... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №5
Прийняття нового Податкового кодексу України (далі – Кодекс) було досить неоднозначним кроком у розвитку (кодифікації) нашого законодавства. Зайвим буде нагадувати, що сама «кодифікація» вийшла загальним об’ємом близько п’ятиста сторінок, що навіть після кодифікації залишилася низка законів, що продовжують регулювати податкові відносини (положення яких деколи не співпадають з нормами Кодексу), та й прийняття цього Кодексу супроводжувалася сильним суспільним резонансом. Багато норм, що були присутні у нині вже не чинних законах увійшли до Кодексу без яких-би то не було змін, що зайвий раз викликає сумніви стосовно правильності застосування до Кодексу слова «кодифікація» (можливо доцільніше було назвати його «неповний збірник законів, що стосуються оподаткування в Україні). Однак, яки би там не було, факт залишається фактом: на сьогодні ми маємо Кодекс і нам необхідно керуватися саме його положеннями, якими би вони не були.
Отже перейдемо до безпосереднього розгляду і оцінки деяких законодавчих формулювань, що зустрічаються у Кодексі. Досить цікавим є, зокрема, визначення, що міститься у підпункті 164.2.12 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України [1], згідно якого до бази оподаткування доходів входять також і кошти або майно (нематеріальні активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, які визначені обвинувальним вироком суду незалежно від призначеної ним міри покарання. На цьому моменті вже виникає логічне питання: чи обов’язкове оподаткування коштів, що були зароблені злочинним шляхом? Шукати відповідь доводиться не довго, адже в нашому випадку достатньо звернутися до самого початку розділу Податкового кодексу України, де у ст. 163 зазначено, що об’єктом оподаткування є загальний місячний дохід. Ст. 162 того ж розділу Кодексу визначає осіб, які є платниками податку – тут теж немає жодних уточнень щодо якихось особливостей. Отже можна дійти простого висновку – для того, щоб підлягати оподаткуванню доходи не обов’язково мають бути саме легальними. 
Оскільки доходи, отримані злочинним шляхом, зазвичай не показуються у податкових деклараціях, то наступним кроком по логіці речей буде звернення до Кримінального кодексу України (далі – ККУ) ст. 212 якого передбачає відповідальність за ухилення від сплати податків [2]. ККУ теж не передбачає якихось особливостей джерела отримання неоподаткованих доходів. В ньому лише зазначено, що кримінальна відповідальність наступає за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку. 
Тому, виходячи з логіки законодавця, можна сказати, що таке формулювання статей покликане не тільки покарати і перевиховати злочинця, а й наповнити казну держави. Однак досить цікаво виглядає ситуація, коли особу заарештовують за якесь адміністративне правопорушення, яке однак передбачає отримання певного доходу. Так, наприклад, при притягнені особи до відповідальності за ст. 181-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУАП), тобто за зайняття проституцією, ту ж особу в більшості випадків майже одразу можна притягати й до кримінальної відповідальності за несплату податків (ст. 212 ККУ). Адже така особа за рік може заробити достатньо велику суму грошей (фактично – дохід, як правило навіть у вигляді заробітної плати), але з неї навряд чи будуть сплачені відповідні податки. Ну і навпаки: якщо така особа добровільно сплатить податок на доходи (наприклад, щоб уникнути кримінального покарання) – то її можна буде одразу-ж притягати і до адміністративної відповідальності. Хоча ситуація є досить абсурдною, однак вона є теоретично можливою завдяки саме законодавчому формулюванню. Також слід звернути увагу на те, що для оподатковуваних доходів, передбачених підпунктом 164.2.12 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України передбачена прив’язка до обвинувального вироку суду. Це є досить дивним, адже: по-перше – логічно випливає, що всі інші злочини, нелегальний дохід з яких можна оподаткувати не прив’язані до обвинувального вироку суду; по-друге – визначені Кодексом доходи (кошти або майно (нематеріальні активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом) фактично не існують до винесення вироку і кримінальне переслідування (за ст. 212 ККУ) навіть не може бути розпочатим до моменту винесення відповідного вироку. Це в свою чергу означає, що при недоведеності факту, скажімо, хабара – притягнення до кримінальної відповідальності за несплату податків (адже скоріше за все витрати особи будуть перевищувати її доходи, що може свідчити про приховування деяких доходів і слугувати доказом у справі про несплату податків) взагалі виключається (адже сам факт оподаткування відповідних доходів буде наявний лише після успішного кримінального переслідування, а в іншому випадку – такі доходи не оподатковуються взагалі). Але при розслідувані іншого виду злочину, наприклад – зайняття гральним бізнесом (ст. 203-2 ККУ), паралельне розслідування факту несплати податків буде допустимим. І якщо особу не зможуть притягнути до відповідальності за ст. 203-2 ККУ (зайняття гральним бізнесом), то її все таки можна буде притягти до відповідальності за ін. статтею – 212 ККУ (несплата податків), що буде являтися тільки плюсом державі (адже штрафні санкції йдуть у дохід держави) та в якійсь мірі буде справедливістю.
Отже таке окреслення тільки певних видів оподатковуваних нелегальних доходів є трохи недоречним, адже є багато способів отримати нелегальні доходи і якщо законодавець вже вирішив їх оподатковувати, то таке уточнення є просто зайвим, оскільки викликає тільки ряд проблемних питань. Складається враження, що при введені цієї норми зовсім не узгоджувалися різні галузі права (в даному випадку – податкове і кримінальне), адже доречнішим було б введення більш загального поняття, для оподатковуваних нелегальних доходів. Також ця норма є зайвим доказом лінощів законодавця, адже при кодифікації (в результаті якої і з’явився Кодекс) – ця норма, як і багато інших, просто перекочувала зі старого законодавства у тому вигляді, у якому і була.
Також при розгляді питання оподаткування нелегальних доходів слід звернути увагу і на певною мірою моральний бік [4, с. 27; 5, с. 176]. Звичайно-ж оподаткування саме таких видів доходу є позитивним для держави (адже збільшується її дохід) і, в деяких випадках, може сприяти справедливості (як вже зазначалося вище). Однак сам факт стягнення податків з таких доходів деякою мірою легалізує їх, адже фактично держава дає згоду на їх отримання, щоб потім їх-же і оподаткувати. Також неоднозначним є питання про конфіскацію грошей, отриманих злочинним шляхом як доказів по справі (ст. 81 Кримінально-процесуального Кодексу України (далі – КПК)) [3]. Адже виходить, що при притягнені до відповідальності гроші, одержані злочинним шляхом, все одно конфіскуються державою. Тоді вже постає досить слушне питання: а з яких грошей будуть виплачуватися податки? Адже податок виплачується з доходу, а дохід був офіційно конфіскований у порядку, передбаченому КПК. Отже на момент набрання законної сили обвинувальним вироком суду нелегальний дохід, як об’єкт оподаткування буде повністю відсутній. Хоча у випадку не притягнення до відповідальності за «основний злочин» – притягнути за несплату податків все-ж таки можливо. Виглядає як певна перестраховка зі сторони держави, щоб у будь-якому випадку залишитися при грошах. 
Тому, підводячи підсумок можна сказати, що розглянута норма (164.2.12 Податкового кодексу України), яка перекочувала у Кодекс з минулого законодавства є достатньо безглуздою. Адже якщо вже і оподатковувати нелегальні доходи (з метою отримання прибутку держави, чи для усунення браку доказів у справах) – до доцільніше було-б ввести більш загальну норму. А якщо законодавець прийме до уваги моральний аспект і виключить можливість оподаткування нелегальних доходів – то не тільки ця норма підлягає виключенню, а й інші норми Кодексу мають бути уточнені. До того-ж, поряд з недосконалістю самого законодавчого формулювання, наявного на сьогодні, зяє величезна неузгодженість норми Кодексу з іншими законодавчими актами України. 
 
Список використаних джерел:
1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради УРСР від 12.01.1961. – 1961 р., № 2, стаття 15.
4. Брич Л.П. Кваліфікація ухилення від сплати обов’язкових внесків державі / Л.П. Брич. – Львів: Львів. держ. ун-т. ім. Івана Франка, 1998. – 72 с.
5. Брич Л.П. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні / Л.П. Брич, В.О. Навротський.– К.:Атіка, 2000. – 288 с. 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
April
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція