... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №1
Україна та окремі українські міста мають давню традицію міського самоврядування. Найбільш відомим прикладом цього є магдебурзьке право, що поширювалося містами України починаючи з XIV століття. Це право мало на увазі часткове звільнення міст від центрального державного чи феодального управління та створення органів міського самоврядування. Хоча в магдебурзькому праві був присутній певний політичний аспект, його основним спрямуванням було економічне, адже це право було призначене для підвищення ролі міст та надання ним права керувати власними справами, в тому числі, прибутками, задля зростання значущості й прибутковості міста як економічної одиниці [1, c. 22].
У період перебування в складі Російської Імперії свободи, в тому числі свободи міського самоврядування, що були притаманні українським землям, поступово згорталися на користь більш централізованого державного управління. Особливо цей процес прискорився наприкінці XVIII століття. Однак, потреба в економічному розвитку нещодавно приєднаних земель Північного Причорномор’я, змушували навіть централізовану імперію шукати можливостей для підвищення економічної привабливості й ефективності нових земель, зокрема через надання ним свобод, що прискорювали їхній розвиток. Не оминула ця тенденція і Одесу, якій значна свобода самоврядування й торгівлі дозволила протягом короткого часу перетворитися на одне з найбільш значних міст Російської Імперії та Чорноморського регіону. Свою роль тут відіграли напрацьовані традиції міського самоврядування, що існували в рамках магдебурзького права.
Перші органи міського самоврядування в Одесі створювалися за ініціативою місцевих купецьких кіл та за зразком інших міст Імперії, що користувалися магдебурзьким правом. Так, в 1796 році було створено перший одеський міський магістрат за зразком магістрату в місті Григоріополя. У 1796 році іноземні купці, що складали на той момент значну частину населення міста, виступили з пропозицією створення окремого органу самоврядування для іноземців за зразком магістрату Ніжина. В 1797 році відповідне рішення було затверджено російським імператором Павлом І, щоправда за зразок було взято магістрати Риги та Ревеля [3, c. 36]. За тим самим зразком в 1798 році було створено магістрат для російських (підданих Російської Імперії) купців, а в 1799 році обидва магістрати були об’єднані в один Одеський магістрат. Цей орган виконував як окремі функції міського самоврядування, так і судові функції, а також відав розподілом податків для потреб міста.
Розгляд структури новостворених магістратів вказує на основний напрямок їхньої діяльності як органів з керування та розв’язання спорів в комерційних питаннях. Так, в Іноземному магістраті власне міськими справами займався лише один департамент (загального міського врядування та міської канцелярії), в той час як два були зосереджені на питаннях торгівлі (Комісія Російської торгівлі та Міський комерційний суд), а чотири відали судовими справами (Міський сирітський суд, Міський нижній суд, Міський комерційний суд та Становий суд). Така організація була змодельована за прикладом старих органів міського самоврядування Риги та Ревеля. На зв’язок Іноземного магістрату з магдебурзькою традицією самоврядування цих міст вказує також його лінія підпорядкування, в якій магістрат підпорядковувався Юстиц-колегії Ліфляндських, Естляндських та Фінляндських справ [2]. 
Діяльність в Одесі Російського магістрату практично не залишила сліду, на відміну від Іноземного, який протягом короткого часу свого існування закріпив надані іноземцям права, скасував державну винну монополію, створив перший в місті Позиковий банк та доклав значних зусиль для будівництва порту, зокрема для створення одеського карантину. І хоча Іноземний магістрат було розпущено в 1801 році та замінено єдиним Одеським магістратом, що фактично був позбавлений будь-яких особливих прав, коротке існування в ранній період розвитку Одеси органів міського самоврядування, змодельованих за традицією магдебурзького права, залишило яскравий слід в історії міста. Саме вони заклали традицію одеського міського самоврядування, що протягом ХІХ століття привела його до розквіту. 

Список використаних джерел:
1. Гошко Т.Д. Нариси з історії магдебурзького права в України (XVI-поч. XVII ст.). Львів: Афіша, 2002. 256 с. 
2. Мозговой І. Магдебурзьке право в Одесі. Одеські вісті. URL: https://izvestiya.odessa.ua/ uk/2017/12/07/magdeburzke-pravo-v-odesi. (дата звернення: 10.11.2018).
3. Тиганій К. Європейські традиції міського самоврядування Одеси на зламі XVIII-XIX століть. Краєзнавство. 2015. № 1/2. С. 33—38. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Січень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція