... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №2
Концепція виключної економічної зони, втілена у національному законодавстві більшості держав, стала характерною рисою сучасного міжнародного морського права. Питання, пов’язані із виключною економічною зоною не втрачають своєї актуальності у зв’язку з розвитком наукових досліджень у сфері управління морськими біоресурсами. Розвиток світової економіки в цілому та процеси, які відбуваються у світі, свідчать про актуальність дослідження різних аспектів використання морських природних ресурсів. Вартісне вираження прибутків від діяльності у морських просторах, у тому числі з використання морських природних ресурсів, зростає з року в рік. Не зменшується й актуальність питань, що стосуються адміністративної юрисдикції прибережної держави щодо створюваних нею у виключній економічній зоні штучних споруд, адже необхідність охорони суверенітету та територіальної цілісності нашої держави обумовлює закріплення відповідних повноважень органів виконавчої влади, що здійснюють різні види контролю (митного, прикордонного, санітарного, ветеринарного, епідеміологічного та ін.) при перетинанні державного кордону України, при заході іноземних суден до виключної (морської) економічної зони України, при здійсненні діяльності на континентальному шельфі, у прилеглій зоні (у разі її встановлення).
Відповідно до статті 4 Закону України від 16 травня 1995 р. «Про виключну (морську) економічну зону» [1], Україна у своїй виключній (морській) економічній зоні має юрисдикцію, передбачену відповідними положеннями цього Закону та нормами міжнародного права, щодо створення і використання штучних островів, установок і споруд, здійснення морських наукових досліджень, захисту та збереження морського середовища. 
Стаття 10 зазначеного Закону передбачає, що Україна у своїй виключній (морській) економічній зоні має виключне право створювати, а також дозволяти і регулювати спорудження, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд для морських наукових досліджень, розвідки та розробки природних ресурсів, а також інших економічних цілей згідно з чинним законодавством України. Вона також має виключну юрисдикцію щодо штучних островів, установок і споруд, у тому числі щодо митних, податкових, санітарних та імміграційних законів і правил, а також законів і правил, що стосуються її безпеки. Україна може встановлювати навколо штучних островів, установок і споруд зони безпеки і здійснює у цих зонах відповідні заходи для гарантування безпеки як судноплавства, так і штучних островів, установок та споруд. Ширина зон безпеки не повинна перевищувати 500 метрів, відлічених від кожної точки їх зовнішнього краю, за винятком випадків, коли інше дозволено загальновизнаними міжнародними стандартами або рекомендовано відповідною міжнародною організацією (стаття 11 Закону). 
Цей Закон, прийнятий ще до приєднання України до Конвенції ООН з морського права 1982 р. [2], практично повністю відтворює її норми щодо виключної економічної зони. Відповідно до ч. 3 ст. 60 цієї Конвенції, про створення таких штучних островів, установок або споруд державою повинно даватися відповідне повідомлення, а постійні засоби попередження про їх наявність повинні утримуватися у справному стані. Будь-які покинуті установки або споруди, або ті, що більше не використовуються, мають бути прибрані з метою забезпечення безпеки судноплавства з урахуванням будь-яких загальноприйнятих міжнародних стандартів, установлених у цьому зв’язку компетентною міжнародною організацією. При вилученні таких установок або споруд належним чином враховуються також інтереси рибальства, захисту морського середовища, права та обов’язки інших держав. Про глибину, місце знаходження та розміри будь-яких установок або споруд, яких вилучено не повністю, надається належне повідомлення.
Таким чином, щодо цих споруд у виключній (морській) економічній зоні прибережна держава (Україна) здійснює саме адміністративну юрисдикцію – встановлює митні, податкові, санітарні та імміграційні закони і правила, а також закони і правила, що стосуються її безпеки. Крім цього, встановлення навколо штучних островів, установок і споруд зон безпеки і здійснення у цих зонах відповідних заходів для гарантування безпеки як судноплавства, так і штучних островів, установок та споруд також є підтвердженням здійснення цього виду юрисдикції. Адже адміністративна юрисдикція – це компетентність (юридичне право) уповноважених органів (посадових осіб) здійснювати свої функції щодо певних об’єктів сфери публічного управління. В розглянутому випадку – стосовно штучних островів, установок і споруд. 
Слід наголосити ще й на тому, що як Конвенція ООН з морського права 1982 р., так й Закон України «Про виключну (морську) економічну зону» від 16 травня 1995 р. встановлюють адміністративну юрисдикцію України у просторі відкритого моря, яким є виключна (морська) економічна зона. В цьому просторі усі держави як прибережні, так і ті, що не мають виходу до моря, користуються свободою судноплавства і польотів, прокладання підводних кабелів і трубопроводів та іншими правомірними з точки зору міжнародного права видами використання морського простору. Ця особливість юрисдикції держави властива лише єдиній галузі права та законодавства – морському праву.
 
Список використаних джерел:
1. Про виключну (морську) економічну зону України: Закон України від 16 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 21. – Ст. 152. 
2. Конвенция ООН по морскому праву 1982 года / Морське право. Джерела: У 3 ч. Ч. 1. Т. 1.Кн. 2 «ІІІ Конференція ООН з морського права» / [Є.В. Додін, С.О. Кузнецов, Т.В. Аверочкіна, Д.О. Нікіша]. – О.: Фенікс, 2011. – С. 110-451. 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція