... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 03.10.19 - СЕКЦІЯ №1
Серед усіх способів альтернативного вирішення правових спорів привертає увагу медіація – переговорний процес, що здійснюється за сприяння незалежного незаангажованого кваліфікованого посередника – медіатора, який допомагає сторонам спору проаналізувати конфліктну ситуацію так, щоб вони змогли самостійно обрати той спосіб вирішення спору, віднайти той компроміс, що відповідатиме інтересам обох сторін [1, с.186].
Медіація є одним із методів вирішення спорів, що спрямований на узгодження позицій сторін за діяльної участі посередника (медіатора), спільно обраного сторонами спору. В ході медіації не доводять, хто більше правий. Метою медіації є пошук не винуватого у спорі, а рішення, прийнятного для обох сторін. Головне, щоб обидві сторони вважали, що це рішення є оптимальним та допустимим. Тобто медіація працює не лише з правовою позицією, а й з реальними інтересами людини, що інколи виходять за межі юридичного вирішення питань у суді. 
Загалом медіація значно відрізняється від судового процесу, в якому суддя ухвалює рішення, а сама процедура є надзвичайно формалізована. Медіація має більше місця для маневрів. У кожному конкретному випадку можуть встановлюватися свої правила, не схожі з іншими, можуть ініціюватися свою свої процедури, погоджені зі сторонами спору [2, с.6]. Незмінними залишаються головні принципи: добровільність, конфіденційність, неупередженість медіатора і прийняття рішення, яке влаштовує обидві сторони [5, с.30].
На жаль, на теперішній час медіація в Україні, на відміну від багатьох інших розвинутих країн, досі законодавчо неврегульована, що суттєво знижує її поширення в нашій країні [1, с. 187]. Так, зокрема, немає чіткого механізму підготовки та сертифікації медіаторів, що має наслідком виникнення в українському медіаційному просторі суб’єктів, які позиціонують себе як професійні медіатори, але не мають відповідної кваліфікації, яка уможливить проведення медіації на належному професійному рівні. Це вимагає законодавчого врегулювання. 
Разом з тим, не існує і жодної формальної заборони здійснювати медіацію. Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України держава гарантує можливість кожному будь-якими, не забороненими законом способами, захищати свої права.
Однією з центральних проблем становлення медіації в Україні є відсутність чіткого розуміння – яким чином медіація має бути «вмонтована» в українську правову систему. Доволі поширеною є думка, що медіацію слід розглядати як частину судочинства, і проводитись вона має суддею, який отримав на це доручення. Прихильники цієї моделі розвитку вважають, що судова медіація має на меті покращити функціонування правової системи та запропонувати альтернативний спосіб вирішення спору, що дозволяє уникнути довготривалості судового процесу [6, с. 12].
Останні зміни до процесуальних кодексів України, внесли, серед іншого, малознайому для більшості вітчизняних судів новелу – інститут врегулювання спору за участю судді, спрямований на спрощене вирішення спору. Практика його застосування ще малопоширена. Його відмінність від класичної медіації полягає в обов’язковій участі судді в переговорному процесі. Однак роль судді обмежена і зводиться до того, що останній не вивчає та не оцінює доказову базу сторін, натомість аналізує правовідносини конфліктуючих сторін з позицій судової практики.
Становлення медіації в Україні як альтернативного, позасудового способу врегулювання спорів цілком залежить від наявності так званої політичної волі. Основні напрями розвитку медіації в Україні вже визначено. Розробка нормативно-правової бази триває вже не перший рік. До Верховної Ради України вносили низку законопроектів (№ 2480 від 27.03.2015, № 2480-1 від 09.04.2015, № 3665 від 17.12.2015, № 3665-1 від 29.12.2015, № 10425 від 05.07.2019), однак їх або відкликають, або знімають з розгляду, або вони не набирають необхідної кількості голосів. 
Утім, навіть за відсутності законодавчого регулювання медіаторська спільнота прагне до створення саморегулівних механізмів для ринку медіації [4, с. 27]. Фахівці, що працюють у сфері медіації в Україні об’єднуються в громадські організації і спілки. Наприклад, громадська спілка «Українська академія медіації», основною метою діяльності якої є сприяння розвитку медіації в Україні, як альтернативного (позасудового) методу вирішення спорів та підвищення рівня культури миру і злагоди в українському суспільстві. Українська академія медіації створила і підтримує платформу для фахівців у галузі права і медіаторів – форум «Медіація і право», який проводиться в Україні щорічно. Завдяки діяльності Української академії медіації фахівці в галузі права (судді, адвокати, нотаріуси, вчені, юристи) мають можливість отримувати і поглиблювати свої знання: про позасудове вирішення конфліктів за допомогою медіації; про розвиток медіації в Україні та за її межами; про застосування медіації в юридичній практиці (адвокат-медіатор, нотаріус-медіатор, судова медіація та її види).
Окремі організації встановлюють для медіаторів – членів таких організацій певні правила й процедури, які, серед іншого, містять норми та механізми щодо відповідальності. Так, Національна асоціація Медіаторів України (далі – НАМУ), 07 грудня 2017 р. затвердила Кодекс етики медіатора, який є обов’язковим для всіх членів НАМУ. У разі порушення медіатором встановлених етичних норм, можна звернутися зі скаргою, яку розглянуть кваліфіковані медіатори, залучені НАМУ. У разі доведення істотного порушення етичних вимог медіатора може бути виключено з реєстру та/або організації.
Також створення Комітету з питань медіації при Національній асоціації адвокатів України підтверджує інтерес з боку адвокатського товариства до процедури медіації. Успішне оволодіння процедурою медіації надасть можливість адвокатам опанувати нові професійні навички з позасудового врегулювання спорів.
Підсумовуючи, слід зазначити, що інститут медіації є позитивним явищем і закріплення його на законодавчому рівні в Україні скоротить тривалість розгляду цивільних, господарських, сімейних та трудових справ, суттєво зменшиться завантаженість суддів. Це також буде сприяти поширенню в суспільстві культури мирного врегулювання спорів, що значно посилить інтеграційні процеси і наблизить наше суспільство до Європейської спільноти.

Список використаних джерел: 
1. Бондаренко-Зелінська Н.Л. Медіація: перспективи впровадження в Україні. Міжнародне приватне право: розвиток і гармонізація. 2012. № 11. С. 186—188.
2. Грень Н. Переваги присудової медіації для реалізації права на справедливий суд. Національний юридичний журнал: теорія і практика. 2016. №2 (лютий). С. 5—7.
3. Кармаза О. Інститут медіації: основні концепції розвитку. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 2. С. 24—28.
4. Подковенко Т. Медіація як спосіб альтернативного розв'язування конфліктів: генеза та інституційні засади. Актуальні проблеми правознавства. Тернопіль : ТНЕУ, 2017. № 1. С. 17—22.
5. Подковенко Т.О. Інститут медіації: зарубіжний досвід та українські перспективи. Актуальні проблеми правознавства. Тернопіль: ТНЕУ, 2016. Вип. 1. С.26-31.
6. Рєзнікова В. Медіація (посередництво) як спосіб вирішення господарських спорів. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Юридичні науки». 2012. Вип. 90. С. 10—15. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
November
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція