... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №2
Сучасний український конституціоналізм знаходиться на стадії становлення: йде пошук і формування його концепції.
Час прийняття Конституції України (червень 1996 року), звичайно, не міг не вплинути на її зміст. Конституція за задумом мала бути як програма державно-політичного розвитку України. Основний закон визначив контури майбутнього громадянського суспільства в державі, його політичні та соціальні цінності. В цьому сенсі Конституція являє собою програмний документ для майбутнього громадянського суспільства України, в ній закладено його ідейно-політичні, філософські, доктринальні принципи.
Метою Конституції України є вільне демократичне суспільство, в центрі котрого – людина, її інтереси і права, її охоронюване законом достойне життя. Це суспільство, котре звільнилось від догм і кошмарів тоталітаризму, вижило з себе диктат партійної ідеології. Це те суспільство, в котрому сама людина виступає стрижнем економічного, соціального та політичного життя.
Основою громадянського суспільства є людина і умови, котрі складаються державою для реалізації її конструктивно-світоглядної суті. Саме тому в умовах переходу від старої форми існування держави до нової істинно демократичної моделі, відкрились можливості використати в практиці державного будівництва моделі та алгоритми, що витримали перевірку часом, що показали реалістичність і прагматизм, який дозволяє успішно співвідносити інтереси держави та суспільства.
Конституція України – це Конституція незалежного правосуддя, котре повинне протистояти свавіллю, захищати права та свободи людини, забезпечити верховенство закону, що виступає головною та визначальною рисою правової держави, яка виникає і зберігається тільки в умовах існування стійкого громадянського суспільства.
Досягнення стану громадянського суспільства означає наділення людей, незалежно від їх національності та статі, релігійної приналежності, кольору шкіри, їх суспільних інтересів і політичних уподобань, однаковими основними правами – як правами людини, такими, як недоторканність особи, так і громадянськими правами на участь громадян в політичному та суспільному житті, на рівні умови підприємницької діяльності, а також правом на власну культуру.
Громадянське суспільство визначає в практичному, майже юридичному плані, – це декларовано Конституцією України, – все те загальне, що властиве всім людям, щоб потім дати їм свободу бути різними.
Звичайно, в Конституції України всі статті не могли бути деталізованими, особливо якщо врахувати, що Україна, як держава в цілому, до цього часу знаходиться в стані системного реформування, що стосується і економіки, і суспільного життя, і різних політичних інститутів.
Слід, на нашу думку, звернути увагу на різницю між розвинутими демократіями, де правова держава і громадянське суспільство вже склалися, і країнами, в котрих демократичний процес знаходиться на стадії становлення. Власне нормальний конституційний процес повинен виходити з того, що система вже існує і суспільство повинне лише підвищувати її ефективність. Суттєво з цих позицій відрізняється конституційний процес в модернізованому суспільстві: стара традиційна система вже не може дієво існувати, а нова може вже бути конституйована, але ще не в змозі працювати ефективно та цілісно.
При такому неминуче виникнення напруги між конституційним ідеалом та реальною практикою правового регулювання: Конституція в таких умовах є не тільки фіксацією реального положення речей, скільки програмою майбутніх змін, а також масштабом їх соціальних можливостей.
Конституція України прописує умови самостійності громадянського суспільства, котра проявляється в діяльності політичних партій, рухів, групових інтересів, в екстремальній активності населення.
Республіканська форма прояву з наявністю інституту президентської влади, як-правило, позитивно сприймається як більшістю пересічного населення, так і вченими в галузі конституційного права. Позиція населення відносно економічних основ державності в принципі досить ясна. Ми повинні усвідомлювати, що перехід до ринкових відносин – це неминучий шлях до нормального протікання конституційного процесу в державі, а відтак до загального розвитку суспільства.
Як відомо, однією з основних ознак правової держави є розподіл влади на певні гілки. Саме це питання виявляється ключовим у становленні українського конституціоналізму. Однак, що стосується судової влади, то слід зазначити, що вона не сприймається як певна політична сила. Історично в нашій країні, склався психологічний стереотип на рівні ментальності – в силу закону чомусь люди не завжди вірять.
Це ж саме стосується і засобів масової інформації – державні засоби масової інформації не завжди сприймаються як «четверта влада». Їх роль в політичному процесі ритуальна та додаткова. Власне тільки телебачення справляє певний вплив на населення сільських районів та можливо на людей з вищою освітою. 
Щодо політичних партій, то до цього часу вони знаходяться на стадії становлення та реорганізації. І хоча в нашій державі прийнято закон про політичні партії, політичні процеси в Україні показують, що можливості їх самостійного розвитку і перетворення на авторитетні та впливові сили в суспільному житті досить обмежені. Без серйозної підтримки держави становлення оптимальної багатопартійної системи буде продовжуватися ще довго.
На кінець хочу відмітити, що сьогодні, нажаль, лише невелика частина населення усвідомлює необхідність становлення громадянського суспільства, а в деяких випадках і готова формувати його структури та елементи. Іншій частині властива традиційна політична поведінка. Це прошарок населення, який не готовий на сьогоднішній день до життя у відкритому суспільстві. Культура підкорення видається їм досить природною при тому способі життя, котрий вони ведуть. То ж який подальший шлях конституційного розвитку? Головне сьогодні – якомога повністю використати демократичний потенціал, що закладено в Конституції України, незалежно від кількості внесених до неї змін. І не зважаючи на те, що історія українського конституціоналізму, яка містить і окремі сторінки інтелектуальних пошуків стратегічного курсу Української держави, і намагання розробити та обґрунтувати власну конституційну модель, і конкретні приклади прийняття конституцій та конституційних актів, налічує вже кілька століть, питання формування стратегічних засад Української держави на протязі історії нашого народу, пошук власної моделі розвитку засад суспільно-політичної та економічної систем продовжується. 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція