... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 30.05.19 - СЕКЦІЯ №2
У контексті реформування загальних засад адміністративно-правового регулювання в Україні на сучасному етапі і, як наслідок, модифікації всіх елементів цього механізму, серед яких своє чільне місце посідає об’єкт, актуальності набуває питання визначення легкої промисловості як окремого об’єкта адміністративно-правового регулювання, виділення специфічних рис, окреслення принципів, мети, функцій, завдань, кола суб’єктів, форм і методів адміністративно-правового регулювання в галузі, враховуючи його загальнодержавну значущість, а також обґрунтування основних пріоритетів подальшого розвитку відповідної підгалузі економіки, вдосконалення правових (зокрема, адміністративно-правових) засад її державного регулювання.
З погляду філософії права, для нашого дослідження об'єктом адміністративно-правового регулювання є суспільні відносини у сфері легкої промисловості. Конституційні положення, Адміністративний кодекс та Господарський кодекс є тим науковим простором, частиною об'єктивної реальності, в рамках якого проводилося дослідження об'єкта адміністративно-правового регулювання.
Таким чином, легка промисловість як об’єкт адміністративно-правового регулювання – це підгалузь промисловості, до складу якої входять: текстильна промисловість, швейна промисловість, шкіряно-взуттєва промисловість, хутрова промисловість, галантерейна промисловість, трикотажна промисловість, художній промисел, а також виробництво супутніх виробів. Та здійснюються систематична виробнича, науково-дослідна, господарська діяльність у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення, реалізацію та забезпечення товарами легкої промисловості суспільних та особистих потреб. 
Ключовими стримуючими чинниками розвитку сфери легкої промисловості є наступні: криза в економіці та війна на Сході країни; слабка законодавча база, нормативна галузева база; відсутність відокремленого профільного органу виконавчої влади; відсутність взаємодії на муніципальному рівні; висока собівартість виробництва товарів легкої промисловості; низький притік молодих кадрів на підприємства легкої промисловості; залежність вітчизняного виробництва від імпортованої сировини; низька купівельна спроможність населення; заповнення внутрішнього ринку країни дешевою продукцією китайського та турецького виробництва, а також завезення «секонд-хенду» з Європи; значна тінізація галузі; недостатня інвестиційна та інноваційна діяльність тощо.
Забезпечення легкої промисловості власною сировиною підвищить конкурентоспроможність вітчизняної продукції завдяки зниженню її собівартості. Сьогодні в умовах колосальної девальвації гривні проблема забезпечення вітчизняного виробництва власною сировиною постала надзвичайно гостро. Одночасно не можна не погодитись з тим, що в результаті девальвації гривні кардинально змінюється ситуація на внутрішньому ринку, компанії сподіваються на зростання своїх продажів шляхом поступового витіснення турецького товару, який протягом останніх років значно подорожчав порівняно з аналоговою продукцією вітчизняного виробництва.
Безсумнівним є той факт, що сьогодні надзвичайно вигідно експортувати українську продукцію до Євросоюзу. Слід зазначити, що українська легка промисловість не може скаржитися на відсутність замовлень із Європи. За найскромнішими оцінками, не менше сотні українських швейних компаній виконують регулярні замовлення з країн ЄС [1]. Як зазначають спеціалісти, якість нашого одягу не поступається західним прет-а-порте. В Україні одяг шиють із натуральних тканин, дотримуючись державних стандартів [2]. 
До останнього часу дуже багато підприємств виробляли свою продукцію для російського ринку. Але в умовах воєнного конфлікту на Сході країни, в результаті якого російський ринок поступово закрився, вихід в Європу для цих підприємств, стає ключовим завданням. Ситуацію ускладнює ще й те, що Російська федерація була великим ринком збуту для європейського одягу, що також не могло не відобразитися на замовленнях для українських швейних фабрик [1]. 
Слід зауважити, що серед компаній, орієнтованих на російський ринок, різко зросте конкуренція і вижити зможуть лише ті, які навчаться працювати по-європейськи, виробляючи якісну і дешеву продукцію. Для цих підприємств, щоб мати можливість виробляти конкурентоспроможну продукцію, надзвичайно актуальним є питання модернізації виробництва. Оскільки більша частина виробничих фондів на сьогодні є застарілою, таким підприємствам необхідне нове обладнання. Проблему застарілості виробничих фондів необхідно вирішувати шляхом капітального оновлення виробництва та запровадження новітніх технологій на підприємствах галузі [3]. 
Натомість перехід нашої країни до побудови правової держави, яку засновано на принципах демократії та економічної свободи, сприяв змінам та став поштовхом в усіх без винятку сферах державного і громадського життя, вороття до радянської моделі минулого українське суспільство не допустить, хоча минулий досвід можна переосмислити, осучаснити та пристосувати і зробити щось революційно нове, також можна запозичити найкраще у законодавстві зарубіжних країн. 
    Зазначимо, що однією з передових сфер, у якій з’явилися та відчулися певні позитивні перетворення, стала легка промисловість, оскільки ситуація на Сході нашої держави дала поштовх для розвитку вітчизняної текстильної, швейної, взуттєвої галузей, проведенню державних закупівель тощо). Зміни у векторі країни каталізували зміни в законах взагалі та промислового напрямку зокрема, а також у податковій системі, трансформаціям піддалася державно-бюджетна система, змінилося й цікаве для нашої сфери дослідження адміністративно-правове регулювання і таке інше. 
Багатогалузевість сфери легкої промисловості впливає і змушує розвиватись суміжні сфери. Наприклад, щодо інноваційних технологій у виробництві панчішно-шкарпеткової продукції: нитки нової структури використано у розробках шкарпеток з сучасними покращеними властивостями для спецпідрозділу Національної поліції України. 
Потрібно відмітити, що попри повільні позитивні рухи, які відбулися після створення нової інституції Мінекономрозвитку, у сфері правового регулювання її діяльності легпрому, насамперед організації роботи сфери, існує чимало прогалин, зумовлених певною неузгодженістю, а то й поспішністю декотрих процесів реформування, невирішеністю проблем матеріально-технічного, фінансового забезпечення, соціального захисту й низькою мотивацією персоналу, що спричинило відтік професійних кадрів.
Таким чином, підсумовуючи зазначене вище, доцільно здійснити комплекс заходів з удосконалення сфери легпрому в цілому: удосконалити вітчизняну законодавчу базу; ратифікувати міжнародно-правові акти щодо діяльності сфери легкої промисловості; імплементувати європейські стандарти в законодавство України у сфері легкої промисловості; впровадити апробовані в розвинених країнах світу технології з управління легкою промисловістю; розробити та затвердити методику визначення критеріїв оцінки ефективності її діяльності сфери легпрому; адаптувати систему професійного навчання до сучасних форм і методів навчання фахівців легпрому; підвищити якість професійного навчання та підготовки фахівців в галузі легпрому тощо. 

Список використаних джерел:
1. Панченко Ю. Нелегка євроінтеграція легкої промисловості, 2015 р. URL: http://www.eurointegration.com.ua (дата звернення 03.03.2019).
2. Украинцы одевают Европу, самим же по карману только Турция и Китай. URL: http://www.ua-fashion.net (дата звернення 03.03.2019).
3. Максименко І.О., Бокій В.І. Легка промисловість України: сучасний стан та перспективи розвитку. Вісник Хмельницького національного університету. 2009. № 3. Т. 2. С.77—80. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Липень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція