... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 12.12.19 - СЕКЦІЯ №2
Скандал, який розгорівся в першій декаді грудня 2019 року у Земельному комітеті Верховної Ради України, а також намагання перевести його роботу на закритий режим, із відповідно підібраними членами, наводить на думку, що голова цього комітету намагається лобіювати чиїсь інтереси, пов’язані, як з великими землевласниками й олігархами України так із групою ТНК для проведення операції «супер гешефта» при продажі української землі.
Сьогодні принципи і сам механізм державного устрою було перенесено на нові структури державної влади, які зберігають попередні функції. Більшості пересічних громадян нецікаві і незрозумілі ці хитросплетення розподілення і переміщення «слуг народу» в нові кабінети державної влади, але всім політикам і громадським діячам дуже добре відомо, що проходить в Земельному комітеті і які політичні процеси через членів комітету намагаються активізувати олігархи, власники великих агрохолдингів та інтересанти ТНК.
Більшість експертів у сфері земельних відносин сходяться на тому, що фінансовий і інвестиційний потенціал українського ринку земель сільськогосподарського призначення надзвичайно великий. Тому безумовно, що не тільки українські аграрні холдинги, але й іноземні аграрні компанії, особливо транснаціональні компанії (ТНК), в тому числі і політики МВФ зацікавленні викупити та мати у своєму розпорядженні саме отих 28% українських чорноземів світового запасу.
Для попередження пограбунку української землі різними сторонами, різними власниками із інших країн ці проблема уже давно чекають свого вирішення. Однак очікування якогось кращого періоду, коли українські фермери і селяни зможуть купувати землю за її реальною ціною – це фантазії і ілюзії, адже, якщо влада і суспільство не знайдуть спільного консенсусу щодо суспільно-державного договору з метою вирішення суспільно-економічних та правових проблем ринку земель сільськогосподарського призначення, то через міжнародний тиск зі сторони різних груп ТНК, а також через невідомі більшості загалу зобов’язання, підписані таємно документи Уряду України із МВФ землю просто продадуть уже без участі її власників. 
При цьому, принцип справедливості при відкритті ринку земель сільськогосподарського призначення не входить до правової і соціальної категорії і його трактують по різному землевласники агрохолдингів, чиновники Кабінету Міністрів України і політики, що не входить в сферу інтересів ТНК і глобалістів. В Україні, це збереження статусу значної нерівності можливостей між великими агрохолдингами та представників малого та середнього бізнесу фермерів і селян-пайовиків.
Культура оцінювання процесу проведення земельної реформи, тобто рефлексії про те, чи в правильному напрямку ми рухаємось, при існуючих проблемах в галузі сільського господарства вимагає радикальних змін в архітектурі застарілих методів державного підходу, до вирішення покладених на уряд та депутатів Парламенту питань, а саме пошуку відповідей в контексті суспільної угоди між інститутами державної влади і громадянського суспільства. 
Тут варто відзначити, що впровадження нових програм для вирішення наявних проблем публічного адміністрування усіх аспектів суспільного, політичного, економічного та правового напрямків діяльності аграрно-промислового комплексу в України проходить поступово і нелегко, позаяк потребує чималих витрат і на їх забезпечення варто передбачити запровадження відповідного фінансування у статтях Бюджетного кодексу.
На жаль, головним пріоритетом і суттю діяльності великих агрохолдингів України це лукава політика мистецтва великих землевласників земель сільськогосподарського призначення, мета яких якнайдовше утримувати селян-аграріїв від участі у справах, які їх безпосередньо стосуються, як у фінансовому так і правовому полі усіх аспектів діяльності щодо існуючих «прав» на земельні паї. 
Екстраполюючи теоретичні викладки на сферу фінансово-правових відносин у галузі сільського господарства (АПК) України, приходиться признати в дійсності такими, що не відповідають і близько нормам правових відносин в контексті справедливого розподілення прибутків між суб’єктами відносин, а саме – орендарів та орендодавців при використанні земель сільськогосподарського призначення, позаяк в реальності адекватно щодо вартості оренди на землю такі відносини не забезпечуються, враховуючи тотальну правову безграмотність і правовий нігілізм більшості сільського населення, які юридично є власниками земельних паїв і, які вони здали в оренду орендарям-фермерам, формально підписавши незрозумілі для них умови договорів – угод, не маючи можливості найняти адвокатів для правового супроводження таких угод, хоча володіючи правосуб’єктністю, є суб’єктом фінансового права.
За визначенням д.ю.н., професора Алексеєва С.С.: «Суб’єкт фінансового права – це особа, яка володіє правосуб’єктністю, тобто, потенційно спроможна бути учасником фінансових правовідносин, оскільки вона наділена необхідними правами і обов’язками. А суб’єкт фінансових правовідносин – це реальний учасник конкретних правовідносин [1, с. 140].
У чому ж проблема?
Суть проблеми в тому, що за змістом фінансово-правові норми поділяються на матеріальні та процесуальні фінансові правовідносини, між якими існує нерозривний зв’язок і, процесуальні фінансові правовідносини мають значення саме як форма реалізації матеріальних прав. Тобто, виходячи із наведеного, бачимо що в реальності суб’єкти (селяни-пайовики), які наділені необхідними правами на справедливу оплату за здачу в оренду паїв у більшості своїй порушуються. Така ситуація вимагає перегляду старих угод або заключення нових договорів уже в умовах відкритого ринку землі з метою забезпечення справедливої оцінки здачі землі в оренду новим орендарям.
Однак, під дискусіями і протиріччями усіх зацікавлених сторін, які розгортаються у стінах ВРУ щодо правових засобів вирішення проблем продажі земель сільськогосподарського призначення, дуже хитро і підступно хочуть сховати мету дискусій, в яких усі законодавчі (пропозиції) ініціативи Законопроектів (№ 5357; № 5357-1 зводяться до пошуку ОБХОДУ правових та економічних рішень реального вирішення кризового стану діяльності галузі сільського господарства, що дозволили б належним чином втілити слушні ідеї.
Земельна реформа щодо відкриття ринку землі – це надто гостра і болюча тема для держави і суспільства, але її варто вирішувати через відповідну роз’яснювальну інформаційну політику, для підготовки суспільства до їх вирішення. Головна роль в цьому процесі належить існуючій владі через розробку, впровадження та прийняття відповідних законів Парламентом України. 
Висновки. Враховуючи вищенаведені проблеми в діяльності агропромислового комплексу України в контексті відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення бачу вирішення наступним чином:
1) Підготувати, розробити, економічно прорахувавши і юридично обґрунтувавши всі виклики і ризики законопроектів, які необхідно буде приймати з метою запуску повноцінного ринку землі.
2) Економічно обрахувати та розробити відповідні стандарти якості землі та справедливу і реальну оцінку її вартості із впровадженням відповідних механізмів оцінки земельних паїв, якими володіють селяни.
3) Створити Державний земельний банк (Фонд ) і перевести до його фондів усі безхозні ділянки землі в Україні, якими безкоштовно десятками років користуються агрохолдинги, не сплачуючи ні громадам села ні державі мінімальної сплати державного податку, заробляючи мільярди гривень. 
4) Врегулювати відносини щодо забезпечення публічного адміністрування умов надання адміністративних і фінансових послуг) селян-пайовиків і фермерів-орендарів та узгодити різні форми власності у сфері агропромислового комплексу. 
5) Розробити і впровадити правові механізми щодо необхідного обсягу фінансування із державного бюджету підтримки малого і середнього бізнесу в системі агропромислового комплексу, знизивши ставки кредиту до 3% річних.
6) Прийняти до уваги влади і суспільства в цілому, корпоративні інтереси працівників сільськогосподарського виробництва, а саме орендарів-фермерів, виробників аграрної продукції та самих селян.
7) При плануванні і проектуванні на рівні держави політико-правових, економічних реформ та трансформацій передбачати системний підхід у вирішенні проблем агропромислового комплексу.
З метою подальшої реформи щодо розвитку системи АПК постійно проводити моніторинг маркетингових соціологічних досліджень серед аграріїв-фермерів та працівників села із впровадженням сучасного інформаційного забезпечення громадян з метою оцінки реального стану галузі сільськогосподарського виробництва, як на місцевому, так і на державному рівні.

Список використаних джерел:
1. Алексеев С.С. Общая теорія права. Москва, 1982. Т. 2. С. 140; Теория государства и права / Под ред.. Н.И. Маиузова и А.В. Малько. С. 482. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
January
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція