... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 30.05.19 - СЕКЦІЯ №5
Необхідність порівняльно-правового дослідження законодавства країн континентальної Європи щодо кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення, зумовлена низкою факторів. По-перше, у сучасних умовах євроінтеграційних процесів великого значення набуває гармонізація національного законодавства з законодавством інших країн Європи. По-друге, не викликає сумнівів той факт, що для України найефективнішим та найперспективнішим у галузі порівняльних досліджень є вивчення кримінального права європейських держав романо-германської правової сім’ї [1, с. 629].
По-третє, високорозвинені західноєвропейські держави мають найкращий досвід боротьби з невиконанням судового рішення, належним чином продуманою системою правових норм, які характеризуються послідовністю та прийнятністю.
Особливо цікавим в цьому питанні видається досвід Іспанії.
КК Іспанії в Розділі XIX «Злочини проти державних органів» в Главі III «Про непокору і відмову у сприянні» містить ст. 410, яка закріплює кримінальну відповідальність за відмову посадової особи або державного службовця здійснювати належне виконання судових рішень, рішень і розпоряджень вищих посадових осіб. Крім цього в ст. 508, яка розміщена в Розділі XXI «Злочини проти Конституції» в Главі III «Про злочини проти інститутів влади і розподілу влади», передбачено кримінальну відповідальність посадової особи чи державного службовця, який присвоює судові повноваження чи перешкоджає виконанню рішення, видане компетентним судовим органом. Об’єктом подібних злочинних посягань є авторитет державної влади та її органів. Предмет злочинів – рішення суду, а також рішення і розпорядження вищих посадових осіб [2].
В іспанській теорії кримінального права немає поняття протиправності діяння, а використовують поняття (термін) «типовість». Тип – це сукупність зазначених у законі, об’єктивних і суб’єктивних ознак вказаного в кримінальному законі, тобто забороненого, діяння, що обґрунтовують його протиправність [3]. За висловом іспанського юриста Г. Р. Моурульо, «типовість як суттєвий елемент кримінально-караного діяння являє собою не що інше, як технічний відбиток принципу законності» [4, с. 238]. Згідно зі ст. 10 КК Іспанії злочинами або проступками є карані за законом дія або бездіяльність, учинені з умислом чи через злочинну необережність. У ст. 11 КК Іспанії зазначається: «Злочини і проступки вчиняються шляхом бездіяльності, коли невиконання особливого ​​юридичного обов’язку, покладеного на винного, прирівнюється законом до скоєння злочину. Бездіяльність прирівнюється до дії: а) коли існує особливий обов’язок діяти, що випливає із закону або договору; б) коли винний своєю попередньою дією або бездіяльністю піддав небезпеці юридично захищене право». Це означає, що бездіяльність є різновидом дії, спрямованої на невиконання того чи іншого обов’язку. В ст. 410 КК Іспанії передбачено кримінальну відповідальність за відмову посадової особи або державного службовця здійснювати належне виконання судових рішень, рішень і розпоряджень вищих посадових осіб, прийнятих відповідно до їх компетенції та з дотриманням необхідних законних умов. Крім цього в ст. 508 встановлено кримінальну відповідальність посадової особи чи державного службовця, який присвоює судові повноваження чи перешкоджає виконанню рішення, яке видав компетентний судовий орган. Об’єктивна сторона аналізованих злочинів виражається у діяннях. Способами вчинення таких злочинів є відповідно: 1) відмова здійснювати належне виконання судових рішень, рішень і розпоряджень вищих посадових осіб та 2) присвоєння судових повноважень чи перешкоджання виконанню судових рішень. Настання наслідків не є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони вказаних злочинних посягань [2].
Суб’єктивна сторона аналізованого нами злочину в КК Іспанії, зокрема ст. 410, передбачає наявність умислу при відкритій відмові посадової особи або державного службовця здійснювати належне виконання судових рішень, рішень і розпоряджень вищих посадових осіб, винесених відповідно до їх компетенції та з дотриманням необхідних законних умов. Окрім цього, в ст. 508 передбачено кримінальну відповідальність посадової особи чи державного службовця, який присвоює судові повноваження чи перешкоджає виконанню рішення, яке видано компетентним судовим органом. На нашу думку, суб’єктивна сторона вказаного посягання проявляється виключно в умисній формі вини [2].
Щодо суб’єкта злочину, то слід зазначити, що за ч. 1 ст. 410 КК Іспанії, в разі відкритої відмови здійснити належне виконання судових рішень, рішень і розпоряджень вищих посадових осіб, спеціальними суб’єктами злочину виступають посадові особи або державні службовці. Зазначені категорії осіб є спеціальними суб’єктами злочину також і в разі присвоєння судових повноважень або перешкоджання виконання рішення, прийнятого компетентним судовим органом (ст. 508) [5, с. 88].

Список використаних джерел:
1. Кримінальне право України: Особлива частина / за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. К., 2004. 656 с.
2. Станіч В.С. Кримінальний кодекс Королівства Іспанія / під ред. В.Л.Менчинського. Переклад на українську мову О.В. Лішевської. Київ: ОВК, 2016. 284 с.
3. Жиянов М.Х. Преступление и наказание в уголовном праве Испании: Автореферат диссертации кандидата юридических наук. Специальность 12.00.08. Москва, 1994. 19 с.
4. Gonzalo Rodriguez Mouriiio. Derecho Penal Parte General. Madrid, 1977, 358 p.
5. Налуцишин В.В. Суб’єкт невиконання судового рішення за законодавством окремих держав Європейського Союзу. Актуальні проблеми законодавства України: пріоритетні напрямки його вдосконалення: матеріали міжн. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 13–14 жовтня 2017 р.). Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2017. С. 87—91. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
October
MoTuWeThFrSaSu
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція