... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 30.05.19 - СЕКЦІЯ №1
Правову ідентичність у філософії права здебільшого тлумачать як якість суб’єкта права, що характеризує його актуальний стан за допомогою юридичного самовизначення в категоріях прав, свобод, обов'язків і відповідальності, які розуміються як правові цінності, що забезпечують позитивну правова свідомість і правову активність [1, с. 7, 21].
Правовий менталітет розглядають як категорію, яка відображає складну морфологію суспільного та індивідуального пізнання, яка позначає як позитивні знакові, так і непозитивні, образні феномени правової культури [2]. Правовий менталітет розглядають також як визначені природними, історичними й соціальними умовами буття відносно стійкі уявлення про правову дійсність та стереотипи правової поведінки, властиві соціальним спільнотам різного рівня й походження (тобто можна говорити про правовий менталітет етносів, професійних і вікових груп населення, територіальних громад тощо) [3, с. 21].
Висловлюються міркування, що без категорії «правовий менталітет» неможливе вивчення ідейних основ правосвідомості індивіда, соціальної групи, суспільства, тому дана категорія посідає чільне місце в когорті категорій правових наук. Будучи категорією, яка є методологічною цінністю, пов’язаною з виходом вивчення правової культури із вузької державно-законодавчої сфери в ширшу сферу позитивних правових явищ слід розуміти її самостійність, у тому числі від поняття «правосвідомість». 
Відмінність правового менталітету від правосвідомості полягає у наступному: 1) для правового менталітету характерний консерватизм, стабільність; 2) правовий менталітет відображає підсвідомий правовий рівень та є глибинним рівнем пізнання; 3) правовий менталітет виконує функцію упорядкування правосвідомості; 4) правосвідомість містить не тільки інтелектуальну стабільність, яка деякою мірою залежить від якості пізнання правового менталітету, але й раціональну та емоційну змінність [4, с. 31].
Еріна Н. вважає, що правовий менталітет виконує функцію підтримки ідентичності, оскільки дає змогу групі зберегти систему відносин, яка сформувалася в минулому, до різних об’єктів і через властиву об’єктам стабільність “колективного розуміння” зберегти свою ідентичність. Правовий менталітет забезпечує самоусвідомленню людиною себе та своєї ролі у правовій сфері [5, с. 46-47].
До ознак правового менталітету належать: бінарність правового менталітету; культурологічні образи, що склалися історично; консервативний, стійкий, статичний характер; типовість представлень, оцінок, реакцій; колективний характер; політико-правова природа [4, с. 33-34]. До структури правового менталітету відносять правові уявлення, правові стереотипи, ціннісно-правові орієнтації, правові установки, які розташовані на двох рівнях – свідомому (усвідомленому) та несвідомому (неусвідомленому). При цьому елементи, які знаходяться на свідомому рівні, – більш рухливі, більш схильні до змін під впливом пізнання та досвіду, в той час як елементи, що знаходяться на несвідомому рівні, – більш стійкі під впливом підсвідомого первинного життєвого досвіду і суспільних установок.
Отже, на підставі вищезазначеного сформуємо основні відмінності між правовим менталітетом та правовою ідентичністю:
1) правовий менталітет має історичну зумовленість та передається від покоління до покоління, натомість правова ідентичність – це завжди усвідомлений індивідуальний вибір кожної особистості окремо;
2) правовий менталітет базується на підсвідомому рівні пізнання, а правова ідентичність має як раціональні, так ірраціональні елементи пізнання права;
3) правовий менталітет має колективний характер, натомість правова ідентичність залежить від індивідуального розвитку особистості, її здібностей, інтелекту;
4) основою правовою менталітету є віра, а правової ідентичності – мислення;
5) правовий менталітет базується на культурологічних образах, стереотипах, історичних уявленнях про правову дійсність, які не піддаються критичному осмисленню та передаються від покоління до покоління. На відміну від правового менталітету, правова ідентичність – це розумовий процес, що потребує критичного аналізу правових норм та на тій основі здійснення власного самовизначення. Тобто, правовий менталітет не обираєш, а правову ідентичність здійснюєш самостійно.

Список використаних джерел:
1. Парута О.В. Правова ідентичність особи: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.01. Львів, 2017. 244 с.
2. Байниязов Р.С. Правосознание и российский правовой менталитет. Правоведение. 2000. № 2. С. 31-40. URL: http://www.law.edu.ru/article/article.asp?articleID=158359
3. Завальнюк В.В. Правовий менталітет як підгрунтя антропологізації права. Наукові праці Національного університету "Одеська юридична академія". 2014. Т. 14. С. 19-25. 
4. Меняйло Д.В. Правовой менталитет: автореф. дис. на соиск. Ученой степени канд. юрид. наук : 12.00.01. Ростов н/Д., 2003. 189 с. 
5. Підкуркова І.В. До питання співвідношення правового менталітету та правової свідомості. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2017. №33. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/do-pitannya-spivvidnoshennya-pravovogo-mentalitetu-ta-pravovoyi-svidomosti 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція