... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 30.05.19 - СЕКЦІЯ №3
У цивільній доктрині існує теза, яка говорить про те, що те, що будь-які цивільні договірні правовідносини мають змінювальний характер. 
Це зумовлено тим, що цивільні договірні зобов’язання по своїй юридичній природі не можуть бути нерухомими і завжди характеризуються певним розвитком. А відтак договір є основною підставою виникнення зобов’язально-правових відносин (зобов’язань).
Стаття присвячена проблемі розвитку сучасного стану цивільно-правового договору як одного з регулятивних правових методів опосередкованого в суспільних відносин. Аналіз і розробка загальнотеоретичних проблем договірного права, є належною умовою побудови високоякісного механізму правового регулювання зобов’язальних відносин у цивільному праві. Особлива увага в дослідженні приділена, визначити теоретичні засади дослідження поняття договору в системі договірних зобов’язань.
Питання цивільно-правового договору в системі договірних зобов’язань досліджували такі вчені-правознавці, як: В.В. Луць, Є. Годеме, М.М. Агарков, А.А. Лунц, И.Б. Новицький, О.С. Йоффе, Р. Сават’є та інші, але загальноприйнятого розуміння щодо поняття та сутності цивільно-правових зобов’язань та поняття договору так і не була сформована.
Договір широко користується особливою увагою в усіх сферах економіки, соціального та культурного життя. Договір використовується майже в усіх галузях права зокрема в міжнародному, господарському, трудовому, сімейному, але особливе місце це він займає саме в цивільному праві. 
Договором визнається угода двох чи більше осіб, яка спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.
Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань закон називає договір. Поняття договору розкривається через поняття правочину, бо договір є одним із видів угод. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договори – це дво- або багатосторонні угоди [2].
Так цивільно-правовий договір є узагальненим поняттям до якого належать різні договірні типи (контрактація, міна-бартер, купівля-продаж, поставка, перевезення, оренда, підряд на капітальне будівництво тощо), які будуються на схожій основі нормативно правого регулювання. Аналізування цивільно-правового договору полягає у встановленні спільних ознак, властивих кожному з вищеназваних договорів. Таким чином, доктрина цивільного права України визначає та вивчає сукупність правил, що створюються для всіх видів договорів і загалом становлять «договірне право».
Універсальність цивільно-правового договору обумовлена його сутністю, яка полягає в тому, що в основі договору як правового явища лежить сукупність волевиявлення його сторін, реалізована у взаємній домовленості з метою реалізації власних інтересів [3, с. 336]. Договір є одним із правових засобів, в рамках якого інтерес кожної сторони, в принципі, може бути задоволеним лише через задоволення інтересу іншої сторони. Це створює загальний інтерес кожної із сторін до його укладення та належного виконання договору.
Важливо врахувати особливості правової природи та істотні ознаки цивільно-правового договору. 
    Основними ознаками які властиві договору як юридичному факту є: 1) в договорі виявляється воля не однієї особи (сторони), а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинно збігатися і відповідати одне одному; 2) договір – це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Саме завдяки вищеназваним специфічним рисам цивільно-правовий договір відрізняється від інших договірних форм.
Зазвичай вчені звертаються до поняття договору як до врегульованого нормами цивільного права зобов’язального відношення, сторони якого є носіями суб’єктивних прав і обов’язків. Та при цьому слушно зауважити, що поняття договірного зобов’язання та договору не аналогічні між собою за змістом, так як договірне зобов’язання містить в собі ширший сенс, адже договір є однією із підстав виникнення зобов’язання.
Договір у широкому розумінні – це угода двох або більше сторін про встановлення, зміну чи припинення відповідних прав і обов’язків [5, с. 232].
У вузькому галузевому розумінні – це цивільно-правове поняття, в якому і знаходить методологічна основа науково-правове вивчення «договору», оскільки найбільш широко оперує поняття «договір» цивільного права [5, с. 20].
У словнику В.І. Даля договір розуміється як взаємна домовленість, умова, зобов’язання. Термін договір має глибоке значення її виходить від спілкування між людьми, яка має своїм результатом досягнення певної домовленості між ними [6, с. 450].
У цілому, можна говорити, що континентальна система права визнає договір в декількох значеннях, а саме як: 
1) угоду що виникла як результат волевиявлення сторін; 
2) підстави виникнення зобов'язань;
3) правові відносини що виникли з цієї підстави [4, с. 319].
Відповідно до класичної концепції договору, в англійському праві він є обіцянкою або одностороннім виявлення волі особи виконання якого забезпечується правом [4, с. 319].
Українське законодавство не містить легального визначення договору, однак аналіз його положень свідчить про відсутність загального підходу стосовно розуміння договору. Через таку невизначеність на сьогодні в правовій науці можна чітко виокремити чотири основні теорії договору, які намагаються розкрити сутність зазначеної юридичної конструкції: правочинна, обіцянки, зобов’язальнецька та актова.
Для більш повного розуміння цивільно-правового договору можна навести його основні властивості: персоніфікований характер, добровільність укладення, спільність інтересів, рівність сторін, згода сторін по всім аспектам договору, взаємна відповідальність сторін за невиконання чи неналежне, виконання взятих на себе зобов'язань, правове забезпечення [3, с. 8].
Розкриваючи значення договору, слід підкреслити і його функції як правового засобу регулювання товарно-грошових та інших майнових відносин. Основними функціями договору є ініціативна, програмно – координаційна, інформаційна, гарантійна, захисну [3, с. 18-20].
Зазначені функції об’єднуються більш загальною – регулятивною функцією договору як правового засобу регулювання правомірної поведінки учасників цивільних правовідносин.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одна із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору. У сучасних умовах свобода договору трактується ширше відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору Вона існує не лише на стадії укладення але й виникнення зміни та припинення договору. Кожний із цих стадій властиві свої елементи свободи договору таким чином в залежності від стадії на якій проявляється свобода договору їх можна поділити на свободу укладення договору, свободи виконання договору, свободи зміни та припинення договору [2].
Висновки: Отже зобов’язання, виникає на основі норм зобов’язального права за допомогою певних юридичних фактів, під яким розуміють правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплати кошти тощо) або утриматися від певної дії.
Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань закон називає договір. Поняття договору розкривається через поняття правочину. Договором визнається угода двох чи більше осіб, яка спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.
Основою укладання цивільно – правового договору є принцип диспозитивності, який за своєю суттю побудований на взаємності згоди його рівноправних сторін. Дотримання цієї фундаментальної основи договору: домовленості сторін та свободи їхнього волевиявлення від третіх осіб, зокрема органів публічної влади, знаходить відображення як функція сучасного цивільного права – принцип свободи договору.

Список використаних джерел:
1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України. 1996, № 30, ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к96-вр
2. Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України. 2003, №№ 40-44, ст. 356. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15
3. Луць В.В Поняття, значення та функції договору в цивільному праві // Цивільне право України. Підручник у 2-х книгах. Кн.1 / За Ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. Київ: Юрінком Інтер. 2004. 689 с.
4. Халфина Р.О. Договор в английском праве. Москва: Изд-во АН СССР. 1959. 319 с.
5. Юридична енциклопедія. Київ: НАНУ; ІДіП; Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана. 1999 Т.2. 744 С. 232.
6. Даль В.И. Толковый словарь велико-русского языка: В4 Т. Москва: По-лиграфресурсы, 1998. Т. 1. 683 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Вересень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція