... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 03.10.19 - СЕКЦІЯ №1
Для правників важливою проблемою, що потребує розв’язання, є розуміння права, адже не розуміючи, що є правом, неможливо реалізувати вимоги цього соціального регулятора, забезпечити його втілення в суспільних відносинах. І хоча на сьогодні існує значна кількість дефініцій поняття права і вчені дійшли згоди щодо неможливості зведення цих дефініцій до єдиної, розуміння сутності права є необхідним для будь-якого правника. 
Крім цього, не можна не відзначити і той факт, що для всебічного і об’єктивного дослідження явища необхідно використовувати історичний метод пізнання. Означене дозволяє зробити висновок про актуальність гносеології ґенези права, що у свою чергу є фактором необхідності інтенції науковців на питання архаїчного права.
Зазначимо, що окреслене питання є малодослідженим вітчизняними науковцями. Окремі аспекти окресленої проблематики висвітлювали такі правники як 
В основу нашого дослідження покладено тезу вітчизняного науковця Завальнюк В.В: «Очевидною є схожість ознак мононорм та архаїчного права. Як видається, спори між прихильниками концепцій мононорматики та архаїчного права відображають «основне питання юриспруденції»: що виникло раніше – право чи держава, чи є можливим сепаратне існування права та держави? У випадку схвальної відповіді на останнє питання концепція мононорматики, яка виникла на ґрунті марксистського варіанта юридичного позитивізму, є зайвою категорією» [1].
Відзначимо, що у правничій науковій літературі використовуються терміни «архаїчне право», «додержавницьке право», «мононорми». При цьому, термін «архаїчне право» властивий переважно західній правовій традиції, а термін «мононорми» – радянській юриспруденції, а на сьогодні і українській правничій науці. І до сьогодні значна кількість навчально-методичної літератури з теорії держави і права оперує саме поняттям «мононорми». «Норми первісного суспільства ґрунтувалися на природній необхідності та мали значення для всіх сфер життя общини, роду, племені. Це були мононорми – обов’язкові правила поведінки членів роду в епоху потестарного первісного суспільства, що не передбачали розмежування прав і обов’язків індивідів та складали зміст звичаїв, традицій, ритуалів, тотемів, табу» [2, с. 38-39] – зазначається в одному з підручників з теорії держави і права, виданого декілька років тому. Зауважимо, що появу терміну «мононорми» повязують з іменем етнографа А.І. Першица, який назвав регулятори поведінки первісного суспільства мононормами. Ці норми регулювали такі види суспільних відносин: 
1) шлюбно-сімейні; 
  2) статево-віковий розподіл праці; 
3) відносини по розподілу їжі і правила ведення полювання; 
4) правила вирішення спорів між членами общини; 
  5) правила ведення воєн між племенами [3, с. 16].
Подібним чином описується і архаїчне право. Водночас, як бачимо, для символьного позначення одного і того ж явища, західною правничою наукою і радянською юридичною наукою (на сьогодні вітчизняною правничою наукою) використовуються різні терміни: архаїчне право і мононорми, відповідно. Така відмінність, на нашу думку, зумовлена превалюючим у правознавстві типом розуміння права. Так, за умов нормативістського розуміння права останнє ототожнюється з нормативно-правовим актом, наявність якого, як відомо, пов’язується з результатом діяльності органів публічної влади. Відповідно, без публічної влади не може бути нормативно-правового акту, а відповідно і права. При цьому не можемо також не відзначити той факт, що публічна влада є ознакою саме такої форми організації суспільства як держава. Відповідно в межах нормативізму будується наступна схема: держава (публічна влада) – нормативно-правові акти (право). Відтак, в умовах первісного суспільства, коли не існувало держави не могло бути і права, яке є результатом творчості держави. Тому використання терміну «архаїчне право» буде суперечити постулатам радянської теорії права.
Для західної традиції права не властиве ототожнення права з нормативно-правовим актом. Більш того, право розглядається як засіб обмеження свавілля органів публічної влади, відтак, нормативно-правові акти, що прийняті органами держави і не відповідають праву, не розглядаються як регулятори суспільних відносин, залишаючись «мертвим правом». Розгляд права як явища, що існує відокремлено від держави, оскільки його існування не пов’язується лише з публічною владою, дозволяє ствердно відповісти на питання про можливість існування права до держави. Що і робить можливим використання для адекватного позначення засобу соціального регулювання відносин у первісному суспільстві терміну «архаїчне право».
Таким чином, питання використання термінів «архаїчне право» і «мононорми» є питанням правової ідеології і правничої парадигми. 

Список використаних джерел:
1. Завальнюк В.В. Архаїчне право як категорія юридичної антропології. URL: http://www. apdp.in.ua/v61/39.pdf. (дата звернення: 26.09.2019).
2. Теорія держави і права: підруч. / кол. авт.; кер. авт. кол. Ю.А. Ведєрніков. 3-є вид. перероб. і доп. Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2016; Ліра ЛТД. 480 с.
3. Алексеев В.П., Першиц А.И. История первобытного общества. Москва: Высшая школа, 1990. 351 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Листопад
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція