... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 06.03.19 - СЕКЦІЯ №3
Як відомо, третейський суд є однією з давніх і перевірених форм вирішення спорів, причому виникнення такої форми вирішення спорів задовго передувало появі державних судових інституцій. До нього зверталися в разі потреби у швидкому та ефективному врегулюванні конфлікту [1, с. 3]. Так, у юридичній літературі [1, с. 7] виділяють наступні види третейського суду, що існували на території Київської Русі: третейський суд з суперарбітром, у ролі якого часто виступав митрополит; третейський суд із декількох осіб, на чолі яких стояв ігумен; мировий ряд, основна мета якого полягала у закінченні спору мировою угодою. Історія вирішення спорів в українських землях свідчить про наявність національного правового досвіду вирішення спорів за допомогою інституцій, альтернативних державному судочинству, що керувалися при вирішенні спору не лише нормами права, а й інтересами сторін [2, с. 41]. 
    Варто зазначити, що суть третейського судочинства зводиться до суду третьої особи, яка обирається самими сторонами, котрі за своєю добровільною угодою довіряють даному суду розглянути і вирішити конкретний спір, винести рішення та завчасно зобов’язуються підкоритися такому рішенню [1, с. 5]. Питання організації діяльності третейських судів досліджувалися такими вченими як І. Бут, А. Гаврилішин, В. Козирєв, С. Короєд, Г. Огренчук, І. Панова, Т. Подковенко, Ю. Притика, О. Спектор, А. Шипилова, В. Яковлева та інші науковці. Проте особливості застосування третейського судочинства у сфері господарювання досліджувалися дещо фрагментарно. Виходячи з вищевикладеного, метою дослідження є визначення проблемних питань застосування третейського судочинства у сфері господарської діяльності та розробка пропозицій щодо їх вирішення. Правові принцпипи функціонування третейських судів зазначені в Законі України «Про третейські суди» [3]. 
Слід зазначити, що відповідно до положень Закону України «Про третейські суди» дещо неоднозначним є також статус постійно діючих третейських судів. Відповідно ст. 7 Закону постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи [3]. Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України: всеукраїнських громадських організаціях; всеукраїнських організаціях роботодавців; фондових і товарних біржах, саморегульованих організаціях професійних учасників ринку цінних паперів; торгово-промислових палатах; всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України; об’єднаннях, асоціаціях суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб, у тому числі банків [1, с. 300].
Процес розвитку третейського розгляду спорів стає очевидним соціальним явищем, яке відображає розвиток в Україні інститутів громадянського суспільства, якими без сумніву є третейські суди, міжнародний комерційний арбітра, процедури примирення та інші форми альтернативного розгляду господарських спорів [4, с. 68]. Слід відмітити, що розвиток третейського судочинства у сфері вирішення господарських спорів бажає бути ліпшим, попри їх малу завантаженість. Звичайно, що для цього є певне підгрунття, адже: По-перше, відсутність ефективного законодавчого врегулювання третейського судочинства; по-друге, відсутність об'єктивної інформації стосовно переваг третейського судочинства; по-третє, небажання та недовіра деяких юристів сприймати такий альтернативний спосіб вирішення господарських спорів, оскільки він не передбачає таких судових стадій як апеляція [4, с. 67].
До числа недоліків третейських судів перш за все відносяться питання про їх створення. Для прикладу: Чи зобов’язаний постійно діяти третейський суд мати організаційно-правову форму юридичної особи? І відповідь тут буде однозначною, оскільки організаційно-правову форму юридичної особи мають лише організації – засновники третейських судів. Так, відповідно ст. 8 Закону України «Про третейські суди» постійно діючий третейський суд утворюється та діє при зареєстрованих згідно з чинним законодавством організаціях, де чітко наводиться їх перелік [5, с. 135].
«Важливими передумовами становлення в Україні демократичної, соціальної та правової держави», на слушну думку Н. Вангородської, «є забезпечення ефективного захисту прав людини і громадянина в процесі здійснення правосуддя, утвердження об’єктивності, законності та справедливості» [6, с. 2]. Отже, в умовах європейського підходу до реформування альтернативних методів вирішення спорів, чільне місце належить саме функціонуванню інституту третейського суддівства в Україні, як недержавного, незалежного органу цивільної та господарської юрисдикції.

Список використаних джерел:
1. Третейські суди в Україні / Ю.А. Михальський, В.П. Самохвалов, В.І. Рижий та ін.; За ред. В.П. Самохвалова, А.Ф. Ткачука. Київ: [Ін-т громадян. суспва: ТОВ «ІКЦ Леста»], 2007. 184 с.
2. Огренчук Г.О. Правове регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Нац. акад. внутр. справ. Київ, 2016. 213с.
3. Про третейські суди: Закон України № 1701-IV від 11.05.2004 р. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 35. ст. 412.
4. Козирєва, В.П., Гаврилішин, А.П. Проблеми третейського судочинства в Україні. Юридичний вісник. 2011. № 4. С. 67—71.
5. Козирєва, В.П., Гаврилішин, А.П. Законодавство України про третейські суди: основні закономірності та перспективи розвитку. Повітряне та космічне право. Юридичний вісник. 2016. Т. 1. № 38. С. 134—138.
6. Вангородська Н.А. Третейський суд в Україні у X-XVIII ст.: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Київ: 2011. 19 с.
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Вересень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція