... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №1
Термін «правова соціалізація» почав використовуватися у 60-х роках ХХ століття. Одним з найбільш відомих дослідників цього феномену є французький соціолог Ж. Карбон’є, який звернув увагу на соціальність правових явищ і особливо підкреслив різницю між правовими нормами та звичаями, іншими нормативними системами [1, c. 105]. А.І. Іванчак справедливо вважає, що термін «правова соціалізація» є похідним від родового поняття «соціалізація», є його невід’ємною складовою частиною й представляє собою процес, в ході якого індивід набуває певні правові знання та долучається до правової культури суспільства. При цьому, зазначає авторка, під «долученням до правової культури суспільства» розуміється адаптаційний процес «включення» людини в соціальну структуру, сприйняття нею правових норм та цінностей, накопичених у суспільстві [2, c. 111-112].
Сьогодні правову соціалізацію особистості визначають як обумовлену сукупність правових явищ, формування культурно та морально зрілого члена суспільства, який відповідає рівню суспільних вимог, може орієнтуватися у правовій системі та діяти із повним усвідомленням взаємної відповідальності соціальних суб’єктів за свої вчинки [3, c. 433]. Як зазначає Н.П.Осипова «правова соціалізація – це процес включення індивіда в систему правовідносин даного суспільства на основі засвоєння всієї правової культури даного суспільства» [4, c. 299]. Правова соціалізація – це заміна правомірної поведінки за примусом на правомірну поведінку за особистісними особливостями. Саме цих правових соціалізацій буде досягнуто тоді, коли індивіди, як зазначає Е. Фромм, досягнуть такого типу поведінки, за якого вони бажають діяти так, як вони повинні діяти як члени даного суспільства. Вони повинні бажати робити те, що необхідно для суспільства [5, c. 108]. «Основу правової соціалізації», на думку В.М. Сирих, складають: засвоєння правових норм та визначення певної позиції по відношенню до цих норм; оцінка безпосередньої реалізації норм в юридичній практиці, вироблення відношення до правових інститутів та закладів; засвоєння правової ідеології як системного науково обґрунтованого відображення правової дійсності в ідеалах, поняттях, принципах [6, c. 112-113].
Зараз в науковій літературі точиться спір про співвідношення понять «правосвідомість молоді» та «правова соціалізація молоді». Більшість дослідників зазначають подвійність зв’язків цих категорій. З одного боку – життєвий досвід та практика людини впливають на формування її установок та ціннісних орієнтацій у правовій сфері, тобто правосвідомість людини залежить від її соціальних зв’язків, від міри залучення у правову культуру суспільства. З іншого – правосвідомість не лише відображає правовий досвід людини, але й мотивує її поведінку [7, c. 28]. На нашу думку найбільш прийнятним підходом може бути сприйняття правової соціалізації як механізму формування правової свідомості молоді. До того ж термін «механізм» отримав широке розповсюдження в літературі при характеристиці правової соціалізації. Так, А.М. Бабенко використовує поняття «механізм правової соціалізації», яке означає освоєння правових цінностей та визначається сукупністю прийомів та засобів, за допомогою яких здійснюється пізнання буття права суб’єктом [8, c. 105].
Російські дослідники Ю.В. Кузнєцов та І.Ю. Салміна виділяють три етапи правової соціалізації молоді. На першому етапі право сприймається лише через призму моральних вимог, як моральний імператив, що виступає як перетворена форма єдиної морально-правової субстанції суспільного життя. Найважливіше значення на цьому етапі має соцілізуючий вплив родини, адже родина це не лише форма, зовнішня оболонка життєвого шляху молодої людини, її функції набагато ширші. Саме тут молода людина засвоює систему цінностей, що зумовлюють її моральну та правову позицію. Другий етап – сприйняття моральною свідомістю норм права у вигляді закону. На цьому етапі в особистості молодої людини, перш за все, формуються якості громадянина. Головним об’єктом діяльності тут є та соціальна група, до якої він належить, а також держава, яку молода людина сприймає на цьому етапі, скоріш за все як даність, не враховуючи її всесвітньо історичний контекст. На третьому етапі право сприймається суб’єктом як моральна цінність. Це – вищій рівень розвитку морально-правової свідомості. Її досягнення свідчить про найбільшу ступінь соціалізації особистості, оскільки саме тут моральні та правові засади самосвідомості людини взаємодіють найглибше. Досягнення цього рівня соціалізації свідчить про повне включення індивіда в суспільні процеси, про його визнання у соціальному середовищі як легітимного суб’єкта [3, c. 432-433].
Результат правової соціалізації О.М. Столяренко визначає як правову сформованість особистості, яка виступає у своєму найвищому прояві у вигляді правової культури особистості та характеризується наявністю чотирьох складових: правової освіченості (наявність певних знань, поглядів та переконань, що дозволяють розуміти роль права, правопорядку, оцінювати їх як умову нормального життя та розвитку суспільства); правової вихованості (повага до закону та законності, наявність правомірних цілей, планів, намірів у діяльності, вчинках, стійких правових мотивів, прагнення лише до правомірних способів та засобів вирішення проблем, активність в соціально-правовій сфері тощо); правової навченості (знання мінімуму нормативно-правових актів, можливостей, порядку та правил юридичних форм захисту своїх прав, наявність навичок та вмінь правомірної поведінки в юридично значимих ситуаціях тощо); правової розвиненості (виникнення роздумів, оцінок вибору, орієнтирів, що відповідають вимогам правомірної поведінки, зацікавленості, мотивів та потреби підвищувати рівень правової сформованості тощо) [9, c. 45-47].
Тобто можна зробити висновок, що кінцевим результатом правової соціалізації і є формування високого рівня правосвідомості молодої людини.
 
Список використаних джерел:
1. Карбонье Ж. Юридическая социология / Ж. Карбонье; пер. и вступ. ст. В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1986. – 350 с.
2. Иванчак А.И. Правовая социализация личности. (К вопросу об исследовании понятия) / А.И. Иванчак // Герценовские чтения 1998. Актуальные проблемы социальных наук. – СПб, 1998 – С. 111-112.
3. Кузнецов Ю.В. Правовая социализация молодежи как фактор развития гражданского общества / Ю.В. Кузнецов, И.Ю. Салмина // Вестник МГТУ. – Том 13. – №2. – 2010. – С. 431-438.
4. Соціологія: Підручник / Н.П. Осипова, В.Д. Воднік, Г.П. Клімова та ін.; За ред. Н.П.Осипової. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
5. Фром Э. Иметь или быть / Э. Фром. – М.: Наука, 2006. – 320 с.
6. Сырых В.М. Социология права. Учебник / В.М. Сырых. – М.: Юстининформ, 2012. – 472с.
7. Шиханцов Г.Г. Юридическая психология. Учебник для вузов / Г.Г. Шиханцов. – М.: Зерцало, 1998. – 341 с.
8. Бабенко А.Н. Правовая социализация как процесс освоения правовых ценностей / А.Н.Бабенко // Государство и право. – 2005. – №2. – С. 104-106.
9. Столяренко А.М. Юридическая педагогика. Курс лекций / А.М. Столяренко. – М., 2000. – 496 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція