... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №2
Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі – Закон) [1] визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Ліцензування, як одна із форм державного регулювання господарської діяльності, має власну сферу застосування, що в умовах ринкової економіки є достатньо впливовою. Дослідження питань теорії і практики ліцензування в Україні здійснювалося в низці робіт вчених. 
Згідно із Законом [1] ліцензування здійснюють органи ліцензування – органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважені виконавчі органи місцевих рад.
Згідно з ст. 11 Закону [1], орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у термін не пізніше ніж 10 робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший термін видачі ліцензії на окремі види діяльності. 
Отже, за наслідками розгляду заяви про видачу ліцензії орган ліцензування, згідно із законом, або видає ліцензію, або відмовляє в її видачі. Водночас пунктом 1 Розділу IV Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 345 від 26.05.2006 р. «Порядок та умови видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії» (далі – Положення № 345) [2] передбачається процедура повернення заяви про видачу ліцензії та відповідних документів без розгляду. Такої процедури Закон [1] не розкриває.
Повернення заяви без розгляду можливе, якщо документи, що додаються до заяви, оформлені з порушенням вимог, установлених цим порядком. Як свідчить практика, таке формулювання дає можливість повернути без розгляду будь-які документи.
Згідно зі ст. 11 Закону [1], підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є: недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії; невідповідність заявника, згідно з поданими документами, ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії. 
Відповідно до ст. 14 Закону [1], орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за 3 робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Зазначене означає, що плата за ліцензію вноситься після прийняття рішення про її видачу. Водночас, відповідно до Положення № 345 [2], копія платіжного документа на сплату ліцензії повинна подаватися вже в комплекті документів на отримання ліцензії. Про дії заявника у випадку наступної відмови у видачі ліцензії нічого не зазначено, тобто отримати кошти з бюджету за неотриману ліцензію, скоріш за все, не вдасться.
Розпорошення правил ліцензування по різних законах перешкоджає і створенню єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Так, згідно з ст. 4 ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»[3], передбачається видача ліцензій на 11 видів діяльності, які в Законі [1] не згадуються. 
Своєрідний рекорд встановлено в сфері ліцензування будівництва. По-перше, в сфері будівництва види ліцензування встановлені на рівні підзаконного акту – Наказом міністерства регіонального розвитку та будівництва в Україні від 27.01.2009 р. «Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності у будівництві, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури» (далі – Наказ № 47) [4], хоча п. 3 Постанови КМУ «Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури» [5] передбачалося підготувати законопроект про внесення змін до деяких законів України щодо визначення переліку видів господарської діяльності у будівництві, що підлягають ліцензуванню, тобто передбачалося законодавчо врегулювати цей перелік. По-друге, цей перелік, відповідно до Ліцензійних умов, включає більше 150 видів з певними підвидами, які законодавчо не затверджені [6, с.122].
Необхідно зазначити, що Наказ № 47 [4] залишається чинним, хоча КМУ неодноразово заявляв про необхідність впорядкування видачі ліцензій. Через те, що відсутній єдиний законодавчо визначений порядок видачі ліцензій, наявність великої кількості підзаконних актів, що по різному регулюють порядок ліцензування, відбувається свавілля органів ліцензування щодо затвердження умов ліцензування, видачі та анулювання ліцензій, створюються умови для розвитку корупції в Україні.
 
Список використаних джерел:
1. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. – № 36. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws
2.  Порядок та умови видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.2006 р. – № 345. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0890-06
3. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30 жовтня 1996 р. – №448/96. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/448/96-%D0%B2%D1%80
4. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури: Наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 р. – № 47. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0226-09
5. Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури: Постанова КМУ від 5 грудня 2007 р. – № 1396. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1396-2007-%D0%BF
6. Бєлкін Л.М. Актуальні проблеми державного управління системою ліцензування в Україні / Л.М. Бєлкін // Збірник наукових праць. – 2011. – № 28. – С. 122. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
August
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція