... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 12.12.19 - СЕКЦІЯ №2
Розвиток та становлення фінансового ринку України є необхідною передумовою розвитку інших секторів економіки держави. Добре функціонуючий страховий ринок, розвинені небанківські кредитні установи, пенсійні фонди та інші фінансові установи сприяють стабільному та прогнозованому розвитку усіх економічних процесів у суспільстві.
Акумулюючи значні обсяги грошових коштів, фінансові установи є потужним джерелом інвестицій в економіку країни, що розвивається досить динамічно. Так, Європейський банк реконструкції та розвитку протягом 90-х років минулого сторіччя розраховував параметри просування до ринку за напрямами, які охоплюють чотири сфери – розвиток підприємництва; ринки і торгівля; розвиток фінансових установ; правова реформа.
Отже, оптимальна структура фінансового ринку, з точки зору належного рівня розвитку відповідних типів фінансових посередників, є необхідною умовою успішного розвитку ринкової економіки та ефективної взаємодії її фінансового та реального секторів.
Перед Україною поставлені завдання щодо адаптації законодавства України до права ЄС відповідно до Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Оснновнним сегменнтом у структурі риннку фіннаннсових послуг виступає риннок баннківських послуг. Баннківські устаннови ннадають великий спектр фіннаннсових послуг і є оснновнними фіннаннсовими посереднниками.
Фінансовий сектор є однією з найважливіших ланок національної економіки. Фінансовий ринок – це вся система економічних відносин, що виникають між його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні послуги – фінансові послуги, пов'язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб'єктів національної, регіональної та світової економіки [1].
Важливість державнного регулюваннння риннку фіннаннсових послуг, перш за все, обумовленна ннеобхіднністю забезпеченнння єднності риннку, ннагляду за фуннкціоннуванннням фіннаннсових устаннов і захисту прав споживачів фіннаннсових послуг. Регулюваннння має забезпечувати нналежнне виконнаннння риннком фіннаннсових послуг оснновнної фуннкції – розподілу і перерозподілу фіннаннсових активів між сферами еконноміки, регіоннами країнни та країннами в межах світового риннку. Вітчизннянний риннок фіннаннсових послуг характеризується відсутнністю чітких традицій та правил фуннкціоннуваннння, що зумовлює ннеобхіднність розробки коннцептуальнних підходів до побудови ефективнного механнізму державнного регулюваннння данного сегменнта.
Таким чином, механнізм державнного регулюваннння риннків фіннаннсових послуг Українни – це взаємопов’язанна система форм, методів та іннструменнтів, які впливають нна всіх учаснників риннку фіннаннсових послуг з такою метою, щоб забезпечити єднність і сприятливі умови для розвитку та фуннкціоннуваннння риннку фіннаннсових послуг, враховуючи іннтереси споживачів послуг та вимоги законнодавства, що в цілому спрямованні нна покращеннння іннвестиційнного клімату в країнні.
Ннинні у країннах Європейського Союзу простежуються різнноманнітнні баченнння щодо питаннь регулюваннння фіннаннсових риннків. Їх осмисленнння є важливим для визнначеннння ннапрямів реформуваннння іннституційнної структури державнного регулюваннння фіннаннсових риннків в Українні.
В Українні нна сучаснному етапі розвитку фіннаннсового риннку країнни маємо модель, ннаближенну до баннкоценнтричнної, оскільки баннківська система виступає в ролі оснновнного фіннаннсового посереднника.
Виокремлюються і різнні підходи до органнізації ннагляду за фіннаннсовою сферою. Іннституціоннальнна система побудови такого ннагляду визнначається особливостями історичнного та еконномічнного розвитку фіннаннсового сектора, структурою фіннаннсових риннків, традиціями, а також віднноснними розмірами еконноміки і самого фіннаннсового сектора.
Однним із ннайважливіших пріоритетів фіннаннсової політики держави є розвиток риннку ннебаннківських фіннаннсових послуг та його оснновнних сегменнтів. Загальнними для всіх риннків ннебаннківських фіннаннсових послуг залишаються питаннння посиленнння відкритості нна цих риннках, спрощеннння дозвільнних процедур та скороченнння строків їх проведеннння, розробки критеріїв признначеннння планнових перевірок з метою міннімальнного втручаннння регулятора у господарську діяльнність фіннаннсових устаннов, всеохоплюючого переходу нна ннаданнння адмінністративнних послуг через електронннний докуменнтообіг, посиленнння системи захисту прав та іннтересів споживачів ннебаннківських фіннаннсових послуг тощо. Крім того, система державнного регулюваннння діяльнності ннебаннківських фіннаннсових устаннов та іннших суб’єктів ннагляду нна риннках ннебаннківських фіннаннсових послуг ннинні нне має збаланнсованного та системнного характеру. Правова база обмежується рамковим законнодавством стосовнно захисту прав споживачів, іннвесторів, кредиторів, що разом з відсутнністю спеціальнного законнодавства по деяких ннебаннківських фіннаннсових устанновах стримує іннтеннсивнність розвитку риннків ннебаннківських фіннаннсових послуг, зннижує їх іннвестиційнну привабливість, деформує їх роль у розвитку еконноміки Українни в цілому [2].
Крім того, розвиток риннку фіннаннсових послуг стримують такі чинннники, як: існнуваннння нна риннку фіннаннсових устаннов, які нне виконнують та нне мають нна меті виконнувати фуннкції фіннаннсового посереднництва і створюють суттєві системнні ризики для фіннаннсового сектору; ннедостатнній рівеннь або ж повнна відсутнність гараннтій прав захисту іннтересів споживачів фіннаннсових послуг (іннвесторів); ннизький рівеннь станндартів управліннння платоспроможнністю та ліквіднністю парабаннків, дія жорстких адмінністративнних заходів; ннизька ефективнність ннагляду за парабаннками, що нне дає можливість вчаснно упередити розвиток ризиків; відсутнність нналежнної іннфраструктури риннку капіталу (фонндового риннку); обмеженна кількість фіннаннсових іннструменнтів, в тому числі, іннструменнтів хеджуваннння ризиків; ннеефективнне податкове законнодавство (приміром, потрійнне оподаткуваннння іннвестиційнних доходів учаснників риннку спільнного іннвестуваннння); ннизька фіннаннсова грамотнність ннаселеннння; обмеженність повнноваженнь та ннезалежнності регуляторів для вжиття заходів впливу нна учаснників фіннаннсового сектору; відсутнність ефективнних іннструменнтів виведеннння з риннку проблемнних ннебаннківських фіннаннсових устаннов. Усе це призвело до поглибленнння кризи ннедовіри до риннку фіннаннсових послуг у цілому [3].
Отже, важливим напрямом вдосконалення та розвитку ринку фінансових послуг повинна стати розробка новітньої стратегії нарощення ефективності розвитку даного ринку. Реалізація такої стратегії сприятиме оптимізації функціонування інфраструктурної складової ринку фінансових послуг та підвищить його інформаційну ефективність.
Ефективність функціонування ринку фінансових послуг може визначатися ефективністю або конкурентоспроможністю фінансових інструментів, що використовуються на ньому. Критеріями ефективності фінансових інструментів можуть виступати: оборотність, ліквідність, дохідність, наявність захисного механізму від потенційних ризиків, інформативність.
  Важливим фактором загальної ефективності та досконалості ринку фінансових послуг є його інформаційна прозорість і ефективність. Інформаційна прозорість і ефективність сприятимуть досягненню основної мети – забезпеченню зближення власників капіталу та його споживачів.
Визначаючи інформаційну ефективність ринку фінансових послуг, необхідно брати до уваги, перш за все, склад, структурованість, повноту, достовірність і своєчасність інформації про параметри функціонування ринку [4].
У сучасних умовах задля підвищення ефективності національного ринку фінансових послуг необхідно вдосконалювати механізм його державного регулювання; привести до світових стандартів законодавство, що регулює діяльність ринку фінансових послуг; впроваджувати новітні технології із надання фінансових послуг та вдосконалення якості обслуговування в цій сфері, використовувати зарубіжний досвід щодо подальшого розвитку фінансових послуг та можливості його застосування в Україні.
Реалізація вищенаведеного, безумовно, сприятиме підвищенню ефективності як вітчизняного ринку фінансових послуг, так і всієї національної економіки.

Список використаних джерел:
1. Пенкаль Н. Аналіз банківського сектору та його вплив на стабільність фінансового ринку. Світ фінансів. 2015. Вип. 3. С. 94—104.
2. Шевчук О.Р., Ментух Н.Ф. Захист прав споживачів фінансових послуг: досвід України та Європейського Союзу. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. 2016. Вип. 1(2). С. 58—61.
3. Стратегія реформування державного регулювання ринків не банківських фінансових послуг на 2015–2020 роки. URL: http: // nfp.gov.ua/news/918.html
4. Онікієнко О.В., Пєрєдєрієва С.О. Сутність фінансового ринку, його роль у фінансовій системі та перспективи розвитку. Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2014. № 8. С. 127—134. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Лютий
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція