... Сміливі думки відіграють роль передових пішаків в грі, вони гинуть, але забезпечують перемогу (І. Гете) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 30.05.19 - СЕКЦІЯ №6
Відповідно до вимог закону Національна поліція України покликана служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Основою для реалізації зазначених завдань є відповідні керівні засади, принципи. Визначення цих засад та їх вплив на діяльність Національної поліції України є важливими  з точки зору  підготовки рекомендацій щодо впровадження кращих етичних практик у роботі поліцейських.
Базові основи діяльності кожного державного органу визначені в Основному Законі України. Зокрема, частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України [1]. Цей конституційний принцип відображений також у статті 8 Закону України «Про Національну поліцію». Таким чином, конституційні принципи та загальні засади державного та суспільного устрою утворюють перший, базовий рівень принципів діяльності Національної поліції України.
Другий рівень керівних засад становлять принципи діяльності поліції, що визначені профільним законодавством, а саме розділом другим Закону України «Про Національну поліцію» [2]. До них віднесено:
– верховенство права;
– дотримання прав і свобод людини;
– законність;
– відкритість та прозорість;  
– політична нейтральність;
– взаємодія з населенням на засадах партнерства;
– безперервність.
Водночас аналіз зазначених законодавчих норм дозволяє зробити висновок про необхідність врахування більш широкого кола керівних засад. В першу чергу, належного нормативного урегулювання вимагає принцип справедливості. 
Юридична енциклопедія дає наступне визначення справедливості: «Справедливість (лат. Justitia) – соціально-етична та морально-правова категорія, один з основних принципів права. Поняття «справедливість» позначає наявність у соціальному світі правових засад і виражає їх правильність, імперативність і необхідність» [3, с. 604].
Поняття справедливості без перебільшення є одним з фундаментальних питань суспільної організації з найдавніших часів. Велику увагу цій проблематиці приділяли філософи Античності, головною ідеєю яких була відповідність права справедливості. Зокрема, право розумілося як умова і чинник справедливості, критерій виміру та засіб її захисту, а держава – як втілення та гарант справедливості [5]. 
У Середньовіччі питання справедливості філософи намагались розглядати в тому числі через призму питань перерозподілу надлишкового багатства (Фома Аквінський). 
Видатний представник філософії Нового часу І.Кант зазначав, що те, чого вимагає справедливість, має виконуватися незалежно від будь-яких обставин суспільного розвитку.
Розрізняють три основні різновиди справедливості: 1) зрівняльну справедливість, що передбачає досягнення максимальної рівності прав і можливостей соціальних суб’єктів; 2) розподільчу справедливість, яка орієнтує на подолання диспропорцій у розподілі матеріальних і духовних благ, виходячи з природно-правової рівності всіх людей, незалежно від їх національних, станових, майнових та інших відмінностей, але з урахуванням заслуг конкретного громадянина перед суспільством і державою; 3) відплатну справедливість, що поширюється на сферу покарань за правопорушення і злочини [3, с. 604].
Таким чином, справедливість набуває соціального змісту. Не тільки відносини між людьми, але й соціальні інститути, органи публічної влади, посадові особи при виконанні функцій держави мають бути справедливими. Вони позиціонують справедливість через реалізацію процедурної діяльності, вимог формальної справедливості та доводять пов’язаність та нероздільність справедливості та права. Саме справедливість визначає мету права, виявляє його сутність, формує образ права та забезпечує виконання призначення права [4, с. 237].
Слід констатувати, що принцип справедливості в діяльності поліції базується на конституційному принципі рівності, відображеному в статті 24 Конституції України, а саме: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Зазначений принцип є обов’язковим до втілення в діяльності поліцейських, зважаючи на те, що конституційні приписи є нормами прямої дії (стаття 8 Конституції України).
Реалізацією конституційного принципу справедливості та рівності є зокрема політична нейтральність поліції (стаття 10 Закону України «Про національну поліцію»), а саме: поліція забезпечує захист прав та свобод людини незалежно від політичних переконань та партійної належності.
Водночас, на нашу думку, зазначений принцип не знайшов достатнього відображення на рівні профільного закону. У зв’язку з цим обґрунтованою є пропозиція щодо внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» в частині розширення переліку принципів діяльності Національної поліції. Зокрема, принцип справедливості в діяльності поліції можна сформулювати через призму зрівняльної справедливості, а саме: поліція здійснює свою діяльність на засадах рівності громадян перед законом. Поліція не має права надавати пріоритети чи встановлювати обмеження щодо фізичних осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Зазначена пропозиція буде сприяти утвердженню засад справедливості в діяльності поліції та стане черговим кроком на шляху утвердження прав і свобод людини як головної цінності держави і суспільства в Україні. 

Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. ст. 141.
2. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40-41. ст. 379.
3. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Шемшученко Ю.С. (голова редкол.) та ін. Київ: «Укр.енцикл.», 1998. Т.5: П-С. 2003. 736 с.
4. Грень Н.М. Справедливість як основа права на справедливий суд/ Н.М. Грень. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2015. Вип. 824. С. 233—237.
5. Момот М.О. Концепції справедливості в античній філософії права та їх сучасна інтерпретація. Адвокат. 2009. № 3. С. 34—38. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/adv_2009_3_8. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція