... Життя не навчить, якщо не має бажання порозумнішати (Б. Шоу) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 12.12.19 - СЕКЦІЯ №5
Забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, передбачених у ст. 2 КПК України, має здійснюватися з урахуванням вимог засад верховенства права та законності, які є відображенням положень ст. 3 Конституції України. Так, це насамперед стосується таких засад як охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також завдання, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу. Особливо актуальною їх реалізація у кримінальному провадженні є при вирішенні питання про застосування процесуального примусу у вигляді запобіжних заходів.
У тезах доповіді зроблено висновок, що процесуальну діяльність у зв’язку із застосуванням до підозрюваного, обвинуваченого запобіжних заходів, можна розглядати як окреме процесуальне провадження. Де забезпечення прав та інтересів особи, а також застосування належної правової процедури під час такого провадження передбачає обов’язкове доведення певного кола обставин та фактів. Ці обставини та факти у своїй сукупності утворюють окреме явище - предмет доказування у провадженні по застосуванню запобіжних заходів. Останній слід характеризувати як сукупність передбачених КПК України обставин (фактів), які підлягають доказуванню (встановленню та доведенню) у кожному випадку розгляду та вирішення слідчим суддею, судом питання про застосування запобіжних заходів, і які мають юридичне значення для ухвалення законного, обґрунтованого і вмотивованого судового рішення, а також є гарантією охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження під час піддання їх заходам процесуального примусу.
На обґрунтування наведеного висновку наведемо низку аргументів. По-перше, слід узяти до уваги дію засади змагальності (ст. 22 КПК України). Так, постановлення перед слідчим суддею, судом питання про застосування запобіжного заходу передбачає необхідність доведення стороною обвинувачення її позицій в цій частині, що відбувається завдяки реалізації її права на участь у доказуванні. 
По-друге, врахуванню підлягає системність та структурованість кримінального провадження в частині його поділу на стадії, етапи стадій, окремі процесуальні дії. Так, на думку автора, вирішення питання про застосування запобіжних заходів має всі ознаки самостійного провадження у загальній структурі кримінального процесу. Це зокрема передбачає здійснення під час цього провадження доказування, яке слід вважати одним із способів розвитку взагалі кримінального провадження на шляху виконання його завдань.
По-третє, невід’ємною складовою доказування є його предмет (коло передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, які підлягають доведенню з метою формування підґрунтя для ухвалення законного та обґрунтованого рішення). Тому умовою законного та обґрунтованого вирішення питання про застосування запобіжних заходів є встановлення певного мінімуму обставин (фактів). Саме тому складовою процесуального порядку (процесуальної діяльності) із вирішення слідчим суддею, судом питання про застосування запобіжних заходів є доказування, яке спрямовано на доведення певного кола обставин та фактів, що входять в предмет доказування. 
Відповідно доказування під час провадження по вирішенню питання про застосування запобіжних заходів повинно мати власний предмет доказування. Його встановлення є необхідною та обов’язковою умовою для правильного вирішення слідчим суддею, судом вказаного питання по суті, ухвалення обґрунтованого рішення про застосування до підозрюваного, обвинуваченого процесуальному примусу.
Щодо змісту вказаного предмета доказування, то уточнення його елементів можна зробити шляхом аналізу норм § 1 гл. 18 «Запобіжні заходи, затримання особи». Зокрема, до числа його складових віднесемо такі обставини (факти), які підлягають доведенню під час вирішення питання про застосування запобіжних заходів як: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 177, п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України); потреби досудового розслідування у забезпеченні виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора (ч. ч. 1, 2 ст. 177); наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 (ч. 2 ст. 177, п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України); обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176, не може запобігти існуючим ризику або ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 (ч. 2 ст. 177, п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України); обставини, що додатково враховуються при обранні запобіжного заходу (ч. 1 ст. 178); обставини та факти, які відповідають умовам застосування окремих запобіжних заходів (особа є такою, що заслуговують на довіру (ст. 180); наявність місця проживання (житла) у підозрюваного, обвинуваченого (ст. 181); законність походження грошових коштів застави, принаймні внесених самим підозрюваним, обвинуваченим (ст. 182); низка обставин та фактів при застосуванні тримання під вартою, наприклад, факт судимості особи (ст. 183) тощо); необхідність покладання на особу виконання одного або кілька обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Як підсумок відмітимо, що виділення предмета доказування у провадженні по застосуванню запобіжних заходів як окремого явища сприяє його більш повному дослідженню, а можливо і стане підставою для його більш повного нормативного закріплення. Встановлення його елементів (обставин та фактів) сприяє поданню слідчим, прокурором обґрунтованих клопотань про застосування запобіжних заходів, а слідчим суддям та судам постановлянню законних, обґрунтованих і вмотивованих судових рішень. Як перспективний напрям подальших досліджень проблематики застосування запобіжних заходів вважаємо питання доведення (оцінки) ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. На цей час це питання, на думку автора доповіді, вирішено недостатньо повно та всебічно. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Липень
ПнВтСрЧтПтСбНД
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція