... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №6
Забезпечення господарського правопорядку – ключове завдання правового регулювання господарських правовідносин. Правопорядок у сфері господарювання, безумовно, є необхідною умовою економічного зростання країни. В зв’язку з цим дана тема є актуальною і потребує дослідження. Питання господарського правопорядку врегульоване, зокрема, ст. 5 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року, яка закріплює, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів [1].
Зазначене вище положення вбачається занадто вузьким, адже враховує не всі аспекти забезпечення господарського правопорядку, а звертає увагу тільки на необхідність державного втручання в регулювання ринкових процесів, що, однак, ще не є запорукою утвердження правопорядку в сфері господарювання.
Варто зазначити, що забезпечення господарського правопорядку являється також одним із завдань органів прокуратури. Випливає воно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року [2], яка передбачає здійснення функції нагляду. З огляду на цю статтю ми можемо зробити висновок, що роль органів прокуратури в забезпеченні господарського правопорядку полягає, насамперед, у нагляді за додержанням і правильним застосування законів, що регулюються господарську діяльності державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, підприємствами, установами організаціями та іншими суб’єктами. Ст. 4 Закону визначає, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань [2].
Слід звернути увагу на те, що дана тема є ще недостатньо вивченою в теорії і практиці господарського права і прокурорської діяльності, хоча і є праці, які можуть стати фундаментом для наукових досліджень у цій сфері, а саме праці М.В. Руденка, Т.О. Дунаса, Т.В. Степанової, М.В. Косюти, І.А. Іоннікової, М.І. Мичка та інших, які здійснили ґрунтовні дослідження питання участі прокурора в господарському судочинстві. Однак забезпечення господарського правопорядку, як завдання органів прокуратури, реалізується не тільки в контексті господарського судочинства, а тому потребує окремих досліджень.
На нашу думку, правопорядок варто розглядати як кінцеву стадію утвердження в країні законності. На неможливість існування правопорядку без законності звертає увагу В.В.Борисов: «якщо законність виступає як причина, то правопорядок – як наслідок» [3, с. 575]. А тому діяльність з приводу нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів слід вважати складовою механізму утвердження правопорядку.
Господарський правопорядок, на нашу думку, – це певний правовий стан, який характеризується упорядкованістю суспільних відносин в сфері господарювання, що є результатом панування в країні законності та відображається у правомірній поведінці учасників правовідносин, які виникають з приводу реалізації норм, що регулюють господарську діяльність. Забезпечення господарського правопорядку – це діяльність з приводу утвердження та охорони правопорядку в сфері господарювання.
Участь органів прокуратури в забезпеченні господарського правопорядку, на нашу думку, реалізується, насамперед, у трьох напрямках:
1. Позасудова діяльність органів прокуратури в сфері забезпечення господарського правопорядку. Дана діяльність реалізується, насамперед, шляхом видання актів прокурорського реагування.
2. Участь органів прокуратури в господарському судочинстві з метою захисту прав та законних інтересів громадян та держави як складова забезпечення господарського правопорядку.
3. Участь органів прокуратури у кримінальному процесі, шляхом підтримання державного обвинувачення в суді у злочинах у сфері господарської діяльності.
У першому випадку мова йде про ситуації, де повноважень прокурора достатньо для ліквідації порушень. Другий напрямок стосується ситуацій, коли прокурор не має достатніх повноважень, щоб безпосередньо усунути правопорушення, або попередніми заходами не був досягнутий бажаний результат.
В обох випадках реалізується наглядова функція прокуратури. Однак, варто сказати, що ця функція прокуратури має тимчасовий характер, так як п. 9 Перехідних положень Конституції України від 28 червня 1996 року передбачає, що прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів [4]. Тобто з часом ця функція повинна перейти до інших органів. Водночас, на що звертає увагу і М.В. Руденко, ні Конституція України, ні Закон України «Про прокуратуру» не визначають конкретного строку, протягом якого прокуратура продовжує виконувати цю перехідну функцію, в зв’язку з чим можна припустити, що зазначена функція залишається за прокуратурою на невизначений час [5, с. 19]. А з огляду на те, що процес реформування прокуратури є занадто повільним, як і процес прийняття законів, що регулюють повноваження наглядових органів, можна сказати, що дана функція ще не скоро буде виключена із компетенції органів прокуратури.
Слід також звернути увагу на те, що прокурор в контексті забезпечення господарського правопорядку може представляти як інтереси фізичних осіб, так і інтереси держави. Крім цього, як зазначає М.В. Руденко, він має право і навіть зобов’язаний захищати права та законні інтереси суб’єктів господарської діяльності, в якій держава може вбачати свої інтереси без жодних обмежень [5, с. 23]. Тобто в даному випадку прокурор захищає права суб’єктів господарювання з метою забезпечення інтересів держави. Коли мова йде про захист прав та інтересів суб’єктів господарювання, де державний інтерес відсутній, слід сказати, що і тут прокурор має певні повноваження, однак в цьому аспекті більшою мірою реалізується позасудовий захист, а що стосується питання представництва прокурором інтересів суб’єктів господарювання в суді – Закон України «Про прокуратуру» чітко не врегульовує цього питання, хоча п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону передбачає таку можливість.
Реалізуючи представницькі повноваження, прокурор сприяє відновленню порушених прав, захисту інтересів, тим самим забезпечує законність і сприяє утвердженню правопорядку. Представницька діяльність прокурора має особливий характер, адже він діє на підставі закону та свого службового становища, не потребуючи при цьому особливих доручень від прокуратури [5, с. 24].
Участь органів прокуратури у кримінальному процесі як складова механізму забезпечення правопорядку – окремий важливий напрямок прокурорської діяльності. Йдеться про так звану функцію підтримання державного обвинувачення в суді, передбачену п. 1 ст. 121 Конституції України та п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру».
Перший напрямок діяльності органів прокуратури в сфері забезпечення господарського правопорядку більшою мірою стосується адміністративного права, де органи прокуратури, як суб’єкти наглядової діяльності, слідкують за додержанням і правильним застосуванням законів. Другий напрямок реалізується шляхом участі в господарському процесі – прокурор представляє інтереси громадян чи держави як рівний з іншими учасник господарського судочинства. В третій ситуації мова йде про кримінально-правові відносини, де прокурор сприяє забезпеченню господарського правопорядку, шляхом участі в процесі притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили суспільно-небезпечні діяння в сфері господарювання.
Участь прокурора в господарському процесі чи реалізація позасудових повноважень в цій сфері, а також підтримання державного обвинувачення в суді самі по собі не є свідченням існування господарського правопорядку. Їх головна мета – це утвердження і охорона правового порядку, вони – тільки інструмент, що застосовується органами прокуратури для її досягнення.
Отже, органи прокуратури виконують важливу роль в забезпеченні господарського правопорядку. Дане завдання прокуратури випливає із, передбачених в Законі України «Про прокуратуру», функцій нагляду та підтримання державного обвинувачення в суді і реалізується, насамперед, у трьох напрямках: позасудова діяльність, участь у господарському процесі та підтримання державного обвинувачення в суді осіб, які вчинили господарські злочини. У своїй діяльності щодо забезпечення господарського правопорядку прокуратура керується як матеріальними нормами господарського права, так і нормами адміністративного та кримінального права.
 
Список використаних джерел:
1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – №18, № 19-20, № 21-22. – ст. 144.
2. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – ст. 793.
3. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристъ, 2005. – 768 с.
4. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 141.
5. Руденко М.В. Прокурор в господарському судочинстві: Навчальний посібник / М.В.Руденко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 380 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
February
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція