... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 18.06.20 - СЕКЦІЯ №3
Важливе значення для регулювання договірних зобов’язань за участю як юридичних, так і фізичних осіб має неустойка, яка виступає найуніверсальнішим і найпоширенішим видом забезпечення виконання зобов’язань, що у свою чергу зумовлює пильну увагу до такого виду забезпечення зобов’язань як науковців, так і суб’єктів підприємницької діяльності й, водночас, потребує чіткої класифікації та визначення.
Питанню застосування неустойки у цивільному праві України було приділено увагу таких вчених, як М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський, О.І. Гелевей, Д.О. Гришин, Ч.Н. Азімов, М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський, О.В. Дзера, Н.В. Кузнєцова, В.В. Луць, О.А. Підопригора та інші. 
У статті 549 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) [1] під неустойкою (штрафом, пенею) визначено грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Так, ч.1 ст. 623 ЦК встановлює, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Неустойка ж сплачується боржником в якості правового наслідку порушення зобов’язання, якщо на такий випадок вона передбачалася законом або була встановлена сторонами в договорі. 
Порівнюючи права кредитора на сплату неустойки з вимогою про відшкодування збитків у разі порушення договору, О.С. Іоффе таке. По-перше, збитки стягуються лише тоді, коли вони дійсно заподіяні, між тим як, незважаючи на правопорушення, збитки можуть і не виникнути. За відсутності умови про неустойку подібні правопорушення не тягли б для порушника ніяких негативних юридичних наслідків. 
По-друге, для стягнення збитків необхідно довести не тільки їх розмір, а й те, що сам уповноважений вжив усіх можливих заходів для їх усунення. 
По-третє, збитки – величина невизначена, вони виявляються лише після правопорушення, тоді як неустойка – величина точно фіксована, заздалегідь встановлена і відома обом учасникам зобов’язання. 
По-четверте, коли встановлюються довготривалі зобов’язання, їх порушення найчастіше зводиться не до повної відмови від виконання, а до неналежного виконання, що виражається в простроченні, якісних дефектах і т.д. У момент самого правопорушення збитки або не причиняються, або не отримують явного вираження. Питання про їх компенсацію може бути поставлене лише після спливу більш-менш значного часу [2, с. 204–205]. 
Д.І. Мейєра вказував, що неустойкою (Соnventionalstrafe) називається умовна пеня, що накладається на контрагента в разі його несправності за договором. Вона складає зазвичай платіж певної суми грошей, а іноді – передачу іншого майна або вчинення будь-якої іншої дії [3, с. 184–185]. Подібне визначення знаходимо і в роботах М.Я. Пергамента. 
Можливість негрошових форм неустойки передбачається в § 342 Німецькому цивільному уложенні, який так і називається – «Договірна неустойка, що не виражена в грошах». Стаття 1226 Французького цивільного кодексу визначає неустойку як каральне застереження, за допомогою якого особа з метою забезпечення виконання договору зобов’язується до чого-небудь у разі невиконання. Стаття 91 Цивільного кодексу Нідерландів встановлює можливість визначення неустойки в якості грошової суми або іншого надання.
Виходячи із закріпленого в ст. 549 ЦК України поняття неустойки, під останньою може матися на увазі штраф або пеня. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; а пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Одночасно в Господарському кодексі України (далі – ГК України) [4] неустойка закріплена виключно в грошовій формі поряд із штрафом та пенею як штрафними санкціями. 
З урахуванням положень ч. 2 ст. 786 ЦК України, якою на наймача, що не виконує обов’язку про повернення речі наймодавцю в разі припинення договору найму, покладений обов’язок сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, постає питання про можливість існування такої неустойки, яка не буде ні штрафом, ні пенею, а також щодо існування неустойки у твердій грошовій сумі, а не лише у вигляді проценту від суми невиконання або неналежного виконання зобов’язання. 
У науково-практичній літературі із цього приводу зазначається, що чіткого розмежування понять неустойки та її різновидів немає ні в науці, ні в законодавстві. За таких умов зазначення на неустойку з наступною вказівкою в дужках на штраф та пеню повинне тлумачитись таким чином, що штраф та пеня є різновидами неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки [5, c. 663]. 
У судовій практиці ВГСУ та ВСУ обґрунтовується як позиція, що неустойка ототожнюється саме зі штрафом та пенею, так і позиція, що штраф та пеня є різновидами неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки. Крім того, в науково-практичній літературі не піддається сумніву, що в договорі штраф може бути встановлений «у вигляді певної фіксованої суми (зокрема, 1000 гривень) за недопоставку товару», а не у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч. 2 ст. 549 ЦК) [6, с. 216], а пеня – «у виді певної фіксованої суми (зокрема, 100 гривень) за кожен день (місяць, годину, тиждень та ін.) прострочення. 
У судовій практиці в одних випадках суд виходить із того, що встановлення пені за порушення негрошового зобов’язання суперечить ч. 3 ст. 549 ЦК України і відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за таке порушення, як прострочення під час поставки продукції, а в інших – із посиланням на ч. 3 ст. 6 ЦК України про те, що «сторони договору вправі встановити пеню за прострочення не тільки грошового, а й іншого – негрошового зобов’язання» [7]. 
Таким чином, неустойка є універсальним засобом забезпечення виконання зобов`язання, який знайшов своє відображення у нормах цивільного права. Це є найпопулярніший засіб забезпечення виконання зобов`язання, що викликано його спрощеним характером. Під поняттям неустойки може матися на увазі штраф або пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; а пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Список використаних джерел:
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. Відомості Верховної Ради України 18.12.2016 URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/page 
2. Иоффе О.С. Избранные труды [Текст] : в 4 т. Т. III. Обязательственное право. СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 837 с. 
3. Мейер Д.И. Русское гражданское право (в 2 ч. Ч. 2). По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902. Москва: Статут (в серии «Классика российской цивилистики», 1997. 455 с. 
4. Господарський кодекс України 2003 р. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 21—22. Ст. 144. 
5. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: В 2-т. / Відп. ред. В.Г.Ротань. 2-ге вид. Харків: Фактор, 2010. Т.1. 705 с. 
6. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). Т. 7: Загальні положення про зобов’язання та договір [Текст] / за ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. Харків: ФОП Лисяк Л.С., 2012. 736 с. 
7. Постанова ВГСУ від 17.11.2010 р у справі № 25/93. Єдиний державний реєстр судових рішень України. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12721356.
    
Науковий керівник: Аксютіна А.В., старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція