...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 30.05.19 - СЕКЦІЯ №3
Питання набуття права власності за набувальною давністю врегульовані у статті 344 Цивільного кодексу України.
1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п’ятнадцять, а на рухоме майно – через п’ять років з часу спливу позовної давності.
Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Наведена норма встановлює комплекс необхідних умов, за наявністю яких у сукупності (юридичний склад) у особи, яка володіє чужою річчю, виникає право власності на неї. 
Перша з умов стосується того, що річ по відношенню до особи, яка нею заволоділа, має мути чужою. Це означає, по-перше, що особа суб’єктивно усвідомлює факт того, що річ у момент заволодіння не належить їй на праві власності та, по-друге, в юридично-об’єктивному значенні на момент заволодіння річчю відсутня будь яка правова підстава (титул) для такого володіння. Третя частина ст. 344 ЦК України не створює виключення з цього правила, оскільки хоча особа і заволоділа майном на підставі договору з його власником (на момент передання майна у володіння титул був наявним), але після закінчення строку договору володіння річчю стало безтитульним. Тобто, має бути саме фактичне (безтитульне) володіння. Наявність у володільця правового титула виключає можливість визнання за ним права власності за набувальною давністю. Названа умова випливає перш за все з правової природи виникнення права власності за набувальною давністю – тривалий строк фактичного добросовісного володіння чужою річчю змінює ставлення володільця до речі з чужої на власну, так саме для оточуючих такий фактичний володілець сприймається вже як власник речі. Настає перехід кількості (тривалості відкритого володіння річчю як своєю власною) у якість (появу титулу власності). 
Друга умова вимагає добросовісного заволодіння особою чужою річчю. 
Чинне законодавство не містить прямого визначення добросовісного заволодіння. Але, виходячи з правил ч. 3 ст. 397 ЦК України, про те, що фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду, можна обґрунтовано припустити, що особа вважається такою, що заволоділа майном добросовісно, якщо при цьому вона не скоїла правопорушення, навмисно заволодівши чужим майном поза волею його власника. Презумпція, встановлена ч. 5 ст. 12 ЦК України про те, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом, слугує підтвердженням цієї тези. 
Також потрібно застерегти від необґрунтованого ототожнення понять «особи, яка добросовісно заволоділа чужим майном» та «добросовісного набувача права власності на майно» (стаття 388 ЦК України). Стаття 388 ЦК України під добросовісним набувачем розуміє особу, яка придбала майно за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати. З наведеного випливає, що поняття «добросовісного набувача» у значенні ст. 388 ЦК України звужується до набувача за договором та має застосовуватись при розгляді спорів про витребування майна з чужого незаконного володіння. Це докорінно не відповідає правовій природі набувальної давності, як первинного способу виникнення права власності, який не залежить від волі попереднього власника та його прав на річ. 
Крім того, варто зазначити, що правило про добросовісність володіння річчю, в значенні, що особа не знає та не повинна знати про відсутність в неї права власності, не є умовою застосування ст. 344 ЦК України, оскільки, як зазначалося, річ має сприйматися особою при добросовісному заволодінні нею як чужа. Розповсюджена думка про необхідність доведення добросовісності володіння через необізнаність особи, що вона не є власником, має витоки у вивченні в закордонних наукових джерелах та їх перекладах іноземного законодавства, а саме ст. 234 ЦК РФ (Набувальна давність). 
    Вважаємо, що добросовісність володіння у значенні ст. 344 ЦК України має розумітися через третю умову її застосування, яка передбачає відкритисть володіння річчю. Під цим має розумітися, по-перше, очевидність для оточуючих третіх осіб ставлення володіючої особи до речі, як до своєї власної. А також, по-друге, здійснення володільцем всіх необхідних витрат з підтримки речі у належному стані, зокрема, покладання ним на себе тягаря утримання майна.
Четверта умова стосується безперервності володіння. При цьому втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Очевидно, що останнє правило випливає із захисту фактичного (безтитульного) добросовісного володільця від усіх інших осіб, які не мають титулу на цю річ (ст. 400 ЦК України).
Окрема увага має бути присвячена обчисленню строків фактичного володіння майном та визначенню моменту набуття права власності на нього фактичним володільцем.
У загальному випадку перебіг строку починається з моменту добросовісного заволодіння особою (а рівно і спадкодавцем, іншим правопопередником цієї особи) чужою річчю. Спеціальний випадок стосується ситуації, коли річ перейшла до володіння особи на підставі договору з її власником. За таких обставин початок перебігу строку фактичного (безтитульного) володіння пов’язується із спливом строку позовної давності щодо вимоги контрагента – власника речі про її повернення. Варто зазначити, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Момент виникнення права власності на річ за набувальною давністю у загальному випадку пов’язується із спливом строку безперервного відкритого володіння. Цей строк складає п'ять років для рухомих речей як при фактичному заволодінні чужою річчю, так і при спливі позовної давності по вимозі власника по її поверненню, десять років для нерухомих речей при фактичному заволодінні чужою річчю, і п’ятнадцять років при спливі позовної давності по вимозі власника по її поверненню. 
Для окремих видів речей виникнення права власності за набувальною давністю ускладнюється ще деякими умовами. Так, для транспортних засобів та цінних паперів сплив строку відкритого безперервного володіння річчю тільки створює підставу для звернення до суду з позовом про визнання права за набувальною давністю. Право власності виникає з моменту набрання рішенням суду законної сили. Для нерухомих речей вказане рішення суду є передумовою для державної реєстрації права власності, яке виникає з моменту такої реєстрації. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція