... Сміливі думки відіграють роль передових пішаків в грі, вони гинуть, але забезпечують перемогу (І. Гете) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 29.04.20 - СЕКЦІЯ №2
Постановка проблеми. Сьогодні проблема гендерної дискримінації в більшості регулюється «де-юре», в той час, як «де-факто» ця проблема ще не вирішена остаточно. Проте, у сучасному світі стереотипи щодо місця жінки в суспільстві дещо змінилися і в таких умовах починає формуватися система гендерних норм, які спрямовані на подолання дискримінації за ознакою статі у всіх сферах життя. Довгий час традиційні гендерні ролі обмежували жінку як особистість і призводили до нерівності між статями. Втім, незалежно від того як змінюються стереотипи у теперішній час, актуальність визначеної тематики зростає дедалі більше. 
Стан наукового дослідження теми. Проблемами гендерної дискримінації, нерівності у суспільстві займалися такі вчені, як О. Львова, Т. Марценюк, Т. Мельник, В. Никифоренко, В. Стешенко, А.Табанова, О. Чуйко та ін.
Метою даної роботи є визначення деяких теоретико-правових аспектів гендерної дискримінації. 
Виклад основного матеріалу доцільно розпочати із пояснення сутності гендерної дискримінації. Гендерна дискримінація – дискримінація за ознакою статі. Поняття гендерної нерівності є дуже тісним до дискримінації, вони є взаємопов’язаними. Гендерна нерівність полягає в тому, що чоловіки та жінки не є рівними в правах та можливостях [1, с. 17].
Теперішні теорії гендерних відносин вказують на те, що соціальні відмінності між представниками протилежних статей є набутими, такими, які «приписані» індивідам суспільством. Міркування про те, що таке бути жінкою чи чоловіком, відрізняється в залежності від історичного чи соціального періоду. Для прикладу, чоловік сьогодні та чоловік століття тому – докорінно різні люди. Окрім того, різний досвід і соціальні стереотипи мають чоловіки в Україні і, наприклад, у Швеції [2, с. 7].
Гендерна рівність займає головну роль у системі прав людини та серед ідей ООН. Одним з основних принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй, який був прийнятий у 1945 р., є рівність прав чоловіків та жінок, а також відповідальність кожної держави за захист та охорону прав жінок [2, с. 20].
Гендерна рівність в Україні, перш за все, гарантується Основним Законом. Стаття 24 Конституції України встановлює рівність конституційних прав і свобод усіх громадян, й зокрема, незалежно від статі [3].
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», будь-яка дискримінація в Україні є забороненою [4].
Ст. 3 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» регламентує, що державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на утвердження ґендерної рівності, недопущення дискримінації за ознакою статі, запобігання та протидію насильству за ознакою статі, у тому числі всім проявам насильства стосовно жінок, забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень, забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов'язків, захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі тощо, а також стаття 6 цього закону забороняє дискримінацію за ознакою статі [5].
Втім, ці законодавчо закріплені положення і теоретичні аспекти, як показує аналіз сучасної дійсності, не зовсім співпадають з реальною практикою. Гендерна дискримінація та нерівність у світі праці і в інших суспільних сферах є й надалі. Перш за все, гендерна дискримінація – найбільш гостра проблема у сфері працевлаштування. Це спричинено сталими стереотипами та більшою вразливістю жінок щодо різних форм дискримінації, які мають наслідки в кар’єрі та й в суспільстві загалом. Такі проблеми треба ефективно вирішувати.
В Україні, зокрема, мають місце такі випадки гендерної дискримінації: публічні коментарі представників влади, мала кількість жінок в уряді та їх недопуск до прийняття серйозних рішень, недовіра до жінок, які виявили бажання йти до влади, а також заборона особам жіночої статі вчитися у деяких закладах вищої освіти МВС України [1, с. 34].
Цікавим фактом є те, що зібравши й підрахувавши статистичні дані по 217 країнах, дослідники виявили, що хатня робота і догляд за сім’єю займає в житті жінки близько 23 років. За даними Державної статистики, жінки в Україні заробляють у середньому на 28% менше, ніж чоловіки. Нині в ЗСУ працює жінок не менше, ніж в інших державах, однак у нас ніколи не було генерала жіночої статі. Також у нас є недоступні для жінок професії цивільного змісту, а також ті, які пов’язані з військово-морськими силами. І справа полягає не в тому, скільки їх, а в їхній наявності [6, с. 15]. Кабінет Міністрів України, разом з численними організаціями, докладає великих зусиль для того, щоб у світі праці були рівні можливості у представників обох статей.
Прибуття на політичну арену в Україні жінки-лідера відбулося 14.04.1998 р. Це була Ніна Карпачова, яка стала Уповноваженим ВРУ з прав людини. Першою жінкою-міністром стала Сюзанна Станік у 1996 р. Після цих жінок уявлення про жінок у владі дещо змінилися. Від того часу їх стало більше і вони займали різноманітні посади. Сьогодні жінки обіймають посади Голови Верховного Суду (В. Данішевська), Генерального прокурора (І. Венедиктова). Незважаючи на те, що жінок на державних посадах і в політиці стає більше, вони досі не мають великого впливу у законодавчому процесі [7, с. 6].
У Стратегії гендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки констатовано, що проблема гендерної рівності має місце на найвищому політичному рівні і є однією з найбільш пріоритетних у Плані дій Уряду на найближчі роки. Впевнено йдучи до демократичного шляху розвитку та інтегруючись у європейську спільноту, Україна намагається втілювати ідеї гендерної рівності та виконувати міжнародні вимоги щодо запобігання гендерної дискримінації, а також всіх інших видів дискримінації [8, с. 1].
Поряд з потребою законодавчого утвердження рівних прав жінок та чоловіків, не менш серйозним є показник усвідомлення даної проблеми якнайбільшим колом людей у суспільстві. Думка суспільства та стереотипи громадян, які стосуються соціальної ролі жінки у соціумі впливають на нашу теперішню ситуацію. І якщо ми хочемо, щоб ситуація в Україні докорінно змінилась, поруч із законами та нормативно-правовим актами органів державної влади треба змінювати традиційні уявлення та долати стереотипи, які заполонили свідомість людей [6, с. 2].
Отож, у процесі даного дослідження ми дійшли таких висновків:
1) жінки сьогодні переживають непростий період, адже вони все ще потерпають від соціальних стереотипів, і їм, як особистостям, перш за все, потрібна підтримка зі сторони держави не лише на законодавчому рівні;
2) подолання гендерної дискримінації як такої, а також співпадіння «де-юре» і «де-факто» можливе лише в результаті зміни суспільної думки і викорінення стереотипів. Протистояти стереотипам — це значить мислити критично й усвідомлювати справжні причини сформованого ставлення;
3) Україна, як правова держава, обрала правильний шлях забезпечення гарантій для подолання дискримінації, проте менталітет нашого суспільства наразі зводить нанівець усі позитивні очікування щодо ефективності дій влади.

Список використаних джерел:
1. Марценюк Т. Гендерна рівність і недискримінація: посібник для експертів і експерток аналітичних центрів. Київ, 2014. 65 c.
2. Марценюк Т. Інтеграція гендерної складової в аналітичні матеріали. Київ: МФ «Відродження», 2019. 28 с.
3. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР. Редакція від 01.01.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show /254к/96-ВР
4. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні: Закон України від 6 вересня 2012 року № 5207-VI. Редакція від 30.05.2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17
5. Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 8 вересня 2005 року № 2866-IV. Редакція від 07.01.2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15
6. Аніщук Н.В. Правові засоби викорінення гендерного насильства в Україні: історико-теоретичний аналіз: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.01; Нац. ун.-т «Одеська юридична академія». Одеса, 2008. 36 с. 
7. Гендерна рівність і розвиток: погляд у контексті європейської стратегії України. К.: Центр Разумкова, 2016.
8. Марценюк Т. Соціологічні дослідження домашнього насильства: методологічні засади: Міжнародна конференція «Збирання даних у сфері насильства щодо жінок та домашнього насильства: назустріч вимогам Стамбульської Конвенції», (3-4 вересня 2015 р., м. Київ). Київ, 2015. С. 1—11. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
May
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція