... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №5
Показання з чужих слів у кримінальному провадженні є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи (ч. 1 ст. 97 КПК).
Використання даного виду показань у процесі доказування головного факту є, з одного боку, небезпечним, а з іншого – необхідним, вимушеним. Небезпека полягає у тому, що особа, яка їх надає, не може нести відповідальність за їх неправдивість [1]. А, відтак, і виникає ризик повідомлення особою недостовірних відомостей, які, начебто, ґрунтуються на поясненні іншої особи. Необхідність їх використання полягає у відсутності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, або неможливості їх використання.
І все ж, слід відзначити, що використання показань з чужих слів у процесі доказування, є не загальним правилом, а скоріше виключенням з нього.
Правова природа показань з чужих слів, вимушеність їх використання за певних умов, а також ризики, які вони в собі несуть зумовили встановлення необхідності дотримання певних вимог при їх використанні, передбачених ч. 2 ст. 97 КПК (значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з’ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей; обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності, інші). Уявляється, що вказані вимоги є додатковими правилами допустимості окремого доказу – показань з чужих слів, поряд із загальним правилом допустимості доказів – доказ є допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК (ч. 1 ст. 86 КПК).
Однак навіть дотримання означених правил і умов ще не гарантує придатність показань з чужих слів для використання у процесі доказування.
Вказана теза може бути висунута при аналізі положень, присвячених судовому розгляду. Зокрема, ст. 352 КПК передбачено, що після прямого допиту протилежній стороні кримінального провадження надається можливість перехресного допиту свідка.
Перехресний допит – це допит особи, показання якої надаються як докази протилежною стороною для критичного дослідження і перевірки даних, отриманих у ході прямого допиту, а також для отримання нових даних від особи, допитаної при прямому допиті [2, с. 258]. Сутність перехресного допиту полягає у одночасному допиті кількома учасниками процесу однієї особи з метою з’ясування чи доповнення відповідей, які були надані на запитання інших осіб [3, с.250], або перевірки достовірності показань [4, с. 325-326]. Перехресному допиту можуть бути піддані всі особи, які надали показання при прямому допиті.
У зв’язку із викладеним, видається за необхідне з’ясувати – чи можливо провести перехресний допит особи, яка дає показання з чужих слів?
Думається, що відповідь на поставлене запитання може бути надана при аналізі сутності показань з чужих слів як таких. Правила про допустимість показань з чужих слів більшою мірою досліджені і розроблені у англо-американській правовій системі. Вони повністю засновані на положенні загального права – доказ, який не може бути досліджений за допомогою перехресного допиту, недопустимий [5, с. 69].
Гест С. відзначає, що сторона проти якої спрямовані такі показання позбавлена можливості вести перехресний допит [6, с. 128]. Людське сприйняття і відтворення не можуть з абсолютною точністю запам’ятати і відтворити все, що відбувається у дійсності. Заяви, свідчення, що передаються зі слів іншої особи, вдвічі далекі від істини: міг помилитися очевидець, потім його невірно зрозумів інший, після чого відтворив їх у суді. За участю очевидця можна провести перехресний допит, в ході якого з’ясуються неточності, протиріччя в його показаннях. Якщо ж показання в суді дається зі слів іншої особи, то немає сенсу намагатися проводити перехресний допит, щоб установити, чи говорив правду той, з чиїх слів даються свідчення [5, с. 69].
Особа, що дає показання з чужих слів, володіє інформацією про факти та обставини у «обмеженому вигляді», тобто, лише у обсязі, повідомленому іншою особою. Якщо очевидець сприймав певну картину, то окремі її елементи, деталі можуть відобразитися у його пам’яті, свідомості. Їх неповідомлення суду очевидцем може відбутися з різних причин – не придав значення, не пам’ятав тощо, однак за допомогою перехресного допиту неоднозначні свідчення стають чіткими і поповнюються окремими деталями, усувається однобічність показань, викривається фальшивість свідоцьких показань [7]. Видається, що досягнення подібних результатів при допиті особи, яка надає похідні показання, є неможливим.
Уявляється, що особа, дає показання з чужих слів, все ж таки може бути піддана перехресному допиту, проте лише стосовно певних обставин. Як вже було відзначено перехресний допит такої особи відносно свідчень, які ґрунтуються на поясненні іншої особи, є неможливим. Однак це не виключає можливість перехресного допиту особи стосовно достовірності її первісних показань. Мається на увазі допит про обставини надання первісних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності (п. 3 ч. 2 ст. 97 КПК), а також переконливість відомостей щодо факту надання первісних пояснень (п. 4 ч. 2 ст. 97 КПК). Обов’язок з’ясовувати зазначені обставини покладається на суд (абз. 2 ч. 2 ст. 97 КПК), проте, безумовно, і сторона, проти якої спрямовані такі показання, зацікавлена у з’ясуванні цих обставин.
Показання, які дає особа, відносно означених обставин, є первинними, оскільки ціль їх надання полягає не у доведенні істинності пояснень іншої особи, а в підтвердженні того, що вони дійсно були здійснені (доведення факту розмови, переписки тощо). Саме тому такі показання можуть бути перевірені за допомогою перехресного допиту. 
Неможливість проведення перехресного допиту особи відносно показань з чужих слів, які вона надає, породжує питання про їх допустимість взагалі. Більш того, ст. 87 КПК прямо передбачено, що порушення права особи на перехресний допит є істотним порушенням прав та свобод людини та є підставою для визнання доказів недопустимими. Буквальне тлумачення даної норми наводить на висновок, що будь-яке порушення права особи на перехресний допит є безумовною підставою для визнання судом отриманих доказів недопустимими. І це дійсно так. Особа не може бути позбавлена права вести перехресний допит навіть внаслідок специфіки певного виду показань.
Думається, що дана норма не залишає місця для показань з чужих слів у кримінальному провадженні взагалі. У чому тоді полягає логіка законодавця, який закріпив відповідні правові положення про показання з чужих слів? Очевидно, що до показань з чужих слів гарантія перевірки їх достовірності – перехресний допит, не може бути застосована, проте, це ще не означає, що такі показання є повністю непридатними для їх використання у процесі доказування.
Практика свідчить, що існують ситуації, коли здобути первісні докази просто неможливо (смерть особи, яка надала первинні пояснення, її психічна хвороба тощо), і без звернення до похідних доказів вирішити питання про винність особи неможливо. У такому разі суд змушений використати такі докази, по можливості, хоча б частково підтвердити їх іншими доказами, зібраними у справі. Інакше необґрунтоване штучне обмеження допустимості доказів може привести до неповного встановлення обставин справи, як наслідок, винесення необ’єктивного і несправедливого рішення у справі [5, с. 72].
В англо-американській правовій системі показання з чужих слів у ряді випадків визнаються допустимими. Як відзначає І.В. Решетнікова "у морі допустимих показань з чужих слів правило, яке виключає таке свідчення, є маленьким і самотнім острівцем" [5, с. 71]. Дослідниця вказує, що такими винятками є: 1) твердження, зроблені особою, яка згодом померла; 2) твердження, що містяться у цивільних документах; 3) допущення і визнання; 4) твердження, здійснені особою у res gestal (обставини, пов’язані з фактом, який складає суть спірного питання); 5) законодавчі виключення [5, с. 76-78]. Аптекман А. до них також відносить свідчення неповнолітнього потерпілого, якщо вони надаються у суді слідчим за певних умов [8].
Вищеозначене наводить на висновок, що окремі випадки використання показань з чужих слів у кримінальному провадженні мають стати предметом наукового дослідження у подальшому з метою вироблення чітких критеріїв допустимості таких доказів, умов їх використання, усунення законодавчих неточностей і суперечностей, які наразі містяться у КПК. До того ж проблема доказів, що досліджуються, може стати предметом аналізу не лише в межах кримінального процесуального права, але і процесуальних галузей права у цілому.
Насамкінець, хотілося б відзначити, що вирішення вказаних питань має здійснюватися у контексті забезпечення винесення обґрунтованих та законних рішень у кримінальному провадженні, а, відтак, і гарантування прав та законних інтересів осіб, які залучаються до сфери кримінального судочинства.
 
Список використаних джерел:
1. Висновок Головного науково-експертного управління на проект Кримінального процесуального кодексу України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=42312 
2. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково практичний коментар: у 2 т. Т. 1 / О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін.; за заг. Ред.. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. – Х.: Право, 2012. – 768 с.
3. Криміналістика: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В.Ю. Шепітько. – К.: Ін Юре, 2010. – 496 с.
4. Бабунич В. Суть та значення перехресного допиту. Процесуальні особливості проведення перехресного допиту при розгляді кримінальних справ в суді / В. Бабунич // Вісник Львівського університету: Сер.: Юридична. – 05/2011. – Вип. 53. – С. 322 – 328.
5. Решетникова И.В. Доказательственное право Англии и США / И.В. Решетникова. – Екатеринбург: Изд-во УрГЮА, 1997. – 240 с.
6. Гэст С. Правило о недопустимости использования в качестве доказательства свидетельства со слов других лиц / С. Гэст // СССР – Англия: юстиция и сравнительное правоведенье. Материалы советско-английского симпозиума. – М.: Изд-во ИГиП АН СССР, 1986. – С. 126-136.
7. Терновский Н.А. Юридические основания к суждению о силе доказательств и мысли из речей Председательствующего по уголовных делам / Н.А. Терновский. Пособие для юристов-практиков и присяжных заседателей. – Тула, Типография В.Н. Соколова, 1901. – [Электронный ресурс] // Юридический виртуальный клуб «Ex Jure». – Режим доступа: http://ex-jure.ru/law/news.php?newsid=1099
8. Аптекман А. Показания с чужих слов / А. Аптекман // Израильское право и законодательство. – [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://pravo.israelinfo.ru/articles/ugp/1097 
 
 

Тему закрито!


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція