... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 18.06.20 - СЕКЦІЯ №3
Конституційні права та свободи людини формуються з окремих груп, пріоритет серед яких надається громадянським правам і свободам. Проте важливе значення мають соціальні права людини, адже саме їх реалізація повинна забезпечувати громадянам гідний життєвий рівень, кваліфіковану медичну допомогу, справедливі та безпечні умови праці, відпочинок тощо. Соціальні права – це комплекс прав, які забезпечують та захищають соціально гідний рівень життя (фізіологічного, матеріального та духовного) кожної людини. 
Соціальні права і свободи людини не є другорядними, оскільки саме матеріальні умови (медичне обслуговування, соціальне забезпечення, наявність житла) значною мірою визначають якість життя сучасної людини. Без цих прав неможливо забезпечити гідність людської особистості. Цю тезу підтверджує Декларація соціального прогресу та розвитку, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 11 грудня 1969 року. Згідно з положеннями Декларації серед соціальних прав, які сучасні держави повинні забезпечувати кожному, основним є право жити в гідних умовах та використовувати досягнення соціального прогресу. 
Для вітчизняної науки є традиційним інтерес дослідників до питань європейських стандартів та соціального законодавства нашої держави у контексті його проблем та напрямів удосконалення. Крім того, розбудова України як демократичної, правової і соціальної держави вимагає принципово нового підходу до проблеми забезпечення прав і свобод людини і громадянина, у тому числі, соціальних прав. Ця потреба зумовлена стратегічним курсом України на інтеграцію до європейської спільноти соціально орієнтованих держав. Вчені зазначають, що впродовж періоду незалежності України вітчизняному законодавцю так і не вдалось регламентувати соціальну сферу таким чином, щоб вона відповідала кращим європейським зразкам, тому на сьогодні права людини та їхній захист, а також рівень задоволення соціально-економічних потреб, перебуває не на тому рівні, за якого можна говорити про повноцінну інтеграцію у європейський правовий простір [1, с. 84]. Тому адаптація законодавства України і європейського співтовариства є запорукою успішного вирішення проблеми реалізації соціальних прав і свобод громадянина.
Згідно зі Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженою Указом Президента України від 11.06.1998 р., з метою забезпечення всебічного входження України у європейський політичний, економічний і правовий простір адаптація соціальної політики України полягає у реформуванні систем страхування, охорони праці, здоров’я, пенсійного забезпечення, політики зайнятості та інших галузей соціальної політики відповідно до стандартів ЄС і поступовому досягненні загальноєвропейського рівня соціального забезпечення і захисту населення [2, с. 14]. 
Важливе значення у цьому контексті матиме подальша імплементація Україною Європейської соціальної хартії [3], як одного із найважливіших нормативно-правових актів європейського соціального законодавства. Саме тому ратифікація Україною Європейської соціальної хартії (переглянутої) 14 вересня 2006 року є одним із найважливіших кроків нашої держави на шляху до адаптації соціального законодавства України до acquis communautaire як пріоритетної складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу. Слід акцентувати увагу, що Україна приєдналась не до всіх статей Хартії, а лише до 27 статей та 74 пунктів станом на момент ратифікації та до пунктів 3, 4 статті 12 згодом згідно із Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 Закону України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» від 17.05.2017 р. № 2034-VIII176. При цьому звернемо увагу на те, що Україна не взяла на себе зобов’язання стосовно таких прав, як установлення щорічної оплачуваної відпустки тривалістю не менше від чотирьох тижнів; визнання права працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм та їхнім сім’ям достатній життєвий рівень, а також не ратифікувала норми, присвячені здійсненню права на соціальну та медичну допомогу і права трудящих-мігрантів та членів їхніх сімей на захист і допомогу. Незважаючи на такі моменти, важливим досягненням України є те, що Європейська соціальна хартія (переглянута) є ратифікованою в Україні, тобто є частиною національного законодавства. Приєднавшись до цих норм, Україна підтвердила свій європейський вибір і взяла на себе зобов’язання наблизити правове регулювання соціального захисту та забезпечення населення до європейських стандартів [4, с. 78].
Поняття «соціальний стандарт» охоплює складний спектр правовідносин для створення економічного, політичного, соціального, культурного і правового середовища, яке б дозволило людям досягати соціального розвитку [5]. Щодо поняття міжнародних соціальних стандартів у науковій літературі існує декілька різних позицій. Так, С.І. Запара, зазначає, що міжнародний соціальний стандарт – це впровадження система універсальних міжнародних норм та принципів, розроблених на сонові взаємних угод між державами щодо питань, пов’язаних із створенням економічного, політичного, соціального середовища, яке б дозволило людям досягати соціального розвитку. М.М. Шумило, вважає, що про міжнародні соціальні стандарти необхідно говорити не як про норму, яка закріплює такі стандарти, скільки про кількісні та якісні показники та умови, що сприяють їх закріплюють та гарантуванню [6, с. 97]. На думку Л.Ю. Малюги, міжнародні соціальні стандарти – це сукупність універсальних вимог, взаємно узгоджених та укладених на нормативному рівні між державами для досягнення людьми соціального добробуту і матеріальної стабільності [7, с. 174].
Отже, проаналізувавши різні наукові підходи, можна сказати, що міжнародні стандарти у сфері соціального забезпечення – це передбачені міжнародними актами параметри надання особам окремих видів соціального забезпечення, що мають для держави рекомендаційний або обов’язковий характер і реалізуються через національне законодавство. Ці параметри містять: 1) соціальний ризик, при настанні якого надається відповідний вид соціального забезпечення (сфера застосування); 2) коло осіб, які підлягають захисту (отримувачі соціального забезпечення); 3) умови отримання права на відповідний вид соціального забезпечення; 4) типи соціальної допомоги (періодичні, одноразові, грошові, натуральні); 5) метод нарахування періодичних грошових виплат (грошові допомоги, пов’язані із заробітком або фіксована допомога, яка виплачується з урахуванням матеріального стану); 6) період дії права на отримання допомоги (строк, упродовж якого здійснюються періодичні виплати); 7) період очікування (строк, з якого починається виплата, наприклад, з безробіття).
Виокремлення групи міжнародних соціальних стандартів серед інших, пов’язане з такими причинами, як: 1) безперервний розвиток значення та ролі соціальних прав людини у становленні демократичної правової державності та демократичного міжнародного співтовариства; 2) законодавче закріплення принципу соціальної держави; 3) проголошення на міжнародному рівні важливості соціальних прав; 4) об’єктивна необхідність гармонізації міжнародних і національних соціальних стандартів прав людини тощо [8, с. 243].
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, на нашу думку, можна сказати, що основними завданнями міжнародних стандартів є розвиток національного законодавства у напрямку демократичних перетворень в державі, принципу рівності прав та соціальної справедливості. На превеликий жаль, сама ратифікація, тобто впровадження в правову систему України міжнародних стандартів, часто породжує велику кількість труднощів, які пов’язані, як правило, з виконанням основних їх положень. Використання згаданих норм не завжди ставиться законодавчим органом на перше місце, спостерігається певна розгалуженість в пріоритетності державного виконання цих нормативних актів. Це, безумовно, викликає непорозуміння у сферах юридичного, політичного та, що не менш важливе, соціального життя. При цьому, ми вважаємо, стандартизація правової системи України щодо міжнародних стандартів повинна продовжуватись поруч із проведенням політичної реформи, а також адаптації ментальності пересічних громадян до нових реалій України та світу.
 
Список використаних джерел:
1. Малюга Л.Ю. Специфіка адаптації соціального законодавства України до законодавства ЄС: концептуально-правові основи. Тhe Journal of Eastern European Law. Журнал східноєвропейського права. 2018. № 57. С.83—90.
2. Ковбасюк Ю.В. Європейські соціальні стандарти: перспективи для України (політико-дипломатичний контекст). Науковий вісник дипломатичної академії України. 2014. Вип. 21(2). С. 13—21.
3. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 р. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062
4. Міжнародні соціальні стандарти: [навч. посіб.] / авт.: А.М. Юшко, Н.М. Швець; за заг. ред. В.В. Жернакова. Харків: Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого», 2013. 121 с.
5. Клименко А.Л. Стандарти і гарантії соціального забезпечення: міжнародно-правовий і вітчизняний контекст: монографія / А.Л. Клименко. Харків: Юрайт, 2019. 176 с.
6. Новосельська І. Основне значення міжнародних соціальних стандартів у законодавстві України. Підприємництво, господарство, і право. 2017. №3. С. 95—97.
7. Малюга Л.Ю. Теоретико-правові основи адаптації соціального законодавства України до законодавства Європейського Союзу: монографія / Л.Ю. Малюга. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2019. 406 с.
8. Шумило М.М. Міжнародні стандарти в сфері соціального захисту. Університетські наукові записки. 2012. №3(43). С. 243—249. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
August
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція