... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №2
Зміни, які сталися в Україні за останнє десятиліття, мали істотний вплив на законодавство країни в цілому, a також призвели до реформування всіх публічно-правових галузей права, до яких, без сумніву, відносяться адміністративне та фінансове право. 
Необхідною умовою забезпечення законності, дисципліни, правопорядку в країні є існування відповідальності. Вона відіграє особливу роль у політичному, економічному, соціальному житті держави, суспільства.
Безумовно, відповідальність – метод безпосереднього впливу на правопорушення, тобто, правовий засіб підтримання на відповідному рівні дисципліни та правопорядку в державі, умова існування законності, виховання громадян у дусі неухильного дотримання та поваги до закону.
У теорії права виділяють чотири види юридичної відповідальності: кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову. Жоден із зазначених видів відповідальності не має чіткого законодавчо закріпленого визначення, однак, для кожного з них існує відповідний законодавчий акт, який містить у собі загальні положення, що стосуються підстав відповідальності, її принципів, підстав звільнення від неї тощо. 
Чинне законодавство України не дає точного визначення поняття адміністративної відповідальності і тому в теорії адміністративного права існує численна кількість точок зору стосовно зазначеного соціально-правового явища.
Так, В.В. Копєйчиков розглядає адміністративну відповідальність у позитивному (перспективному) та ретроспективному (негативному) видах. У перспективному розумінні адміністративна відповідальність характеризується як відповідальне ставлення суб'єкта адміністративного права до своїх обов'язків і додержання заборон. У ретроспективному значенні – це специфічні правовідносини між державою (її органами й посадовими особами) та суб'єктом адміністративного правопорушення щодо реагування на вчинене правопорушення і на суб'єкта, що його вчинив, а також покладання на правопорушника виду й міри адміністративного стягнення [1, с. 597-598]. І.П. Голосніченко розкриває адміністративну відповідальність як обов’язок особи, яка вчинила адміністративний проступок, нести відповідальність за свої протиправні дії у межах встановленого законом стягнення [2, с. 82]. В.Б. Авер’янов зазначає: «адміністративна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що являє собою сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв’язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, передбачених нормами адміністративного права особливих санкцій – адміністративних стягнень» [3, с. 430-431]. С.Т. Гончарук відмічає, що: “адміністративна відповідальність, як різновид правової відповідальності, – це специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів (передусім адміністративних проступків), згідно з якою особи, що скоїли ці правопорушення, повинні дати відповідь перед повноважними державними органами за свої неправомірні дії і понести за це адміністративні стягнення в установлених законом формах і порядку” [4, с. 19].
Власну дефініцію адміністративної відповідальності пропонує В.К. Колпаков, який вважає, що адміністративна відповідальність – це примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування правомочним суб’єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку заходів впливу, які виконані правопорушником [5, с. 290].
Також, проблематиці інституту адміністративної відповідальності були присвячені наукові праці відомих учених-адміністративістів: О. Бандурки, Ю. Битяка, Г. Бондаренка, І. Галагана, Є.Додіна, С. Ківалова, А. Комзюка та багатьох інших. 
Аналіз точок зору з цього приводу дає змогу дійти висновку, що це поняття науковцями розглядається як один із інститутів адміністративного права, як форма забезпечення одного із заходів примусу (стягнення), як різновид юридичної відповідальності, як ефективний засіб запобігання правопорушень та забезпечення правопорядку, як певний стан суспільних відносин, який виникає внаслідок порушення законодавства. Єдиним загальним визначенням адміністративної відповідальності необхідно доповнити ст. 9 КУпАП України, яка не розкриває суті адміністративної відповідальності, хоча глава 2 Загальної частини називається «Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність». 
Також, в юридичній літературі з’явилася низка наукових праць, у яких визнається новий вид юридичної відповідальності, а саме  фінансової. Свою точку зору вчені обґрунтовують тим, що самостійність виду юридичної відповідальності залежить від самостійності галузі права і виду правопорушення. Також, на існування фінансової відповідальності вказують норми Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України. 
У правовій доктрині адміністративна та фінансова відповідальність розглядаються багатьма науковцями як окремі види юридичної відповідальності. Однак, науковці відзначають максимальну наближеність фінансової відповідальності саме до адміністративної та виокремлюють ряд спільних характеристик, а саме: публічно-правовий характер; спрощена процедура застосування заходів відповідальності у порівнянні з кримінальною; приблизно однаковий ступінь суспільної небезпеки.
Підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення, яким, відповідно до частини першої статті 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Фактичною ж підставою застосування фінансово-правової відповідальності є вчинення фізичною або юридичною особою фінансового правопорушення, поняття якого на законодавчому рівні досі не є визначеним.
Дослідження проблем відповідальності продовжується і в даний час. Робляться спроби обґрунтувати необхідність виділення й існування податкової, бюджетної та деяких інших видів відповідальності. Інтенсивна законотворча діяльність по встановленню відповідальності за окремі правопорушення часом лише ускладнює розуміння сутності і призначення цього інституту в регулюванні суспільних відносин. 
Недосконалість окремих статей особливої і процесуальної частин Кодексу України про адміністративні правопорушення, їх неузгодженість із статтями інших нормативних правових актів є причиною, яка не дозволяє прийти до єдиної практики застосування норм законодавства в адміністративній та фінансовій сферах і розробити наукову концепцію про наявність у фінансовій сфері єдиної адміністративної відповідальності за порушення норм фінансового законодавства, виключаючи кримінальну відповідальність за злочини у даній сфері. 
Таким чином, проблему притягнення до адміністративної відповідальності винних осіб за правопорушення у галузі фінансів необхідно розглядати комплексно, а не в окремих її аспектах, пов’язаних з відповідальністю за порушення, наприклад, податкового, бюджетного, валютного, банківського законодавства, а фінансову відповідальність і її різновиди, що накладаються за протиправні діяння в публічно-правовій сфері, слід розглядати не як самостійний вид юридичної відповідальності, а в якості різновиду адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі фінансів.
 
Список використаних джерел:
1. Копєйчиков В.В. Правознавство: підруч. / за ред. В.В. Копейчикова, А.М. Колодія – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 748 с. 
2. Голосніченко І.П. Адміністративне право України: основні поняття. Навчальний посібник. / І.П. Голосніченко, М.Ф. Стахурський, Н.І. Золотарьова; За ред. І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2005. – 232 с. 
3. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). – К,: Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584 с.
4. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: посібник / С.Т. Гончарук. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 78 с.
5. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: [монографія] / В.К.Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція