... Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №1
Юридична діяльність є однією із складових частин правової системи України, Саме тому досить актуальними в період сьогодення є дослідження динаміки становлення та висвітлення основних тенденцій розвитку такої діяльності крізь призму розвитку правової системи України. Чимала кількість вітчизняних дослідників приділили увагу дослідженню перспектив розвитку юридичної діяльності. Зокрема, окремі положення ми можемо знайти в працях таких науковців, як В.П. Андрущенко, С.Д. Гусарєв, В.М. Кравчук, В.В. Лемак, О.М. Лисенко, А.А.Луць, О.Д. Тихоміров та інших. 
Необхідність у постійному розвитку юридичної діяльності зумовлена тим, що така діяльність займає чільне місце у правовій системі України, а також є цінною для формування правової, демократичної держави. Як підкреслює В.М. Кравчук, юридична діяльність є одним із інструментів регулювання соціальних відносин, унормування життя соціуму, основним мірилом та орієнтиром поведінки людей [5, с. 26-31]. Саме в цьому і проявляється цінність даного явища.
Аналіз сучасної наукової літератури, що присвячена проблемам розвитку правової системи України, дозволяє зробити висновок, що дослідження даного питання набуває все більшої актуальності [7, с. 53-55]. Найбільшого інтересу зазнали дослідження нормативної бази, проте, значно менше досліджені організаційні основи функціонування правової системи. Це пояснюється тим, що в Україні на даний час практично не існує програми зміцнення правових основ життєдіяльності суспільства, що приділяла б увагу вирішенню проблем, повʼязаних із юридичною професією. Окрім того, на даний час в країні бракує висококваліфікованих спеціалістів у юридичній сфері і саме тому кількість невирішених питань з приводу юридичного захисту населення лише збільшується. 
Метою даної публікації є висвітлення сучасного стану юридичної діяльності в Україні крізь призму досліджень стану її правової системи, а також основних тенденцій та напрямків розвитку юридичної діяльності для побудови демократичної правової держави.
Характерною рисою сучасної правової системи України є її постійне оновлення в ході динамічної демократичної трансформації. Не зважаючи на формування нових тенденцій розвитку правової системи, вона все ж зберегла в собі певні елементи консерватизму, залишивши уявлення, сформовані протягом багатьох років на попередніх історичних етапах розвитку, які вже стали нормою існування та увійшли в звичку суспільства. Хоча сучасна правова система України зберегла в собі риси системи минулого періоду, вона все ж знаходиться на перехідному етапі звільнення від застарілих норм. [4, с. 26]. Досить важливим фактором є тенденція посилення зовнішнього впливу на процес розвитку та функціонування правової системи України на міжнародному рівні. Така тенденція тягне за собою розширення напрямків зовнішньої політичної діяльності України і вимагає з боку уряду чималих зусиль у проведенні аналізу та формування способів вдосконалення правової системи України [2]. Вищезазначені обставини безпосередньо впливають на професійну юридичну діяльність, адже юристи, виконуючи свої завдання, керуються нормами права, тим самим забезпечуючи процес правотворення та правового регулювання. Віддаючи належне місце юридичній діяльності в правовій системі України, ми можемо провести певну паралель між змінами, що відбуваються в правовій системі та змінами, що спостерігаються в сфері здійснення юридичної діяльності. 
Досліджуючи ідеологічну основу розвитку правової системи України варто зауважити, що вона побудована на засадах соціальної рівності, демократизму, гуманізму, справедливості тощо і реалізація цих засад повинна бути закріплена на конституційному рівні. Зокрема, в ході розвитку правової системи важливого значення набули концепції громадянського суспільства та демократичної правової держави. Основний акцент робиться на ідеях забезпечення соціальних потреб суспільства. В.В. Лемак та Н.Р. Нижник у своїй праці важливого значення надають питанням визначення ідеї рівності та свободи, які формують основу функціонування правової системи у державі [6].
Враховуючи ці положення, не слід забувати, що правова система та юридична діяльність, як її складова, повинна базуватися на принципі верховенства права у поєднанні із праворозумінням, як мірою визнання свободи громадян. На даний час можна стверджувати, що ідеологічна та організаційна складові правової системи України не є досконалими у своїй сукупності. Таку недосконалість можна пояснити наявністю суттєвих розбіжностей між старим та новим типом правової системи, внаслідок чого правова система та законодавство в певній мірі відстає від того рівня потреб, які висуваються суспільством [3, с. 5-6]. 
Нормативна основа правової системи України визначається станом законодавства, механізмом забезпечення прав та обовʼязків, індивідуальних актів та правовідносин. Проблема приведення великої кількості законодавчих актів у відповідність до положень Конституції та до європейських міжнародних стандартів постала внаслідок введення в дію змін до Конституції [8]. Так виникла тенденція систематизації національного законодавства. Із набуттям Україною незалежності її законодавча база зазнала значного розвитку, зокрема, з’явились нові галузі, які продовжують розвиватись та потребують чіткого вивчення, оскільки ще не є остаточно сформованими. 
Що ж до організаційної сфери правової системи, то серед тенденцій її розвитку можна спостерігати появу інституцій, подібних до тих, що існують в розвинених країнах, оновлення та ускладнення організаційної основи правової системи, тенденції спеціалізації правових установ.
До групи тенденцій, що належать до процесуальної сфери відносяться надмірно високі темпи правотворчої роботи, низький рівень якості проектів нормативних актів, збереження низького рівня тлумачення техніки правових установ, що здійснюють застосовну діяльність. Паралельно із ними, можна виділити нестабільність розвитку правової системи, спрямування в напрямку правових традицій міжнародного рівня, демократизацію та гуманізацію.
Серед завдань, що постають на шляху розвитку правової системи України, особливої уваги заслуговує питання піднесення рівня функціонування системи юридичної освіти. Фактичний стан системи юридичного навчання сприймається крізь призму стандартів, нормативно визначених в документах національного та міжнародного рівня, які стосуються стратегічних питань, а також висловлених доктринально в працях представників наукової еліти, що стосуються проблеми тактичного плану [1, с. 11-17]. 
Отож, аналізуючи нормативну, ідеологічну, організаційну сфери правової системи України ми змогли виявити основні тенденції її розвитку, зокрема, це тенденції гуманізації, демократизації правової ідеології, оновлення законодавства, інтеграції до європейської спільноти. 
Окрім того, паралельно із тенденціями розвитку існує і ряд проблем, таких як рівень організації роботи органів правосуддя, низький рівень захищеності прав та свобод громадян, непрофесійність, корумпованість у діяльності юристів, деморалізація кадрового потенціалу та інші. Увагу слід також звернути на сучасний стан юридичної наукової та навчальної діяльності, адже система юридичної освіти перебуває у віддаленості до вимог юридичної практики. Значного вдосконалення потребує підвищення рівня надання послуг юридичними закладами.
Таким чином, завдяки юридичній діяльності набули втілення основні тенденції розвитку правової системи України і найбільш значущими є тенденції гуманізації, демократизації та інтеграції. 

Список використаних джерел:
1. Андрущенко В.П. Основні тенденції розвитку юридичної освіти України на рубежі століть (спроба прогностичного аналізу). Вища освіта України. 2001. С. 11—17. 
2. Арутюнов В.Х., Свінцицький В.М. Філософія глобальних проблем сучасності: Навч. посіб. для. самост. вивч. дисц. К.: КНЕУ, 2003. 90 с. 
3. Державотворення і правотворення в Україні / За ред. Ю.С. Шемшученка. К., 2001. 632с. 
4. Зайчук О., Оніщенко Н. Правові системи сучасності та тенденції їх розвитку. Право України. 2002. № 11. С. 26. 
5. Кравчук В.М. Поняття правового простору: філософсько-правова інтерпретація. Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр. Одеса, 2014. Вип. 74. С. 26—31. 
6. Лемак В.В., Нижник Н.Р. Постсоціалістична держава: теоретико-правові проблеми / Н.Р. Нижник, В.В. Лемак; Ужгород. нац. ун-т. Ужгород: УжНУ, 2003. 104 с. 
7. Лисенко О.М. Порівняльне правознавство і розвиток національної правової системи. Острозька академія наук. С. 53—55. 
8. Луць А.А. Європейські міждержавні правові аспекти та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти) / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Київ, 2003. 304 с.
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Червень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція