... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 30.05.19 - СЕКЦІЯ №3
У Цивільному кодексі України (далі – ЦК України) законодавець виділив договір найму (оренди) як самостійний договір, який займає провідне місце серед найпопулярніших договірних конструкцій, що використовуються при передачі майна у користування. 
Окремим видом даного договору є найм (оренда) транспортного засобу, відповідно до якого, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві транспортний засіб у користування за плату на певний строк. Беручи до уваги той факт, що основні положення про найм транспортних засобів містяться у транспортних кодексах і статутах, метою яких є регулювання відносин перевезення, а не оренди транспортних засобів, до сьогодні залишаються невирішеними багато питань щодо правового регулювання даного договору. 
Договір найму (оренди) транспортного засобу є предметом дослідження таких вчених: М.І. Брагінського, Е.В. Вавіліна, В.В. Вітрянського, Є.А. Суханова, Е.В. Вакуловича, Є.Д. Стрельцова, М.Л. Шелухіна та інших.
Метою статті є аналіз правового регулювання договору найму транспортних засобів, визначення його форми, види транспортних засобів, що можуть передаватися у користування за цим договором.
Нами підтримується повнота визначення договору найму (оренди) транспортного засобу, запропонована Л.Л. Тарасенко, який наголошує, що за договором найму (оренди) транспортного засобу наймодавець зобов’язується передати наймачеві транспортний засіб з екіпажом або без нього в користування за плату на певний строк, а наймач зобов’язується протягом строку дії договору використовувати транспортний засіб за призначенням, сплачувати визначену договором грошову суму та повернути його після спливу строку договору в тому стані, у якому він був отриманий, з урахуванням нормального зносу [1, с. 325].
Відповідно до статті 767 ЦК України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню [2].
Для найму транспортних засобів це положення має важливе значення, адже транспортний засіб – це складний технічний пристрій, який складається з багатьох комплектуючих частин, і відсутність однієї або кількох з них може спричинити неможливість його використання за призначенням. Отож, він повинен бути технічно справним. 
Протилежною є думка окремих науковців. Зокрема, Коссак В.М. стверджує, що закон не вимагає, щоб річ, яка передається у користування за договором найму обов’язково була в справному стані, але сторони в договорі можуть погодити можливість передання в найм речі з недоліками [3, с. 632]. 
На думку Дзери О.В., на наймодавця не покладається обов’язок передати наймачеві транспортний засіб в належному стані [4, с. 132].
Тарасенко Л.Л. застерігає про те, що діяльність, пов’язана з використанням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки як для наймача, так і для третіх осіб [5, с. 499].
З метою зменшення кількості суперечок на практиці, вважаємо доцільним закріпити в законі обов’язок наймодавця передати транспортний засіб наймачеві в належному технічному стані, крім випадків передання предмету договору у такому технічному стані, який визначили самі сторони.
Договір найму транспортного засобу є відплатним. Розмір плати та порядок розрахунків встановлюється за домовленістю сторін. Він може бути консенсуальним або реальним, залежно від моменту його укладення. Щодо сторін договору законодавством визначено, що наймодавцем може бути фізична або юридична особа, які є власниками засобу чи мають майнові права на нього. Наймачем може бути також фізична або юридична особа. В окремих випадках закон встановлює певні вимоги до наймача транспортного засобу [5]. 
Слушною є думка Тарасенка Л.Л. про те, що потрібно встановити обов’язок наймодавця передати наймачеві документи, що ідентифікують транспортний засіб, а також надати кожній стороні договору однакові можливості щодо страхування транспортного засобу [1, с. 326].
Відповідно до ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Тарасенко Л.Л. визначає основні ознаки наземного самохідного транспортного засобу, а саме: здатність до переміщення в просторі, самохідність, необхідність в управлінні особами, які володіють відповідними знаннями та навичками, придатність для перевезення пасажирів чи вантажів, складність технічної побудови, наявність ознак джерела підвищеної небезпеки, наявність спеціального законодавства, яке регламентує його використання [1, с. 325].
У процесі укладення та виконання договору, часто виникає багато проблем, які потрібно розглядати шляхом аналізу окремих видів договору найму (оренди) транспортних засобів.
Керуючись ч. 2 с. 798 ЦК України, можна стверджувати, що існують договір найму транспортного засобу, коли управління ним здійснюється наймачем, а також договір найму транспортного засобу з екіпажем, що його обслуговує. Таким чином, договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. 
Управління та технічна експлуатація транспортного засобу здійснюється особами, які перебувають у трудових відносинах з наймодавцем. Останній виплачує заробітну плату членам екіпажу, забезпечує їх спеціальним одягом тощо (ч.1 ст. 805 ЦК України).
Діяльність екіпажу координується наймачем. У свою чергу екіпаж зобов'язаний відмовитися від виконання розпоряджень, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, можуть бути небезпечними для екіпажу та інших осіб (ч. 2 ст. 805 ЦК України).
Наймач зобов’язаний користуватися транспортним засобом відповідно до його призначення. Він має право самостійно укладати від власного імені договори перевезення або інші договори (ст. 800 ЦК України).
Наймач також зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані, сплачувати податки та інші платежі, пов'язані з використанням транспортного засобу (ст. 801 ЦК України).
Дослідником даного виду договору є Гурневич Б.М., який вбачає проблему у тому, що наймач зобов’язаний використовувати орендований транспортний засіб за тими умовами, які визначені в договорі, а якщо такі умови в договорі не визначені – відповідно до його призначення. З метою захисту прав орендодавця, забезпечення цільового використання транспортного засобу буде доцільно чітко зазначати у договорі оренди, що саме можна перевозити даним транспортом, граничні межі (кількість) пасажирів, допустимі габарити та ваги вантажів тощо [7].
Інший науковець, Вакулович Е.В. у своєму дослідженні пропонує закріпити право орендодавця здійснювати контроль за забезпеченням майнового збереження транспортного засобу й за належною його експлуатацією [8, с.13].
За загальним правилом, договір найму (оренди) транспортного засобу укладається у письмовій формі. Якщо однією із сторін є фізична особа – підлягає також нотаріальному посвідченню.
Погоджуємося з думкою Тарасенка Л.Л. про те, щоб у разі, якщо договір найму транспортного засобу не був нотаріально посвідчений, але був виконаний сторонами, суд не повинен констатувати нікчемність такого договору, а може застосувати цивільно-правові наслідки дійсного правочину [1, с. 326].
Отже, за договором найму транспортного засобу можуть передаватися у користування повітряні, морські, річкові судна, наземні самохідні транспортні засоби.
Проаналізувавши законодавство та твердження науковців, погоджуємося з думкою про те, що наймодавець зобов’язаний передати наймачеві технічно справний транспортний засіб. Також, доцільним вбачаємо спрощення порядку укладення договорів найму виключно наземних самохідних транспортних засобів за участю фізичних осіб, скасувавши вимоги щодо нотаріального посвідчення цих договорів.

Список використаних джерел:
1. Тарасенко Л.Л. Договір найму (оренди) транспортного засобу. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2015. Випуск 61. С. 324-329.
2. Цивільний кодекс України: Закон від 16.01.2003 р. № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. С. 356.
3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України (за ред. В.М. Коссака). Київ: Істина, 2008. 992 с.
4. Цивільне право України: підручник: у 2 кн. (за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової), 2-е вид., допов.і перероб. Київ: Юрінком Інтер., 2004. Кн. 2. 640 с.
5. Тарасенко Л.Л. Передання транспортного засобу у користування за договором найму (оренди) транспортного засобу. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/ FP_index.htm_2010_2_80.pdf (дата звернення: 17.05.2019).
6. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. Юрисконсульт. Народний правовий портал. URL: http://legalexpert.in.ua/komkodeks/gk.html (дата звернення: 17.05.2019).
7. Гурневич Б. Особливості договору найму (оренди) транспортних засобів без екіпажу. URL: http://www.justinian.com.ua/print.php?id=3825 (дата звернення: 18.05.2019).
8. Вакулович Е.В. Договір оренди транспортних засобів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. «Цивільне право та цивільні процеси». Харків. 2002. С. 20. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція