... Тричі вбивця той, хто вбиває думку (Р. Ролан) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 30.05.19 - СЕКЦІЯ №1
Актуальність дослідження. З моменту створення Ради Європи, Європейського Союзу, Європейського суду з прав людини, прийняття Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, європейський континент сформував потужний фундамент до закріплення основ правової держави, економічного, правового, гуманітарного, соціального розвитку Європи. Не дивлячись на певні проблеми з приводу впровадження провідних європейських стандартів у життя громадян, заданий курс повільно, але послідовно веде до підвищення правосвідомості та правової культури на усіх рівнях, від держави до кожної окремої людини. Впровадження практики ЄСПЛ як джерела права, на якій зокрема зосереджене дослідження, є одним із таких «мостів» до основ правової держави.
Дослідженню практики ЄСПЛ присвячена велика кількість наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних науковців (Гуменюк Б., Рикунов А., Коротєєв К., Торбен М. Андерсен, Хольстрем Б., Коркман С., Вартіайнен Ю. і ін.). 
Метою даної наукової публікації є дослідження практики ЄСПЛ як джерела права, ролі ЄСПЛ при здійсненні судочинства країн-членів Ради Європи, виходячи зі змістовного тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та використовуючи при цьому порівняльний аналіз застосування даної Конвенції країнами-членами Ради Європи. 
Виклад основного матеріалу. Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобовʼязання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ [2]. Одразу після заснування РЄ країнами-членами був розроблений ключовий нормативно-правовий акт – Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (надалі скорочено – ЄКПЛ), а для забезпечення ефективного застосування і тлумачення Конвенції – Європейський суд з прав людини (надалі скорочено – ЄСПЛ), що базується на основі злиття ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини з 1 листопада 1998 року.
Судова практика ЄСПЛ (рішення цього органу) – це джерело права, що спрямоване на захист прав і свобод людини та громадянина. Зокрема, у ст.30 Конвенції чітко вказано: «якщо справа, яку розглядає палата, порушує істотні питання щодо тлумачення Конвенції чи протоколів до неї або якщо вирішення питання, яке вона розглядає, може мати наслідком несумісність із рішенням, постановленим Судом раніше, палата може в будь-який час до постановлення свого рішення відмовитися від розгляду справи на користь Великої палати, якщо жодна зі сторін у справі не заперечує проти цього» [1]. Згідно ст.46 Конвенції, остаточне рішення ЄСПЛ передає Комітету Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням. 
Переходячи до аналізу практики застосування рішень ЄСПЛ країнами-членами РЄ, слід охарактеризувати надзвичайно гостру важливість цієї інстанції у країнах, де судовий захист на внутрішньодержавному рівні є недосконалим, або таким, що не відповідає покладеним на нього обов’язкам.
Згідно статистичного аналізу кількості звернень до ЄСПЛ за 2018 рік лідерами продовжують залишатись Росія (20,9 % від загальної кількості), Україна (12,9%) та Туреччина (12,6 %). Високий рівень оскарження рішень внутрішніх судів також показали Румунія (15,1 %) та Італія (7,2 %). Низькі показники продемонстрували Австрія, Данія, Естонія, Фінляндія, Ірландія, Ісландія, Норвегія, Кіпр, Швеція (усі – менше 100 звернень), що свідчить про наявний факт високого професійного рівня судової системи цих держав та законодавчо підкріпленої захищеності громадян від порушення їх основоположних прав і свобод [5]. Лідерами звернень до ЄСПЛ стали оскарження рішень внутрішньонаціональних судів на підставі ст.6 Конвенції «Право на справедливий суд» (24,10 %), ст.3 «Заборона катування» (18,04 %), ст.5 «Право на свободу та особисту недоторканність» (16,34 %). Високий відсоток звернень також було отримано на підставі ст.13 «Право на ефективний засіб правового захисту» (11,55 %), та ст.1 Протоколу 1 «Захист права власності» (8,59 %) [7].
Підставою для звернення в ЄСПЛ вважається передбачена законом конституційна (суверенна) норма, що закріплює право на належний судовий захист, який є одним із пріоритетних принципів правової держави. Зокрема, у ст.46 Конституції Російської Федерації кожному гарантується право на судовий захист, в тому числі і міжнародний. Однак, на практиці спостерігається кардинально інша тенденція – виконання Росією рішень ЄСПЛ є системною проблемою, оскільки Конституційний Суд Росії переглядає їх на предмет порушення суверенітету РФ у випадку зміни первинного рішення суду конституційного контролю Росії з рішенням ЄСПЛ. Такого резонансного висновку Конституційний Суд РФ дійшов після справи «Маркін проти Росії» (7 жовтня 2010 року). Бурхливу реакцію на суперечність рішень Конституційного Суду Росії і ЄСПЛ викликала стаття В.Д. Зорькіна «Межа поступливості», в якій Голова найвищого органу конституційного контролю Росії стверджує, що «Європейський суд уперше "в жорсткій правовій формі" поставив під сумнів рішення Конституційного Суду Російської Федерації», незважаючи на те, що провідні юристи-науковці доктрини Російського права заявили про відсутність підстав для перегляду, а висновок – безпідставним [4].
Французький підхід до ЄКПЛ і рішень ЄСПЛ має подвійний характер. Станом на 1 вересня 2007 року на розгляді у ЄСПЛ знаходилося 4150 скарг, поданих проти Франції (шосте місце серед усіх держав-учасників Конвенції). Франція неодноразово була засуджена ЄСПЛ за надмірну тривалість як цивільних, так і кримінальних судових процесів, а також за порушення розумності строків утримання під вартою (справа «Санчес Рамірес проти Франції»). До останнього часу у французькому кримінальному процесі адвокатові засудженого було заборонено подавати касаційну скаргу на вирок, якщо засуджений переховувався від правосуддя. Положення вважалося таким, що порушує статтю 6 Конвенції в рішенні ЄСПЛ від 23.11.1993 року у справі «Пуатримоль проти Франції». Зміна Кримінально-процесуального кодексу сталася лише через 7 років після винесеного рішення ЄСПЛ [3].
Неоднозначною в контексті дотримання основоположних прав і свобод виглядає Польща. У 2014-му році у справах «Аль-Наширі проти Польщі» та «Хусейн проти Польщі» польська влада порушила ЄКПЛ, допустивши щодо підозрюваних в тероризмі ув’язнених тортури і поводження, що принижує гідність. Позивачі стверджували, що у 2002 році були доставлені американськими спецслужбами в Польщу, де перебували в увʼязненні, піддавалися тортурам і знущанням. Страсбурзький суд постановив, що польська влада порушила відносно заявників ст. 3, 5, 8, 13, 6 і 38. Відзначається, що Варшава не створила усі необхідні умови для ефективного розслідування справи. Суд також встановив, що Польща сприяла підготовці і виконанню операцій ЦРУ з видачі, таємного утримання під вартою і допиту (підозрюваних) на своїй території і повинна була знати, що, дозволяючи ЦРУ заарештовувати заявників на своїй території, вона піддавала їх серйозному ризику такого звернення, яке суперечить Конвенції [6]. 
У світлі негативних тенденцій щодо порушення державами норм Конвенції варто звернути увагу на досвід Скандинавії. Скандинавські країни завжди виступали зразком для наслідування внаслідок ефективної взаємодії закону, суду, влади та громадян. Ці чинники створюють картину високої правосвідомості місцевого населення, дотримання основних принципів правової держави, і, як наслідок – найнижчий рівень звернень до ЄСПЛ.  
У публікації провідних дослідників моделі на теренах Скандинавії – «The Nordic Model – Embracing Globalization and Sharing Risks» –  Скандинавська модель характеризується розвиненою система соціального захисту, низьким рівнем корупції (усі пʼять країн Північної Європи увійшли до числа 13-ти найменш корумпованих за Індексом корупції Transparency International за підсумками 2017-го року), високим відсотком робітників, що входять в профспілки, тісним партнерством між працедавцями, профспілками і урядом, причому ці соціальні партнери часто домовляються про умови між собою, а не тільки через процедури, встановлені законом, високим рівнем захисту права власності та бізнесу, а також низькими барʼєрами для вільної торгівлі. Усе це поєднується з колективним розподілом ризиків, повʼязаних з економічною відкритістю [8].
Висновки. Підсумовуючи досвід країн-членів РЄ, як у площині застосування Конвенції, так і в площині внутрішньонаціональної політики з метою мінімізації кількості скарг, направлених на розгляд ЄСПЛ, необхідно підкреслити те, що не дивлячись на вступ до РЄ, цілий ряд держав не в стані створити правове поле для захисту основоположних прав і свобод громадянина. В даній ситуації вбачається послаблення ролі внутрішніх законів та стимулювання ЄСПЛ до впровадження судових прецедентів, покликаних виконувати свою роль в рамках ЄКПЛ. Іноді судові прецеденти ЄСПЛ розглядають як такі, що порушують конституційні засади та нав’язують власну автономну силу, хоча, у першу чергу, держави зобов’язані дотримуватись Статуту РЄ, Конвенції та інших нормативно-правових актів на основі членства. Кількість направлених до ЄСПЛ скарг напряму залежить від політичної, правової, економічної, соціальної та інших ситуацій в державі – кількість скарг пропорційно зменшується у випадку взяття курсу влади до базових засад правової держави, покращення економічного добробуту тощо. 

Список використаних джерел: 
1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Урядовий кур’єр. 2013. №994_002-13.
2. Гуменюк Б.І. Рада Європи/ Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. Губерський (голова) та ін. Київ: Знання України, 2014. Т.2. 812 с. 
3. Коротєєв К.Н. Виконання рішень Європейського Суду з прав людини у Франції. Порівняльний Конституційний Аналіз. 2009. № 1 (68). С. 93.
4. Рикунов А.А. Виконання рішень ЄСПЛ Росією та Францією: порівняльно-правове дослідження. Держава і право: теорія і практика: матеріали II Міжнар. наук. конф. (м. Дніпропетровськ, березень 2013 р.). Дніпропетровськ: Видавництво Молодий вчений, 2013. С. 23-25.
5. ECHR – Analysis of Statistics 2018. URL: https://www.echr.coe.int/Documents/Stats_ analysis_2018_ENG.pdf (дата звернення 05.05.2019).
6. Poland Complicit in Rendition, Detention, and Torture at CIA Black-Site Prison. Open Society Foundations. URL: https://www.opensocietyfoundations.org/litigation/al-nashiri-v-poland (дата звернення 05.05.2019).
7. The European Court of Human Rights in Facts & Figures 2018. URL: https://www.echr.coe.int/Documents/Facts_Figures_2018_ENG.pdf (дата звернення 05.05.2019).
8. Torben M. Andersen, Bengt Holmström, Seppo Honkapohja, Sixten Korkman, Hans Tson Söderström, Juhana Vartiainen. The Nordic Model — Embracing globalization and sharing risks URL: http://www.arhiv.svrez.gov.si/fileadmin/svez.gov.si/pageuploads/docs/Strategija_razvoja_ Slovenije/The_Nordic_Model.PDF#page=1&zoom=auto,371,608 (дата звернення 05.05.2019). 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
October
MoTuWeThFrSaSu
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція