... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 12.12.19 - СЕКЦІЯ №5
Розвиток інтегративних процесів у Європейське співтовариство, необхідність протидії транснаціональній злочинності та зобов’язання України щодо вдосконалення національного законодавства відповідно до загальновизнаних міжнародних норм та стандартів, вимагають більш ретельного вивчення зарубіжного досвіду країн Європейського Союзу.
У зв’язку з цим дослідження приписів щодо кримінальної відповідальності за приховування злочинів у ряді європейських країн (наприклад, Австрії, Болгарії, Данії, Іспанії, Польщі, Франції, ФРН) потребує особливої уваги.
У всіх кримінальних кодексах названих держав передбачена відповідальність за приховування злочину, проте місце розташування відповідних норм, об’єктивні та суб’єктивні ознаки даного діяння, кримінально-правові наслідки його вчинення мають певні відмінності.
Так, стаття 239 КК Республіки Польща, що встановлює відповідальність за приховування злочину, входить до глави ХХХ «Злочини проти правосуддя». Параграф 299 «Приховування» КК Австрії становить частину 21 розділу «Злочинні діяння проти правосуддя». Параграф 125, що регулює відповідальність за приховування злочинів за КК Данії, міститься в главі «Злочини проти державної влади і т. ін.», в той же час у КК Франції міститься Розділ ІІ «Про інші майнові посягання», до якого входить глава І «Про приховування і злочинні діяння, що тотожні приховуванню або йому подібні». У КК ФРН кримінальна відповідальність за приховування злочинів передбачена ст. 260, 261 Розділу 21 «Пособництво особі, яка вчинила каране діяння та придбання майна, здобутого протиправним шляхом» [1, c. 370].
Аналізуючи вказані кримінальні кодекси країн Європейського Союзу, необхідно відзначити, що деякі з них передбачають відповідальність за приховування будь-якого злочину незалежно від його виду. Натомість, наприклад, КК Республіки Польща у ч. 1 ст. 239 караними визначає приховування податкових злочинів. У ст.  321-1, 434-7 КК Франції встановлена відповідальність за приховування предмета, здобутого внаслідок вчинення будь-якого злочину або проступку, трупа людини, потерпілого від вбивства або померлого внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень. У ст. 260 КК Франції передбачена відповідальність за приховування майна, здобутого злочинним шляхом, проте в разі вчинення не будь-якого злочину, а лише вчиненого бандою. У ст. 261 КК ФРН кримінально-караним визнається відмивання грошей та приховування незаконно отриманих майнових вигод. 
На нашу думку, така особливість кримінально-правової регламентації відповідальності за приховування пов’язана з відсутністю у цих нормативно-правових актах класифікації злочинів залежно від їх категорії тяжкості, яка притаманна КК України.
Дещо по-іншому ніж КК України зарубіжне законодавство визначає можливі види приховування. Наприклад, КК Республіки Польща встановлюється, що приховування може стосуватися «винного у злочині», слідів злочину. КК Данії до способів вчинення приховування відносить допомогу у втечі або руйнування, зміну чи переміщення об’єктів важливих для державного розслідування. Згідно ст. 321-1 КК Франції приховування може полягати у прихованні, збереженні, передачі предмету, наданні посередницьких послуг щодо його передачі, а також використання предмету, отриманого вчинення злочину або проступку. 
КК Болгарії встановлює відповідальність за два види приховування злочину: майна, здобутого злочинним шляхом, та особи, що вчинила злочин. Крім того, КК Болгарії виділяє кваліфіковані види приховування злочину. Так, у ч. 2 ст. 215 КК Болгарії до них відносяться приховування: майна у великих розмірах; майна, що перебувало під спеціальним режимом; у виді промислу; повторність або небезпечний рецидив.  
По-різному у кримінальних кодексах європейських країн вирішується питання кримінально-правових наслідків приховування злочину для осіб, що перебувають у родинних відносинах із особою, злочин якої приховується. За КК Республіки Польща не підлягає покаранню винний, який приховує близьку особу. Крім того, параграф 3 статті 239 КК Республіки Польща надає право суду застосовувати найбільш м’яке покарання і навіть відмовитися від його призначення, якщо винний надав допомогу самій близькій особі або діяв через страх перед кримінальною відповідальністю, що йому загрожує або його близьким особам. КК Данії закріплює право не призначати покарання особі, яка вчиняє приховування з метою приховати себе або будь-якого зі своїх близьких родичів від кримінального переслідування чи покарання [3, c. 144]. Згідно ст. 454 КК Іспанії виключається кримінальна відповідальність за приховування злочину певних категорій осіб, а саме осі, що перебувають у родинних відносинах із особою, що вчинила попередній злочин [2, c. 138-139]. 
Отже, кримінальна відповідальність за приховування злочину в міжнародному аспекті має багато істотних відмінностей від КК України. Тому для вдосконалення вітчизняного законодавства доцільним є дослідження нормативних актів країн Європейського Союзу.

Список використаних джерел:
1. Житний О.О. Кримінальне право України в міжнародному вимірі (порівняльно-правовий аналіз): монографія. Харків: Одіссей, 2013. 376 с.
2. Гудт Т.М. Кримінальна відповідальність за приховування злочину у зарубіжному законодавстві. Науковий вісник Херсонського державного університету. №6 2014. С. 137—140.
3. Діордіца І.В. Кримінальне право України. Київ: Вид. О.С. Ліпкан, 2010. 288 с.
    
Науковий керівник: Логвиненко А.О., старший викладач юридичного факультету Національного авіаційного університету. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Липень
ПнВтСрЧтПтСбНД
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція