... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 30.05.19 - СЕКЦІЯ №1
Постановка проблеми. Станом на сьогодні Україна переживає період реформування усіх сфер суспільного життя, зокрема й правової. Сьогодні на порядку денному стоїть питання інтеграції української правової системи у міждержавні європейські правові системи, а отже й переосмислення багатьох положень правового розвитку, які є засадничими. Саме зараз сформувалися сприятливі умови стосовно необхідності повного реформування правової реальності, що існує в нашій країні, та критичного переосмислення методологічних основ дослідження сутності правової культури. Тому теоретична розробка засад правового розвитку вимагає повного та всебічного аналізу як національної правової культури, національного менталітету, правосвідомості українського народу та правових традицій, так і новітніх досягнень суспільно - правової думки, які склалися в світі.
Метою статті є аналіз, розкриття ролі феномену правової культури як визначального чинника становлення та побудови правової держави в Україні, визначення її місця у системі правових цінностей. 
Стан дослідження. Дослідження категорії «правова культура» здійснювали ряд зарубіжних та вітчизняних вчених та науковців в галузі правознавства, зокрема такі як: В. Бачинін, Л. Горбунова, В. Копєйчиков, М. Кравчук, В. Лисогор, Л. Макаренко, Л. Наливайко, В. Нерсесянц, М. Патей-Братасюк, В. Селіванов, О. Скакун, В. Тацій та інші, в працях яких подається нова сутність даної категорії, здійснюється її переосмислення. Саме тому ідея реформування правового життя на засадах національної свідомості та духовної культури, цінностей, духу тощо заслуговує на увагу.
Виклад основного матеріалу. Правова держава є політичною організацією суспільства, де право підпорядковує та обмежує собі державну владу, а соціальна безпека та права людини є змістом свободи, закріплена в нормативно-правових актах, вона є підґрунтям громадянського суспільства. Тільки за умови існування стабільного, розвиненого громадянського суспільства є можливість створення правової держави. Правовий закон володіє вищим авторитетом у правовій державі, тому його порушення тягне за собою покарання.
Правова держава – це держава, у якій всіма юридичними засобами, насправді, максимально забезпечено здійснення, захист та охорону основних прав людини; держава, де панують закони, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях й реально гарантують можливість кожному ефективно здійснювати та захищати свої права й свободи; це система органів та інститутів, що охороняють і гарантують ефективне функціонування громадянського суспільства; це держава, де панує закон, відповідно до якого вся влада, партії і громадські організації, громадяни та посадові особи перебувають в однаковому становищі [4, с. 175]. 
В Україні процес становлення правової держави, так як і політичне життя суспільства є доволі багатоаспектним та динамічним, водночас, й суперечливим. Взаємна відповідальність особи та держави, забезпечення прав людини і громадянина, верховенство права повинні панувати в суспільному житті громадян. Є загальновідомим, що Україна не тільки проголосила про намір стати правовою державою, а й закріпила у формі конституційної норми положення про свій правовий статус. Конституцією України, яка була прийнята 28 червня 1996 року були закріплені всі напрями стосовно формування правової держави. Так, ст.1 Основного Закону визначає, що «Україна є суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова держава» [1]. Окрім того, принципи правової держави виявляються й в передбачених Конституцією України взаємній відповідальності держави та особи (ст. 3), здійсненні державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6), верховенстві права (ст. 8), пріоритеті прав людини і громадянина над іншими цінностями в державі та гарантуванні прав і свобод людини і громадянина (ст. 3, 21, 22, 64), принципі законності (ст.56, 75), взаємній відповідальності держави та особи (3, 56, 152) та інших [1]. Отже, основоположні засади є закріпленими на конституційному рівні.
Варто зазначити, що становлення і формування в Україні правової держави здійснюється на тлі руйнування тоталітарної психології, системи цінностей та менталітету. Це, безумовно, наклало відбиток на процеси розвитку правової культури і правосвідомості суспільства в цілому. 
Важливою умовою становлення та розвитку правової демократичної держави в Україні, домінування принципу верховенства права у всіх сферах суспільного життя є високий рівень правової культури як всього суспільства загалом, так і окремого громадянина. Здатність особи бути освіченою та активною безпосередньо впливають на розвиток правового життя та перспективи модернізації суспільства. Правовою культурою особистості є не тільки знання та розуміння норм права, а й неухильне їх виконання. Тобто людиною, яка має високу правову культуру можна назвати тільки ту, яка не тільки знає й розуміє юридичні норми, а й завжди дотримується їхніх вимог у своїй життєдіяльності. 
З правової культури особистості формується правова культура суспільства, яка відображає рівень його правосвідомості, правової активності, юридичної діяльності та прогресивності юридичних норм. Рівень та якість правової культури, відповідно, впливає на якість норм права та правил поведінки, які регулюють відносини у всіх сферах суспільного життя. Тобто це є основою формування держави, і чим міцніший буде цей фундамент, тим більш могутньою, більш розвиненою та прогресивнішою буде й сама держава. Формування правової держави в Україні, а також громадянського суспільства можуть стати реальністю лише за умови, якщо соціальні, правові, політичні та економічні реформи будуть поєднані із підвищенням рівня правової культури усіх існуючих соціальних груп українського суспільства. 
З метою подолання правового нігілізму, формування правової свідомості громадян та задоволення потреб громадян стосовно отримання знань про правову державу були створені, прийняті та впроваджені: Постанова Кабінету Міністрів «Про програму правової освіти населення України» від 29 травня 1995 року [3] та Національна програма правової освіти населення, затверджена Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року [2]. Обидві програми передбачають ряд заходів та завдань, що спрямовані на підвищення загального рівня правової культури, набуття громадянами необхідного рівня правових знань та виховання в дусі поваги до закону формування у них поваги до права, а тому мають неабияке значення.
Роль правової культури стосовно формування та подальшої розбудови правової держави важко переоцінити, оскільки саме вона дає чітке розуміння сутності правової держави та її визначні особливості. За відсутності такого усвідомлення, розв’язання найбільш важливих завдань на шляху до побудови такої держави просто унеможливлює [5, с. 36]. Саме тому постає необхідність в високому рівні поваги до права і закону, що є елементом правової культури. 
У цьому плані В. Селіванов зазначив: «Лише за умови розвиненої політичної й правової культури демократичного громадянського суспільства, яке на правовій основі контролює державну владу, державно організоване суспільство в змозі як обмежувати, так і самообмежувати державні імперативні адміністративно-командні прагнення, стримувати владні пориви» [6, с. 254-255]. Тож бо з цією метою в державі повинні вироблятися та впроваджуватися певні політичні й правові принципи та інститути, які перешкоджатимуть концентрації публічної влади, створювати систему противаг узурпації влади та її перетворення на самостійний чинник суспільства, що в подальшому ставатимуть основою формування і побудови правової держави.
Отже, завдання щодо формування правової держави без достатнього рівня правової культури як окремої особи, так і всього суспільства не можуть бути вирішеними.
У цьому контексті заслуговує на увагу думка В. Тація про те, що синтезуючим фактором формування правової держави є правова культура. Саме належний рівень правової культури є найважливішим фактором, який сприяє становленню правової системи та демократичних підвалин суспільства, впливає на формування всього спектру соціальних відносин, підтримує цілісність соціуму і держави, забезпечує стабільність та правопорядок. Йдеться про такі основні елементи правової культури суспільства: як рівень якісного стану юридичної охорони й захисту основних прав і свобод людини і громадянина; ступінь практичного впровадження в правове і державне життя принципу “ верховенства права ”; рівень правосвідомості громадян та посадових осіб; наявність не колізійної системи законодавства; стан правозаконності в суспільстві; ефективність роботи правоохоронних органів; рівень розвитку юридичної науки тощо [7, с. 8-9].  
Аналіз правового життя на сьогоднішній день в українському суспільстві вказує на критично низький рівень поваги як до права, так і до правового закону, характерними є правова неосвіченість, правовий нігілізм, правовий інфантилізм, як факторами, що перешкоджають розвитку правової держави. За наявності таких тенденцій створення правової держави, що визначені в Конституції не можуть бути вирішеними. Тому, з метою підвищення рівня правової культури та подолання зазначених негативних явищ, в державі слід виробити чітку політику у цій сфері і скоординувати зусилля державних органів, а також забезпечити науковий, системний підхід до проведення відповідних заходів, спрямованих на суттєве покращання правової культури.
Висновки. Задля ефективного вирішення завдань сучасного державно-правового розвитку необхідне ґрунтовне опрацювання наукового доробку вчених-юристів, дефініцій, основних понять, категорій у правовій науці. Це дасть можливість визначити тенденції розвитку та основні закономірності правового життя суспільства, основу якого становить правова культура. Актуальними є вивчення надбань юридичної наукової думки про основні проблеми формування та становлення феномену правової культури. Для прогресивного генезису правової культури вирішальне значення має проведення фундаментальних юридичних досліджень держави і права, без яких правова культура починає інтелектуально «вичерпуватися», втрачати перспективу розвитку державно-правових явищ та розуміння сутності того, що відбувається нині в юридичній та соціально-політичній сферах.
Україна є молодою незалежною державою з великим людським промисловим, науковим, освітнім потенціалом, тобто має все необхідне для досягнення рівня найбільш розвиненої країни світу. Тому кожен громадянин повинен розуміти вагомість генезису всіх сфер суспільного життя й кожної людини в нашій державі.

Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (редакція від 21.02.2019р.). Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. ст. 141. 
2. Про Національну програму правової освіти населення: Указ Президента України від 18 жовтня 2001 р. № 992. Офіційний Вісник України. 2001. № 43. Ст. 1921. 
3. Про програму правової освіти населення України: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 року № 366-95-п (редакція від 21.08.2013 р.). Відомості Верховної Ради України. 1995. № 8. Ст. 198.
4. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти) [Текст]: навч. посіб. 3-тє вид., переробл., доповн. Тернопіль: ТНЕУ, 2018. 524 с.
5. Наливайко Л.Р. Принцип правової держави як принцип державного ладу України. Соціологія права. 2011. № 2. С. 35–42.
6. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти: [моногр.]. Київ: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. 724 с.
7. Тацій В. Людина і правова держава: проблеми взаємовідносин і взаємодії. Вісник Академії правових наук. 2008. № 2 (53). С. 3—12. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
August
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція