... Тричі вбивця той, хто вбиває думку (Р. Ролан) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №2
Побудова правової, демократичної, соціальної держави не можлива без створення належних умов для реалізації прав та свобод людини і громадянина. В зазначеному аспекті особливо важливим є захист найбільш вразливої та незахищеної категорії населення – дітей (дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, недієздатних та обмежено дієздатних дітей). Україна як сучасна європейська держава, відповідно до взятих на себе зобов’язань, прагне створити сприятливе середовище, в якому забезпечувався б гідний розвиток та захист дитини, гарантувалися виконання їх прав та свобод, дотримувались принципи законності, демократичності, рівності, соціальної справедливості з урахуванням моральних засад та традиційних цінностей українського суспільства. 
Зміцнення сім’ї та морального здоров’я дітей – стратегічна мета, яка стоїть перед державою. З урахуванням цілей розвитку держав, проголошених Декларацією тисячоліття ООН, і стратегію Підсумкового документа Генеральної Асамблеї ООН «Світ, сприятливий для дітей», розроблені загальнодержавні програми: зокрема, законом від 5 березня 2009 року затверджена Загальнодержавна програма «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року»; постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року затверджена Державна цільова соціальна програма реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на період до 2017 року. 22 грудня 2010 року відбулися парламентські слухання на тему: «Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні», за результатами яких були розроблені рекомендації щодо прискорення та розгляду й прийняття змін до окремих законів, які захищають права дітей, в тому числі, до статті 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» щодо повноважень місцевих державних адміністрацій стосовно встановлення опіки та піклування над дітьми, інших питань, пов’язаних із соціальним захистом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Опіка та піклування є особливою формою державної турботи про дітей, які в силу різних причин залишилися без батьківського піклування. В умовах економічної та фінансової кризи, зростання бідності, проблеми захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування набувають ще більшої актуальності. Понад 80 тисяч сімей з різних причин не виконують виховні функції щодо власних дітей. Зберігається тенденція до зростання кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Нині в Україні понад 115 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Майже 20 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, потребують влаштування [1, с. 4]. Найбільш поширеною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є встановлення опіки, піклування. Станом на 1.01.2010 р. під опікою, піклуванням громадян перебувало 63154 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (62,7% від загальної кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування) [2, с. 97].
В Україні створена система органів опіки і піклування з врахуванням територіального устрою та принципу субординації. Центральним органом виконавчої влади, покликаним відповідати за роботу зазначених органів, є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, у складі та в підпорядкуванні якого знаходиться Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини. Органами опіки і піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі, державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Їх діяльність регламентується значною кількість нормативно-правових актів, в тому числі, підзаконними і такими, які мають тимчасову дію. Показники діяльності вищезазначених органів свідчать про недосконалість як чинного законодавства, так і організації діяльності системи державних органів, на яких покладено функції захисту прав і свобод дитини. Ще одним негативним аспектом є неузгодженість нормативної бази з європейськими стандартами, що значно погіршує практику і рівень гарантування прав і свобод дитини. 
Захист прав та свобод дитини, забезпечення її інтересів, – є базовим принципом, на якому має ґрунтуватися діяльність органів опіки та піклування. 
Отже, враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що для виконання стратегічно важливих завдань, а саме, – створення єдиного, злагодженого механізму захисту прав дитини, необхідно: по-перше, налагодити ефективну, взаємоузгоджену роботу державних органів та органів місцевого самоврядування, які відповідальні за ввірений їм напрямок роботи у сфері забезпечення прав дитини, по-друге, привести у відповідність нормативно правове забезпечення до європейських стандартів організації діяльності органів опіки та піклування.   
 
Список використаних джерел:
1. Смагін І.І. Соціально-правовий захист дитинства. Навчально-практичний посібник / І.І.Смагін, В.Ю. Арешонков, Т.М. Смагіна. – Житомир: Полісся, 2011. – 344 с. 
2. Забезпечення рівних можливостей та прав дітей в умовах зростання ризиків бідності населення / М-во України у справах сім’ї, молоді та спорту, Держ. департамент з усиновлення та захисту прав дітей, Держ. ін.-т розвитку сім’ї та молоді / [А.Г. Зінченко, Т.Ф. Алексєєнко, С.Ю. Аксьонова та ін.] – К.: Бланк-Прес, 2010. – 152 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція