... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 30.05.19 - СЕКЦІЯ №6
Визначаючи питання організації та функціонування електронного судочинства в України та подальші перспективи його розвитку, доцільно звернутися до зарубіжного досвіду у цій сфері.
Так, у науковій літературі зазначається, що залежно від рівня технічного розвитку можна виділити країни, у яких подача документів до суду здійснюється в обов'язковому порядку в електронній формі та застосовується при розгляді всіх справ (Сінгапур); країни, де електронна форма подачі документів до суду застосовується всюди, але на добровільних засадах (Ізраїль, федеральні суди США, Австралія), а також країни, у яких подача документів в електронній формі можлива в деяких судах (Англія, Канада, Німеччина) [1, с. 84].
Слід зазначити, що система електронного судочинства у різних державах відрізняється рівнем інтегрованості та функціональними можливостями системи до виконання конкретних операцій.
Приміром, у Великобританії у 2013 року уряд представив програму реформування системи правосуддя під назвою «Swift and Sure Justice» («Правосуддя швидке і невідворотне»), в основі якого покладено максимальне оцифрування судового процесу, або віддалене засідання суду в режимі телеконференції. Перший «віртуальний суд» пройшов в мировому суді Бірмінгема — найбільш завантаженому в країні, і був визнаний вдалим [2].
Крім описаної вище системи, у Великобританії функціонує Money Claim On Line (MCOL), яка, на думку деяких науковців, є ілюстрацією того, як можна створити спеціальну систему електронного правосуддя, спираючись на існуючі технології, що дозволяє здійснювати їх делокалізацію. MCOL – це служба на основі мережі Інтернет, яка дозволяє особам подавати до судів позовні заяви через мережу Інтернет. При цьому характерною особливістю системи MCOL є те, що вона в автоматичному режимі визначає відповідність поданої за її допомогою заяви (іншого процесуального документа) критеріям, визначеним законом. Якщо система виявляє невідповідність, вона може бути вилучена або відхилена, і позивачу не буде відмовлено у прийнятті такої заяви, а сплачений судовий збір не підлягатиме поверненню [3].
Досить цікавим є досвід австрійського електронного правосуддя, який характеризується повільним поступовим переходом до системи електронного судочинства (правосуддя). Зокрема, функціонування системи електронного судочинства в Австрії почалося ще з 1989 році з розвитком системи під назвою «Elektronischer Rechtsverkehr» (ERV). Спочатку вказана система була доступна лише для юристів, нотаріусів та Федерального адвокатського бюро Республіки Австрія, які виконували функції представників регіональних органів влади. Починаючи з 1994 року, система поступово стала відкритою для інших користувачів, включаючи органи публічного права та певні організації. Для користування системою необхідно встановлення спеціального програмного забезпечення, підключення до мережі Інтернет та до банківської системи [3, с. 141-144]. На початку свого функціонування користування системою було добровільним та розглядалось як альтернативна можливість звернення до суду. У той же час, починаючи з 1999 року, всі юридичні фірми зобов'язані мати необхідні технічні засоби для підтримки системи, і, відповідно до нового закону про бюджет, їх згода на отримання документів від судів не вимагається.
З метою стимулювання використання системи були внесені зміни до закону, що регулює судові збори, зменшуючи їх у випадку звернення до суду в електронній формі. При цьому до можливостей системи відносяться: подання заяв, інших процесуальних документів в електронній формі, автоматичне підтвердження їх отримання, сплата судового збору, який розраховується автоматично, подання доказів в електронній формі, отримання судового рішення та інших документів від суду тощо [3, с. 144].
У Франції під час запровадження системи електронного судочинства значна увага приділялась питанням ефективності та безпеки. Так, вищий адміністративний суд країни веде постійний моніторинг стану надійності використовуваних технічних засобів. 
Національна конвенція, підписана 4 травня 2005 року, передбачає три функції електронної комунікації між судами та адвокатами: ознайомлення з матеріалами справи і журналом судових засідань (списком справ, призначених до слухання) в залежності від повноважень адвоката, записаного в служби комунікації (адвокат місцевої колегії адвокатів, заснованої на постійній основі, адвокат місцевої колегії адвокатів, що не заснованої на постійній основі, адвокат що не належить до місцевої колегії адвокатів); обмін організованими повідомленнями; спеціальна система відправки повідомлень, тобто можливість обміну за допомогою електронної пошти з неструктурованою інформацією і електронними документами, виконаними в форматі, сумісному з програмним забезпеченням по обробці тексту [4, с. 30].
Необхідно зауважити, що система електронного судочинства успішно функціонує не лише у розвинутих європейських країнах, але й в інших державах світу.
Приміром, еволюцію запровадження інформаційно-телекомунікаційних технологій у бразильських судах можна розділити на три етапи: індивідуальні ініціативи, комп’ютеризація та віртуалізація. Індивідуальні ініціативи виконуються кожним членом суду і стосуються ідентифікації та використання інструментів продуктивності (наприклад, текстових процесорів або редакторів електронних таблиць), які кожен член найкраще визначає для виконання своїх функцій. При такому підході кожен член суду створив свої власні процесуальні критерії та таксономію для кожного завдання, що призвело до більш високого рівня фрагментації в роботі в одному і тому ж судовому підрозділі. Для подолання внутрішньої фрагментації, що випливає з окремих ініціатив, було створено декілька інформаційних систем для координації адміністративної роботи та правосуддя на державному рівні [5, с. 243]. Тобто для створення найбільш ефективної системи електронного судочинства в Бразилії, яка включає не тільки комунікацію суду з учасниками процесу, але й управління внутрішніми операціями, тривалий час вивчалась думка користувачів системи, передусім суддів та інших працівників судів щодо потреб, на задоволення яких має бути спрямована система, її бажаних функціональних можливостей тощо. 
Ще однією державою, у якій успішно функціонує система електронного судочинства є Фінляндія. У цій державі система «електронне правосуддя» включає в себе: звернення до суду в електронній формі, управління справою за допомогою інформаційних технологій, цифровий запис ходу розгляду справи, застосування відеоконференція, безпечну електронну пошту, календар судових засідань. У стадії судового розгляду в електронному вигляді сторонам можуть направлятися рішення суду, заочні рішення суду, затверджену мирову угоду [6, с. 21].
Таким чином, подальший розвиток системи електронного судочинства, у тому числі із урахуванням зарубіжного досвіду у цій сфері, має здійснюватися у таких напрямах: 1) необхідним є перехідний етап, під час якого функціонуватимуть паралельно система електронного та традиційного правосуддя (стосовно тих елементів, які наразі не запроваджені у повній мірі); поступовий перехід до обов’язкової системи електронного судочинства по мірі готовності як самої системи до експлуатації, так і користувачів: проведення постійного моніторингу потреб користувачів системи, ранжування проблем, що виникають в ході її експлуатації тощо; 2) застосування комплексного підходу до запровадження системи електронного судочинства в Україні, зокрема, шляхом забезпечення сумісності та пов’язаності різних елементів цієї системи між собою та з іншими елементами електронного урядування; 3) прийняття нормативно-правових актів про заходи забезпечення інформаційної безпеки, зокрема, про захист інформації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. 

Список використаних джерел:
1. Пекарчук В.М., Пушенко Н.В. Запровадження електронного суду – помітний крок до підвищення ефективності судочинства в Україні. Вісник ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. 2017. № 1 (77). С. 81—88.
2. Голубєва Н.Ю. Електронне правосуддя: Україна і світовий досвід впровадження. Legal IT Club. 2018. URL: http://loyer.com.ua/uk/elektronne-pravosuddya-ukrayina-i-svitovij-dosvid-vprovadzhennya/
3. Velicogna M. Electronic access to justice: from theory to practice and back. Technologies, Droit et Justice. 2011. V. 1. URL: https://journals.openedition.org/droitcultures/2447
4. Заплотинський Б.А. Електронне судочинство. Конспект лекцій. Кафедра менеджменту та інформаційних технологій КІІВтаП НУ «ОЮА», 2018. 84 с.
5. Rosa J., Teixeira C. Risk factors in e-justice information systems. Government Information Quarterly. 2013. V. 30. P. 241—256.
6. Коршун А. Розвиток в Україні електронного правосуддя в контексті взаємодії суду та інститутів громадянського суспільства: теоретико-правова характеристика. Jurnalu ljuridic. 2017. № 5. С. 20—24. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція