... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 30.05.19 - СЕКЦІЯ №3
В останні роки договір пожертви набув широкого розвитку і став актуальним з позиції наукового дослідження і необхідності його вдосконалення, оскільки він є досить специфічним і має певні особливості щодо його укладання та дотримання, визначення прав та обов’язків сторін і правових наслідків невиконання (або неналежного виконання) договору тощо.
Метою статті є аналіз правового регулювання пожертви, дослідження істотних умов та особливостей договору пожертви.
Застосування в договірній практиці України договору пожертви на сьогоднішній день стрімко зростає.
Значний вклад у дослідження правової природи договору пожертви зробили провідні вітчизняні вчені та вчені іноземних держав. Дослідженням даного питання займалися у своїх працях такі науковці, як Л.М. Горбунова, О.В. Дзера, А.М. Ерделевський, Є.М. Клюєва, М.М.Малеїна, О.Р. Михайленко, О.С. Яворська та інші.
Договір пожертви, якому присвячено окрему главу 55 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) є новим для цивільного законодавства. 
Стаття 729 ЦК України визначає пожертву як дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети [1]. Аналізуючи дане визначення, можна зазначити, що договору пожертви властива особлива правова природа – він є різновидом договору дарування, але водночас йому характерні специфічні, відмінні особливості. 
Найперше, це стосується предмета договору, а саме предметом пожертви можуть бути рухомі, нерухомі речі, зокрема гроші та цінні папери. Відповідно до ст. 718 ЦК України предметом дарування можуть бути ще й майнові права. Це і є однією із суттєвих відмінностей даних договорів. Окрім того, Головей І.І. та Заборовський В.В вказують на те, що для пожертви характерне цільове призначення використання предмета договору, чого не скажеш про дарування [2, с.114]. А тому, на обдаровуваного разом з прийняттям пожертви покладається обов’язок, який спрямований на використання предмет договору лише для досягнення ним певної мети, або мети, яка була наперед обумовлена між сторонами. 
Грабарчук С.Г. зазначає, що дана ціль може бути корисною як для суспільства в цілому, так і для більш вузького кола осіб – осіб певного віку, жителів певної місцевості, представників певних організацій або осіб певної професії. В іншому випадку, якщо не буде вказана мета, то безоплатна передача дарунка буде розцінюватися як звичайний договір дарування [3, с. 450].
Слід зауважити, що законодавець окреслює пожертву як одну із форм благодійницької діяльності. Так, зокрема, у ст. 1 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» від 05.07.2012 № 5073-VI передбачено, що благодійництво – це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги [4]. 
Іншим важливим моментом при дослідженні правової сутності договору пожертви є визначення сторін. Відповідно до ст. 729 ЦК України ними можуть бути фізичні та юридичні особи (в межах своєї спеціальної дієздатності), держава Україна та територіальні громади. Як зазначає Клюєва Є. М., договір може укладатися з ініціативи будь-якої сторони. Сторонами у договорі виступають пожертвувач і обдарований. За загальним правилом пожертвувачем може бути будь-яка особа [5, с.156].
Однак існують певні винятки. Так, відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» політичним партіям заборонено приймати пожертви від цілого ряду осіб як фізичних, так і юридичних, а також від органів державної влади та органів місцевого самоврядування [6]. 
Окрім того, відповідно до ч. 2 с. 720 ЦК України батьки, усиновлювачі, опікуни не можуть дарувати майно дітей (підопічних). Згідно з ст. 730 ЦК України у разі смерті фізичної особи пожертвувача або ліквідації юридичної особи пожертвувача використання пожертви може здійснюватися лише за рішенням суду. Отже, договір пожертви може бути укладений самим пожертвувачем або його представником, який діє на підставі відповідного виданого доручення.
Однією з особливостей договору пожертви є також наявність у пожертвувача комплексу додаткових прав, пов'язаних з контролем за реалізацією договору обдаровуваним та специфічні підстави розірвання договору пожертви (ч. 1 ст. 730 ЦК України).
Так як договір пожертви укладається з чітко визначеною метою використання переданого майна, то зміна цільового призначення пожертви може мати місце лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду (ч. 2 ст. 730 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 730 ЦК України використання переданого у пожертву майна всупереч його цільовому призначенню, обумовленому у договорі, має наслідком його розірвання у судовому порядку. Зазначена вимога може бути також задоволена обдарованим добровільно. При цьому дане право належить не лише пожертвувану, а і його спадкоємцям та правонаступникам.
Крім того, на пожертвувача покладається обов'язок попередити обдаровуваного про недоліки та особливі властивості предмета договору про пожертву, якщо такі можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб. При невиконанні цього обов'язку пожертвувач повинен відшкодувати завдану шкоду. 
В аспекті даного дослідження варто звернути увагу на момент виникнення договірних відносин. Відповідно до ч.2 с. 729 ЦК України договір про пожертву вважається укладеним з моменту прийняття пожертви. Іншими словами, з того часу, коли сторона, яка приймає пожертву вчинила конклюдентні дії, тобто дії, які підтверджують її згоду на прийняття пожертви. Звідси випливає, що цей договір є реальним. Варто зазначити, що договір пожертви є добровільним – не можна змусити особи прийняти пожертву. 
Важливою ознакою договору пожертви, на думку авторів підручника Цивільне право за ред. Борисової В.І., Спасибо-Фатєєвої І.В., Яроцького В.Л., є безвідплатність пожертви, оскільки немає зустрічного задоволення обдаровуваним. Окрім того, даний договір є двостороннім, тобто обидві сторони мають певні права та обов’язки [7, с.256].
Що стосується форми договору пожертви, то ЦК України не містить спеціальних правил, але зазначає, що до нього застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом. У ст. 719 ЦК України закріплені певні вимоги до форми договору. Якщо предметом договору є речі особистого використання і побутового призначення, то можна укладати в усній формі. При укладенні договору пожертви нерухомої речі або валютних цінностей на суму, що перевищує 50 кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян слід дотримуватися письмової форми і нотаріального посвідчення. Договір пожертви з обов'язком передати подарунок в майбутньому або предметом є рухомі речі, які мають особливу цінність – укладається в письмовій формі. 
Вважаємо, договір пожертви слід укладати в письмовій формі у зв’язку з певними можливими ризиками його невиконання.
Досліджуючи окремі юридичні аспекти договору пожертви, варто зазначити, що пожертва є новим інститутом у цивільному праві, який потребує фундаментального дослідження. Істотною умовою даного договору є визначення у ньому певної заздалегідь обумовленої мети, заради якої й укладається пожертва. Також договір пожертви є самостійним різновидом договору дарування, оскільки наділений характерними відмінними ознаками.

Список використаних джерел:
1. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 року (редакція від 02.11.2016 року) URL: http://zakon4.rada.gov.ua
2. Головей І.І., Заборовський В.В. Договір пожертви як форма дарування. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Серія ПРАВО. Випуск 37. Том 1. С. 113—116.
3. Грабарчук С.Г. Пожертва як різновид договору дарування. Правова держава. Випуск 24. С. 449—452.
4. Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України від 05 липня 2012 року № 5073-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17  
5. Клюєва Є.М. Особливості договору пожертви. Університетські наукові записки. 2008. №4 (28). С. 156—158. 
6. Про політичні партії в Україні: Закон України від 05.04.2001 № 2365-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14 
7. Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І.Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. Харків: Право. 2011. Т. 2. 816 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція