... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 18.06.20 - СЕКЦІЯ №3
На сьогодні в Україні все більшого масштабу набуває діяльність ломбардів. Зокрема це обумовлено складним соціально-економічним становищем у нашій державі. 
Слід відмітити, що організаційно-правові та економічні засади створення та діяльності ломбардів і здійснення регулятивних і наглядових функцій, пов’язаних з діяльністю ломбардів, як фінансових установ, визначено Положенням про порядок надання фінансових послуг ломбардами (далі – Положення). У зазначеному Положенні визначено, що ломбард – фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду. Далі у Положенні говориться, що фінансовий кредит ломбарду – надання ломбардом коштів у позику, забезпечених заставою, на визначений строк та під процент [2, п. 1.2]. 
Характерним для ломбардних операцій є кредитне посередництво, тобто приєднання кредиту, з одного боку, і надання його, з іншого, з метою отримання прибутку, що складається з різниці в розмірі відсотків. Ломбардна операція складається з двох взаємозалежних частин: безпосередньо кредитна операція - позикодавець надає позичальнику грошовий кредит на умовах строковості, виплати та погашення; забезпечення зобов'язань позичальника. Засобом забезпечення зобов’язань позичальника перед кредитором є тверда застава майна позичальника (третьої особи). Відповідно до Закону України "Про заставу" необхідно укласти договір застави в письмовій формі (в окремих випадках - в нотаріально завіреній формі) між заставником (позичальником) та заставоутримувачем (кредитором). Тобто договір застави є похідним від кредитного договору, оскільки сама застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання та залежить від нього [3, с. 52]. 
За рахунок предмета застави ломбард має право повністю задовольнити свою вимогу, яка визначається на момент фактичного задоволення. Тобто це не лише сума кредиту, а й заборгованість від виплати відсотків, неустойки, компенсації збитків, спричинених порушенням зобов’язання, витрат на утримання заставленого майна тощо [1, ч. 1 ст. 589]. Ціна речі, прийнятої від фізичної особи ломбардом, визначається за згодою сторін [1, ч. 1 ст. 967]. У цьому випадку сторони можуть оцінити предмет застави (якщо вони встановлять цю умову договором). 
Заставодавець разом із заставодержателем оцінюють предмет застави відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави [1, ст. 582]. Ціна прийнятої речі вказується в договорі застави. У той же час Положенням № 3981 надано сторонам право страхувати предмет застави за взаємною згодою сторін [2, п. 3.7]. У цьому випадку відмова позичальника від страхування предмета застави не може бути підставою для відмови у наданні фінансового кредиту. 
Однак слід зазначити, що крім надання кредитів, супутньою послугою ломбардів, що пов’язана зі специфікою їх діяльності, є зберігання речей. Відносини щодо зберігання речей у ломбарді регулюються положеннями ст. ст. 967, 968 Цивільного кодексу України. Договір зберігання речі, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється шляхом видачі іменної квитанції. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки. Річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом у встановленому законодавством порядку. Із суми виторгу, одержаної від продажу речі, вираховуються плата за зберігання та інші платежі, які належить зробити ломбардові. Залишок суми виторгу повертається поклажодавцеві [1, ст. ст. 967, 968].
Кредитування, зберігання та застава майна у ломбарді має специфічний об’єктний та суб’єктний склад правовідносин. Так, об’єктом застави та зберігання в ломбарді є рухомі речі, призначені для особистого споживання. Але в наукових колах висловлюється думка, що предметом застави можуть бути і нерухомі речі. Сторонами договорів кредиту, договору зберігання речей, з одного боку, є ломбард (фінансова установа, в розпорядженні якої команда професіоналів), а з іншого – фізична особа – споживач послуг ломбарду, цілком логічно, що на правовідносини між ломбардом та споживачем має розповсюджуватися законодавство про захист прав споживачів, що й зазначається у Положенні про порядок надання фінансових послуг ломбардами України [4, с. 142].
Також, необхідно звернути увагу на те, що за результатами аналізу особливостей діяльності ломбардів виокремлено сильні та слабкі сторони ломбардного кредитування. 
До сильних сторін можна віднести: швидкість надання позики; надання кредитів споживачам з низьким рівнем доходів, які не мають можливості використовувати банківські кредити; гнучкі строки надання кредитів (від одного до шести місяців); право клієнта виплатити борг достроково (за період фактичного використання кредиту); можливість зменшення суми заборгованості шляхом її часткового погашення; можливість продовження договору позики; зменшення соціальної напруги в суспільстві при затримці заробітної плати, тимчасових фінансових проблемах, пов’язаних із кризою.
До слабких сторін належать: висока відсоткова ставка за позикою (0,3 - 2% на день); низька оцінка вартості закладеного майна; складність перевірки законності походження предмета застави; обмеженість зобов’язань позичальника перед кредитором; відсутність вимоги підтвердження платоспроможності клієнта [3, с. 53].
Таким чином, норми права, які регулюють діяльність ломбардів, визначають, що ломбарди є фінансовими установами зі спеціальним правовим статусом кредитодавця у споживчому кредитуванні, адже їх виключним видом діяльності є надання кредитів фізичним особам. Незважаючи на позитивні тенденції в діяльності ломбардів, в сучасних умовах існує низка проблем, які необхідно вирішити для посилення позиції ломбардів на ринку фінансових послуг. До найсуттєвішої проблеми слід віднести недосконалість нормативно-правової бази у сфері регулювання ломбардної діяльності. Тож, першочерговим кроком до розвитку ринку ломбардних послуг повинно бути прийняття Закону України «Про ломбарди та ломбардну діяльність» (з корективами прийнятого у першому читанні Закону відповідно до сучасних умов).

Список використаних джерел:
1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-ІV. Відомості Верховної Ради України, 2003, №№ 40-44, ст. 356). 
2. Про порядок надання фінансових послуг ломбардами: Положення затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26.04.2005 р. № 3981. 
3. Завора T.M., Ільченко B.O. Особливості ломбардної діяльності в Україні. Економіка і регіон. 2017. № 6. С. 51—56.
4. Муляр М.С. Фінансові установи, на які поширюється дія закону України «Про споживче кредитування». Часопис Київського університету права. 2018. № 1. С. 140—146.
    
Науковий керівник: Аксютіна А.В., старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція