача і доводить правомірність своїх дій, ставлячи на меті захист своєї репутації та авторитету органу публічної влади. 
КАСУ, крім загальних завдань адміністративного судочинства, містить завдання для окремих стадій судового процесу. Так, дуже важливою стадією адміністративного судового процесу є пред’явлення позову і відкриття провадження у справі. На цій стадії перед адміністративним судом стоїть завдання визначити підсудність справи і не допустити безпідставної з дрібних формальних причин відмови у відкритті провадження у справі, інакше це буде означати порушення загальновизнаного у цивілізованому світі права на звернення до суду. На жаль, принцип доступності правосуддя не знайшов безпосереднього закріплення ні в принципах, ні завданнях адміністративного судочинства. Він надзвичайно важливий і входить в зміст принципу верховенства права, але потребує спеціального тлумачення для розуміння не тільки судом, але й учасниками процесу. 
На стадії підготовчого провадження суд виконує завдання, передбачені ч. 2 ст. 173 КАСУ, що повинно забезпечити належний розгляд справи, а також вживає заходів щодо врегулювання спору до розгляду справи по суті. Добровільне визнання суб’єктом надання адміністративних послуг неправомірності своєї поведінки і відновлення порушених прав позивача економить час, зусилля і кошти всіх учасників процесу.
Відповідно до ст.192 КАСУ на стадії розгляду справи по суті в загальному позовному провадженні суд розглядає і вирішує спір на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіляє судові витрати. Виходячи із змісту глави 6 КАСУ, ці завдання можна доповнити положеннями, що суд вирішує завдання не допустити процесуальних зловживань з боку учасників процесу, з’ясувати обставин справи та дослідити докази, без зайвих затримок у разі необхідності витребувати необхідні докази за своєю ініціативою тобто, іншими словами, забезпечити всебічну, неупереджену і повну перевірку наявних доказів. 
На стадії ухвалення судового рішення згідно ст.242 КАСУ завдання суду полягає в тому, щоб рішення суду ґрунтувалося на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Для цього суд повинен вирішити при ухваленні рішення питання, перелічені в ст. 244. а зміст рішення відповідати вимогам ст. 246 КАСУ.
Стадія перегляду зазначеної категорії справ не має відмінностей від загального порядку оскарження в апеляційному, касаційному порядку та за ново виявленими або виключними обставинами. 
На стадії виконання рішення суд повинен забезпечити належний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах у спорах з надання адміністративних послуг (ст. 382 КАСУ).
    
Список використаних джерел:
1. Кодекс адміністративного судочинства: Закон України від 6 липня 2005 року № 2747-IV URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2747-15
2. Ткаченко О.Є. Поняття і завдання адміністративного судочинства в Україні. Вісник господарського судочинства. 2011. №1. С. 118—125.
3. Шишкін В. Завдання адміністративного судочинства. Право України. –2005. №11. С. 11—14.
4. Ковалів М.В. Основні завдання адміністративного судочинства України. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2014. № 810 С. 28—32. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Січень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція