... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 12.12.19 - СЕКЦІЯ №3
Згідно з Цивільним кодексом України житлом є будь-яке приміщення, яке знаходиться в постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу. Поняття житла є одним із найменш розроблених у теорії та проблемним у цивільному праві і законодавстві України в цілому. Установлення категорії житло дає змогу з’ясувати можливості вчинення із цим об’єктом тих чи інших юридично значимих дій. Так, у статті 329 Цивільного кодексу  України Книги 3 «Право власності та інші речові права» визначено перелік об’єктів, що розглядаються як житло та визначені ознаки таких об’єктів. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них [1].
Метою роботи  є визначення житла як об’єкта цивільних відносин та порівняння його з поняттями «квартири», «житлового приміщення».
Проблемам правового регулювання жилих приміщень присвячена низка праць українських учених: М.К. Галянтича, О.В. Дзери, Ю.О. Заіки, Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, Р.А. Майданика, Є.О. Мічуріна, С.О. Сліпченка, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Харитонова, Р.Б. Шишки та ін.
Юридичне тлумачення поняття «житло» подано в ч. 5 п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 р. № 10 [2].  За Постановою під поняттям житла необхідно розуміти приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). Це визначення дається для вирішення питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікаційної ознаки, як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище. 
Поняття «житлове приміщення» («житлова будівля» застосовується в законодавстві в різних значеннях: як родове поняття, що охоплює всі види житлових приміщень (квартири, житлові будинки тощо), які можуть бути об’єктом договору найму житлового приміщення; як частина житлового приміщення (квартира, кімната і багатоквартирному будинку); як облікова категорія поряд із житловим будинком [3, с. 147]. 
На належність тієї чи іншої нерухомості до житла вказує й інвентаризація щодо цього об’єкта, яка проводиться відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. № 127 [4]. В цьому зв’язку інструкція розглядає житло як «місце постійного проживання особи, незалежно від форми чи підстави такого проживання, навіть якщо таке облаштування здійснене з порушенням національного законодавства» [4]. Тобто самовільно зведені будівлі, без відповідних дозволів, побудовані з порушенням установлених технічних і санітарних норм також пропонується вважати житлом, незважаючи на порушення законодавства під час його будівництва.
Нормативно визначено дві основні вимоги придатності житлового приміщення – технічну й санітарну. Складником технічної придатності житла є правило, згідно з яким житлове приміщення має відповідати вимогам будівельних норм і правил. Санітарна придатність житла означає, що воно відповідає певним санітарно-гігієнічним вимогам, тобто можливості людини проживати в цьому приміщенні без шкоди для здоров’я.  Житло, яке не відповідає санітарним вимогам, не може надаватися як для постійного, так і для тимчасового проживання і визнається непридатним для проживання [5, c. 70].
Аналіз чинного законодавства дає змогу виокремити ознаки приміщення, наявність яких дає можливість розглядати його як житло, а саме: а) нерухомість приміщення; б) ізольованість; в) придатність для постійного проживання громадян [5, с.71-72].
Житло, як і різновид майна, за наявності відповідних підстав може бути вилучено у власника як оплатно, так і безоплатно. Серед підстав примусового припинення права власності з виплатою власнику компенсації чинне законодавство визначає такі: – викуп пам’яток культурної спадщини; – викуп земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю; – примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені тощо [5, с. 71].
Таким чином, поняття житла залишається досить проблемним у цивільному праві, а його велика соціальна й економічна значущість зумовлюють його особливий правовий режим у сфері цивільного обороту, насамперед формалізм, пов’язаний із відчуженням і передаванням житла, проведенням оцінювання житла, особлива процедура набуття у власність чи користування, установленням певних обмежень у користуванні та підстав припинення права на конкретне житло.

Список використаних джерел:
1. Цивільний кодекс України: станом на 16. 01. 2003 р. / Верховна Рада України. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15
2. Про судову практику у справах про злочини проти власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10.: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/v0010700-09.
3. Житлове право України: навчальний посібник / за ред. В.С. Гопанчука, Ю.О. Заіки. Київ: Істина, 2003. 208 с.
4. Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна від 24 травня 2001 р., затв. Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127. URL: http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/z0582-01.
5. Скрипник В. Житло як особливий об’єкт цивільного права. Підприємництво, господарство і право, 2018. №12. С. 70—74.

Науковий керівник: Шуст Н.Б., професор, д.соціол.н., юридичний факультет Національного авіаційного університету. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
August
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція