... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №1
За своєю природою правова політика, як і політика взагалі, є діяльністю держави у сфері правового регулювання, яка протікає в певних формах. Основними з них є правотворчість і правозастосування. Вдосконалення останніх сприятиме створенню належних умов для ефективної реалізації правової політики. Спробуємо з’ясувати роль законотворчості як різновиду правотворчості у підвищенні ефективності правової політики. І розпочнемо цей аналіз з аналіз ефективності законодавства як форми реалізації правової політики.
Проблема ефективності законодавства, його результативності може і повинна розглядатися в кількох площинах. Зокрема, повинен враховуватися внутрішній, національний аспект та зовнішній, навіть зовнішньо інтеграційний, пов’язаний з імплементацією міжнародних стандартів у законодавство України. Ефективність законодавства може визначатися і в його дієвості у загальнотеоретичному аспектів щодо кожної галузі [1].
Є кілька підходів до визначення ефективності законодавства. Найбільш поширене – це співвідношення між фактичним результатом дії законодавства і тими цілями, для досягнення яких це законодавством було прийняте. Такий підхід детально досліджений в монографії Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України „Проблеми ефективності законодавства” [2].
Сучасне трактування ефективності законодавства пов’язують із середовищем дії права, під яким розуміють взаємодію багатьох складових – стану економіки, політичного режиму, якості законодавства, ефективності роботи правових установ. Якщо ці фактори плідно взаємодіють, то формується певне правове середовище, що визначає правомірність дій суспільства, держави та індивіда [3].
Дуже вдало, на наш погляд, з проблеми ефективності законодавства висловилася Н.М.Оніщенко, яка відзначила, що „щоб це не був холостий постріл, проблему ефективності законодавства слід розглядати за такими позиціями: законодавчий процес; якість закону; професіоналізм; інтеграційні процеси [4, с.86].
Як відзначає Н.М.Оніщенко, з метою вдосконалення правотворчості в Україні, адаптації законів та інших правових актів до європейського законодавства слід розробити відповідні правові засоби. Зокрема, поліпшити порядок розроблення, прийняття й реалізації нормативної продукції; виробити єдині правила адаптації правових норм до європейського законодавства. Правові засоби повинні включати організаційно-правові, економічні та фінансові заходи, а саме: порівняльно-правовий аналіз відповідності національного права європейському законодавству та його ефективності; планування нормотворчої роботи; єдиний порядок розроблення, прийняття й реалізації правових актів; внутрішню та зовнішню правову експертизу щодо відповідності проектів нормативно-правових актів чинному національному та європейському законодавству; наявність фахівців, здатних підготувати нормативні акти з урахуванням встановлених вимог; інтегральна єдність у процесі адаптації смислової єдності національного права з європейським законодавством [4, с.92].
Проведений аналіз дає можливість визначити основні недоліки законотворчої діяльності, які безпосередньо впливають на її ефективність, а через це – і на ефективність правової політики:
1) у державному апараті відсутні органи або структурні підрозділи, єдиним або головним завданням яких є законопроектна робота;
2) немає чітко сформульованих вимог до якості підготовки та оформлення законопроектів;
3) положення про планування законопроектних робіт носить формальний та фрагментарний характер;
4) ресурсне, передусім, кадрове забезпечення законотворчої діяльності не здійснюється на належному рівні.
Ефективність законодавства обумовлюється багатьма факторами, які пов’язані як з самою законотворчою діяльністю, так і з діяльністю по реалізації прийнятих законів. Залежить вона і від соціально-правової активності суб’єктів законотворчості і правозастосування, від рівня їх правосвідомості і правової культури [5, с.76]. Ефективності можна досягнути у разі виявлення факторів, які знижують, або взагалі зводять на ні загальну позитивну роботу законодавчого орган в сучасних умовах. Виявлення таких негативних факторів, зменшення їх дієвості, підключення до взаємодії з ними позитивних факторів повинно відбуватися не стихійно, а на основі наукових рекомендацій, які в свою чергу базуються на відповідних емпіричних даних [5, с.76].
Законотворчість ефективна, якщо вона відповідає свої основній цілі – вирішенню економічних, політичних, екологічних, соціальних, етнічних та інших завдань згідно з вимогами Конституції. Ця ціль реалізується шляхом виявлення суттєвих потреб в законодавчому регулюванні, виробленні і своєчасному виданні законів, які регламентують відповідні сфери суспільних відносин в інтересах всієї країни та її населення, а також за умови органічного входження даного закону в систему законодавства [5, с.77]. Проте нерідко в Україні спостерігаються прямо протилежні явища: закони, які дійсно потрібні суспільству (наприклад, реформа кримінально-процесуального законодавства) не приймаються десятиліттями, а вирішенню неважливих питань приділяється безліч уваги і часу, як наприклад мало місце зі скасуванням переходу країни на зимній час.
Досягнення належної якості та ефективності законів передбачає здійснення законодавчим органом таких видів робіт: а) виявлення соціальних факторів, в яких проявляються потреби суспільства в законодавчій регламентації певної сфери суспільних відносин (які як позитивно, так і негативно впливають на досягнення цілей правової регламентації; б) аналіз цих факторів і їх „зважування” (тобто встановлення потужності кожного позитивного та негативного фактора); в) визначення спрямованості дії факторів як по відношенню один до одного, так і по відношенню до цілі законопроекта; г) виявлення сумарного результату дії факторів; д) розгляд різних варіантів вирішення проблемної ситуації і пошук оптимального вирішення [5, с.77]. Такий багатофакторний підхід дозволяє системно підійти до питання удосконалення законодавства і визначити усі пріоритети змісту і форми закону. А через ефективну законотворчість досягається ефективність правової політики.
 
Список використаних джерел:
1. Кабрияк Р. Кодификации / Р. Кабрияк. – М.: Статут, 2007. – С.436-440.
2. Проблеми ефективності законодавства. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 1995. – 232 с.
3. Фуллер Л. Мораль права / Л.Фуллер. – Пер. с англ. – К.: Сфера, 2004. – С.146-176.
4. Оніщенко Н.М. Сприйняття права в умовах демократичного розвитку: проблеми, реалії, перспективи: [монографія] / Н.М. Оніщенко; Відп. ред. Ю.С.Шемшученко. – К.: ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2008. – 320 с.
5. Поленина С.В. Законотворчество в Российской Федерации / С.В. Поленина. – М.: Институт гос. и права, 1996. – 145 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
February
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція