... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 03.10.19 - СЕКЦІЯ №5
Як вже відомо, доктринальні положення є результатом проведення фундаментальних наукових досліджень, які пов’язані з удосконаленням понятійного апарату, глибоким та всебічним аналізом сутності правових явищ та процесів, з’ясуванням закономірностей та тенденцій розвитку юридичної науки та практики. Все більше науковців у галузі права схиляються до висновку про те, що панівні в суспільстві уявлення про право здатні не лише відображати юридичну дійсність, а й творчо впливати на всі складові правової системи суспільства, зокрема, правосвідомість, нормотворчість та правореалізацію [1, с. 144], що звичайно потребує використання системного підходу як напрямку філософії і методології наукового пізнання. Для цього, пропонується методологічна установка за якої одним із проявів системного підходу є саме комплексний підхід у вивченні доктринальних положень розробки інституту НСРД дій у сучасному кримінальному процесі України. 
З точки зору системного підходу, методологічно, під комплексним підходом, на слушну думку В. Цимбалюка, пропонується розуміти множину визначених методів, методик, що дозволяють обмежувати об’єктивний ряд компонентів (чинників) суб’єктивно для заданої мети. Такий підхід, як наголошує автор, вважається суттєвим і визначальним для встановлення закономірностей прояву явищ у їх відтворенні, але не творенні, що у своїй основі передбачає можливість формування методології на основі поєднання традицій доктрини і новацій розуміння минулого, сучасного і прогнозування майбутнього за певними критеріями у їх порівнянні [2, с. 76]. 
Відтак, проблеми доктринальних розробок інституту негласних (розшукових) слідчих дій були предметом досліджень у наукових публікаціях (Ільєва Т.Г. Функція судового контролю у кримінальному процесі: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2014. 259 с.; Кравченко О.Є. Прокурорський нагляд за проведенням негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Харківський національний університет внутрішніх справ МВС України, Харків, 2016. 20 с.; Коровайко О.І. Реалізація міжнародних стандартів кримінального судочинства в судовому провадженні України: автореф. дис. … докт. юрид. наук: 12.00.09. Харківський національний університет внутрішніх справ. Харків, 2017. 40 с.; Макаров М.А. Судовий контроль у кримінальному процесі: теоретичні та правові основи: дис. … докт. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2018. 495 с.; Полюхович О.І. Судовий контроль при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2017. 231 с.; Сало О.М. Реалізація повноважень керівником органу досудового розслідування при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Ірпінь, 2018. 241 с.), які здебільшого стосувалися поняття, підстав, строків, суб’єктів, порядок проведення НСРД та використання їх результатів у кримінальному провадженні, а також при реалізації повноважень співробітника оперативного підрозділу, слідчого, керівника органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді при проведенні НСРД. 
Особливої уваги, на нашу думку, заслуговують дисертаційні дослідження (Тертишник В.М. Гарантії прав і свобод людини та забезпечення встановлення істини у кримінальному процесі України: дис. … докт. юрид. наук: 12.00.09. Дніпропетровськ, 2009. 474 с.; Уваров В.Г. Реалізація рішень Європейського Суду з прав людини та норм міжнародно-правових актів у кримінальному процесі України: дис.… докт. юрид. наук: 12.00.09. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Дніпропетровськ, 2009. 442 с.; Тракало Р.І. Судовий контроль за дотриманням права на повагу до приватного життя: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2014. 20 с.; Волков К.Д. Забезпечення права особи на свободу та особисту недоторканність під час застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2014. 20 с.; Черкесова А.С. Гарантії прав і свобод людини при їх обмеженні у кримінальному провадженні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Академія адвокатури України. Київ, 2018. 179 с.; Гринь А.А. Конституційні гарантії прав людини при здійсненні негласних слідчих дій. Ужгородський національний університет. спеціальність 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» (081 – Право). Ужгород. 2018. 196 с.; Шерудило В.О. Процесуальний порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов’язаних з втручанням у приватне спілкування: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2018. 264 с.; Остапенко В.В. Судові гарантії конституційних прав людини: порівняльно-правовий аспект: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. Харків, 2018. 226 с.; Сачко О.В. Забезпечення верховенства права при застосуванні особливих форм, порядків та режимів кримінального провадження: дис. … доктора юрид. наук: 12.00.09. Ірпінь, 2019. 488 с.), що стосуються окремих питань забезпечення правових гарантій учасникам кримінально-процесуальних відносин у межах реалізації заходів пов’язаних з проведенням НСРД. Водночас малодослідженим залишається питання щодо реалізації повноважень означеними підрозділами правоохоронних та судових органів процесуальних (розслідування, нагляду, контролю) та організаційних (керівництво, планування, взаємодія, координація) функцій проведення НСРД у контексті забезпечення прав і свобод людини.
Вважаємо за необхідність зупинитися на деяких з перелічених вище дисертаційних дослідженнях що стосуються окремих питань проведення НСРД у розрізі заявленого нами предмету наукового пошуку (розвідки). Так, у дисертаційному дослідженні А. Гринь на тему «Конституційні гарантії прав людини при здійсненні негласних слідчих дій» (2018 р.) заслуговують на увагу наукові положення щодо процесуального забезпечення порядку проведення негласних (розшукових) слідчих дій у контексті дотримання прав і свобод людини про те, що необхідною умовою правомірності здійснення негласних слідчих (розшукових) дій є додержання засад верховенства права, поваги до прав людини та дотримання вимог належної правової процедури, згідно з якими забороняється свавільне і довільне застосування цих дій без судового контролю та чіткого й однозначного визначення підстав і порядку в законодавстві. Такі вимоги ґрунтуються на прямій дії конституційних прав і свобод, зміст яких не може викривлюватися чи спотворюватися поточним законодавством, зокрема Кримінальним процесуальним кодексом України, і практикою його застосування [3, с. 19].
Також, варто звернути увагу на формулювання деяких наукових положень в дисертаційному дослідженні В. Шерудило, адже автор розглядає проблематику проведення НСРД пов’язаних з втручанням у приватне спілкування через систему кримінально-процесуальних гарантій дотримання прав та свобод людини і громадянина під час реалізації НСРД в якій виокремлює: процесуальний контроль та прокурорський нагляд за законністю проведення цих дій; процесуальну форму їх проведення; недопустимість розголошення й використання відомостей та матеріалів отриманих під час проведення таких НСРД для цілей, не пов’язаних з кримінальним провадженням; передбачений законом комплекс заходів щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення НСРД; особливе коло суб’єктів наділених правом на проведення таких дій; обов’язок повідомлення, осіб щодо яких проводилися НСРД; строки, упродовж яких можуть проводитися такі дії [4, с. 20].
Неабияку увагу привертають наукові ідеї відображені в дисертаційній роботі А. Черкесовою, де авторкою визначено класифікацію кримінальних процесуальних гарантій під час їх обмеження в кримінальному провадженні, систематизовано норми КПК України, які виступають гарантіями прав і свобод людини при їх обмеженні в кримінальному провадженні. Зокрема, гарантії прав та свобод при застосуванні запобіжних заходів систематизовано у відповідні групи: права підозрюваного, обвинуваченого, що можуть виступати в якості гарантій інших його прав; повноваження слідчого з охорони та захисту прав підозрюваного, обвинуваченого; діяльність захисника та законного представника із забезпечення прав підозрюваного, обвинуваченого; прокурорський нагляд у вигляді процесуального керівництва за додержанням прав підозрюваного; судовий контроль за дотриманням прав підозрюваного. В основу засад кримінального провадження як гарантій прав підозрюваного, обвинуваченого покладено такий критерій, як засади, що дають змогу своєчасно виправляти допущені порушення норм процесуального і матеріального права в кримінальному провадженні, забезпечують правомірність розшукових начал кримінального провадження [5, с. 18].
У дисертаційному дослідженні О. Сачко на тему «Забезпечення верховенства права при застосуванні особливих форм, порядків та режимів кримінального провадження» (2019), з урахуванням чинного національного законодавства та міжнародних правових стандартів і прецедентної практики ЄСПЛ, зроблено слушний висновок про те, що концепт засади верховенства, будучи загально правовою засадою правової держави, виступає і найбільш загальною, інтегративною засадою правосуддя, яка проявляє свою дію через свої структурні, гармонізовані один з одним, функціональні принципи кримінального процесу, – законність, юридична визначеність, дотримання прав людини, заборона державного свавілля, недискримінація і рівність перед законом, ефективний доступ до правосуддя, пропорційність [6, с. 14.]
Отже, актуальність даного підрозділу обумовлюється й тим, що інститут негласних (розшукових) слідчих дій ще не отримав достатньо широкого застосування, і в значній мірі через наявність недоліків законодавства не відповідність в багатьох параметрах вимогам юридичної визначеності та принципу верховенства права і пропорційності. Як підкреслюють деякі вчені, «законодавець не тільки не забезпечив чітку юридичну визначеність процедури провадження негласних слідчих дій, а й засіяв юридичну термінологію бур’янистими словами-трутнями, а тим самим новою плутаниною» [7, c. 63]. 
Аналіз чинного Кримінального процесуального кодексу (2012 р.) [8] свідчить, що у ньому акумульовано значну кількість демократичних і прогресивних досягнень кримінальної процесуальної науки та низку фундаментальних розробок видатних учених-процесуалістів, реалізовано позитивний законодавчий досвід закордонних країн. Зазначені динамічні зміни в кримінальному процесуальному законодавстві, у свою чергу, змушують по-новому поглянути на напрацьовані наукові положення, переосмислити та проаналізувати їх з урахуванням запроваджених змін, що пов’язані як з реформуванням правоохоронних та судових органів, так і вдосконаленням та зміною змісту їх діяльності [9, с. 275]. 
Водночас, дослідження викладеної в положеннях КПК України системи негласних слідчих (розшукових) дій, на слушну думку В. Уварова, дає підстави стверджувати про ряд істотних недоліків, прогалин і неузгодженостей, які можуть негативно вплинути на практичну діяльність з процедури реалізації негласних слідчих (розшукових) дій, а, отже, потребують свого відповідного вдосконалення. Зокрема, удосконалення регулювання окремих НСРД, що здійснюються з наявними серйозними обмеженнями конституційних прав і свобод людини, а також регулювання негласних слідчих (розшукових) дій здійснюються без чіткого напрацьованого понятійного апарату, належної системності й логічності, створюючи штучну конкуренцію правових норм. І наостанок, правовий інститут негласних слідчих (розшукових) дій потребує напрацювання більш якісної процесуальної форми, яка б, з однієї сторони слугувала достатньою гарантією отримання доказів, а з іншої сторони – забезпечила б належний захист прав, свобод і законних інтересів особи, що відповідно до практики ЄСПЛ реалізується за допомогою принципів правової визначеності та пропорційності [10, с. 209].
Таким чином, методологія наукового пізнання теоретичних підвалин розробки інституту негласних (розшукових) слідчих дій у кримінально-процесуальній науці розглядається нами через призму комплексного підходу акумульованого у концептуальних положеннях дисертаційних, монографічних досліджень вчених-юристів, що є визначальним для встановлення доктринального змісту інституту НСРД у контексті забезпечення прав і свобод людини і громадянина у його теоретико-правовому відтворенні в ґенезі (періодизації), наявного стану та перспективі.

Список використаних джерел:
1. Петришин О. Доктринальне обґрунтування формування національної правової системи. Вісник Національної академії правових наук України. № 3 (82) 2015. С. 144-152.
2. Цимбалюк В.С. Науково-доктринальні положення щодо методологічних установок систематизації законодавства про інформацію. Інформація і право. № 2(14). 2015. С. 76-83.
3. Гринь А.А. Конституційні гарантії прав людини при здійсненні негласних слідчих дій: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. Ужгород, 2018. 196 с.
4. Шерудило В.О. Процесуальний порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов’язаних з втручанням у приватне спілкування: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2018. 264с.
5. Черкесова А.С. Гарантії прав і свобод людини при їх обмеженні у кримінальному провадженні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2018. 179 с.
6. Сачко О.В. Забезпечення верховенства права при застосуванні особливих форм, порядків та режимів кримінального провадження: дис. … доктора юрид. наук: 12.00.09. Ірпінь, 2019. 488 с.
7. Корнієнко М.В. Тертишник В.М. Доктринальні проблеми інституту негласних слідчих (розшукових) дій. Міжнародний науковий журнал «Верховенство права». 2017. № 1. С. 95–101.
8. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 р. № 4651-VI Дата оновлення 12.07.2018. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення 01.09.2018).
9. Кіпрач І.С. Визначення поняття слідчих (розшукових) дій. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 2. С. 275-283. 
10. Уваров В. Міжнародно-правові стандарти у кримінальному процесі України: монографія. Харків: НікаНова, 2014. 416 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
November
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція