... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №2
Призначення Апарату Верховної Ради України (далі – Апарат) – у необхідності «підтримання високої ролі законодавчої влади в суспільстві (з урахуванням її об’єктивних можливостей в умовах сучасного технологічного та інформаційного суспільства)», що «є сьогодні чи не найважливішим завданням організації та діяльності державного механізму» [1, с. 103].
Роль парламентів протягом віків неодноразово змінювалася, але люди завжди сподівалися на «хороші» закони. Тому і сьогодні нормативно-правові акти, які кидають виклик окремим категоріям громадян, змушують збиратися біля стін парламенту з вимогами захистити права, забезпечити реальне їх виконання [2, с. 5]. За цих умов депутатам з метою виправдання надії тисяч громадян на втілення їх пропозицій і рекомендацій важливо прийняти правильне рішення, яке не шкодило б конституційним правам і законним інтересам кожного та не порушувало б принципів бюджетної політики, соціального діалогу влади і народу. Персонал апарату законодавчого органу України, аби забезпечити злагоджену, безперебійну та багатоаспектну роботу колегіального органу, має тримати ділову руку на пульті оберту складових механізму функціонування легіслатури. 
Апарат реально є інституцією, яка надає допомогу парламенту у «формуванні основного, первісного шару правового забезпечення людини, суспільства і держави»; підтриманні статусу легіслатури як найважливішого інституту «громадянського суспільства» і фокусу «суспільного розвитку»; забезпеченні можливостей «адаптуватися і зберегти стійкість» при «набутті властивостей міжнародного характеру» [3, с. 13]. Саме він покликаний «забезпечити парламент повною і вірогідною інформацією, необхідною для прийняття обґрунтованих, зважених рішень, а також довести зміст прийнятих рішень до відома громадськості [4]», сприяти забезпеченню реалізації функцій та компетенції парламенту, узгодженню інтересів всіх прошарків населення.
Верховна Рада України як система, де формується вектор подальшого суспільного розвитку, має дотримуватися визначеної програми дій для того, щоб зберегти траєкторію державного руху. Важлива роль у науково-методичному забезпеченні законодавчого процесу та формуванні національної системи законодавства належить Інституту законодавства Верховної Ради, який має залучати до цього весь інтелектуальний потенціал суспільства [5]. 
Фундаментальні дослідження суспільних відносин, які потребують законодавчого врегулювання, перевірку відповідності правильності застосування чинного законодавства та оцінку впливу правових норм на ті чи інші відносини з метою вчасного внесення необхідних коректив, мають здійснювати солідні правотворчі колективи, в тому числі на базі системи державних замовлень [6, с. 13]. Вагомий внесок у підготовку професійних нормопроектувальників з 2004 р. здійснює Українська школа законотворчості Інституту законодавства. Заклад забезпечує навчання теоретичним основам і практичним навичкам учасників законотворчого процесу (у тому числі співробітників Апарату), здійснює методичне забезпечення цієї діяльності [7, с. 167]. У межах серії «Бібліотека Української школи законотворчості» підготовлені видання: «Словник термінів і понять законотворчої діяльності», «Словник термінів і понять з міжнародного та європейського права», «Конституційні засади законотворчої діяльності», «Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом», «Вступ до права Європейського Союзу», «Законотворчість. Суспільство. Людина», «Інформаційні ресурси з питань процесу прийняття рішень в Європейскому Союзі: Путівник по офіційному сайту ЄС» тощо. Серед іншої серії збірників із загальнотеоретичних, методичних та прикладних проблем законотворчого процесу – «Енциклопедія законотворчості», «Законотворчий процес в Україні», «Законотворчий процес зарубіжних країн» тощо [8].
Вагомий внесок у формування, навчання та підтримку нової генерації не тільки політиків, лідерів громадянського суспільства, а й державних службовців, юристів, журналістів з метою реалізації ними українсько-європейської ідеї здійснює незалежна позапартійна інституція – Українська школа політичних студій, яка функціонує за спільної підтримки Лабораторії законодавчих ініціатив та Ради Європи [9]. Якісна законотворчість повинна здійснюватися на основі краудсорцінгу – бути відкритою для громадських експертних груп, професіоналів-любителів, готових до створення контенту, вирішення проблем чи проведення досліджень і розробки проектів законів.
При порівнянні кількісних показників конституційного складу Парламенту України (450 народних депутатів України) та облікової кількості штатних працівників його Апарату (1519 осіб, станом на кінець 2010 року [10]), звичайно, превалює кількість останнього. І це не дивно. Адже «верхівка айсбергу, яка видна усім, набагато менша її підводної частини [2, с. 6]». Якою має бути раціональна кількість працівників апарату легіслатури? Визначення оптимальної, необхідної кількості штатних працівників допоміжної служби Парламенту має здійснюватися на основі принципів «розумної достатності», відповідати структурі Верховної Ради України, враховувати навантаження на кожен структурний підрозділ, кожного службовця. Ритм сучасного життя вимагає інтенсивної щоденної праці висококваліфікованих спеціалістів та злагодженого функціонування на засадах координації структурних утворень Апарату. Чотири головних управління, шість управлінь, чотири самостійних відділи та один самостійний сектор, секретаріати комітетів та секретаріати депутатських об’єднань, секретаріат спікера та секретаріати його першого заступника і заступника. Власне, у стінах цих кабінетів постійно готується інформаційно-аналітичний матеріал по кожному проекту закону, йде підготовка до пленарних засідань та засідань комітетів, парламентських та комітетських слухань, брифінгів, прес-конференцій, семінарів, нарад. Якісна і своєчасна робота можлива силами високопрофесійного персоналу з аналітичним складом розуму, не байдужого до державотворчих, людиноцентристських процесів. Апарат працює на постійній основі. Наступність у його роботі спрямована на формування досвідченого службовця по забезпеченню професійної діяльності законодавців і має на меті злагодженість парламентського механізму і прийняття якісних законів. Діяльність Апарату, його окремих структурних підрозділів повинна бути кваліфікованою, спланованою на основі чітко визначених орієнтирів, об’єктивною у дослідженні фактів і обставин в ході участі у законотворчому процесі. Множинність дій спеціалістів Апарату, об’єднаних спільною метою (забезпечення діяльності парламенту) – основа непохитності будинку, зведеного саме на камені, а не на піщаному ґрунті.
Усі законопроекти, незалежно від перспективи їх прийняття, потребують відповідних дій: від реєстрації, експертування, організації парламентських та комітетських слухань, підготовки на перше, друге та третє читання на пленарних засіданнях і до передачі на підпис главі держави. Крім працівників апарату парламенту, апарату комітетів, апарату народних депутатів України та їх об’єднань у парламенті, суттєва роль у забезпеченні роботи Верховної Ради України, – позаштатного персоналу – науковців, експертів, представників неурядових організацій.
Посадові особи відповідних структурних підрозділів Апарату супроводжують законопроекти на всіх стадіях їх проходження. Спеціалісти Апарату беруть участь у створенні об’єктивного, реально діючого майбутнього закону. Виконуваність та довготривалість його дії у певній мірі залежить від досвіду, умінь та навичок, творчого потенціалу, політичної неупередженості до симпатиків чи антипатиків у ході службової професійної діяльності на основі духу і букви закону; мікроклімату всередині Апарату та етики у взаємовідносинах з народними депутатами України. Знання, накопичені висококваліфікованими спеціалістами в ході безперервного стажу роботи на законотворчій ниві, дають можливість визначити силу майбутнього закону. Рівно як місцем коми у реченні про «помилування-покарання» може бути визначена доля конкретної особи, так і значення майбутнього закону, його правильне розуміння і адекватність дії норм у просторі, часі та за колом осіб залежить в певній мірі від персоналу Апарату Парламенту України. «Юристи, редактори, економісти, інформатори – люди самих різних професій – безпристрасно і терпляче доводять кожен новий проект до необхідної кондиції. Бо усяка думка, заключена в рамках будь-якого закону, є могутня сила і дія її безмежно [2, с. 65]». Майбутній закон повинен бути не міфом, а реальністю. Він не має бути «об’єктом нищівної критики та засобом політичних спекуляцій [11]» одних і «невдоволення й розчарування [11]» інших.
 
Список використаних джерел:
1. Георгіца А. Законодавча влада : поняття, правова природа, місце і роль у системі органів публічної влади / А. Георгіца // Право України. – 2009. – № 11. – С. 100-116.
2. Ёлчев В.А. Государственная Дума. Роль и место аппарата в законотворческом процессе / В.А. Ёлчев; Российская государственная библиотека. – М. : Памятники исторической мысли, 2000. – 240 с.
3. Котелевская И.В. Современный парламент / Котелевская И.В. // Государство и право. – 1997. – № 3. – С. 5-13.
4. Сарган О.В. Основні форми діяльності Верховної Ради України як суб’єкта формування та реалізації зовнішньої політики / Сарган О.В. // Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності : Матеріали міжнародної наукової конференції (7 квітня 2008 р., м. Київ). – К.: НДІ приватного права і підприємництва, 2008. – С. 289.
5. Письменний І. Оптимізація діяльності Верховної Ради України в умовах політичної реформи (синергетичний підхід) / І. Письменний // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 2 (24). – С. 43.
6. Богачова О. Удосконалення законодавства – основна мета законотворчого процесу / О.Богачова // Юридична Україна. – 2006. – № 5. – С. 10-15.
7. Богачова О.В. Вдосконалення професійної підготовки учасників законотворчого процесу – нагальна потреба часу / Богачова О.В. // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 1. – С. 163-168.
8. Голос України. – 2011. – 21 квітня. (№73). – С. 3.
9. Когут І. Лабораторія європейського досвіду / І. Когут // Урядовий кур’єр. – С. 5.
10. Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання за 2010 рік: Державне статистичне спостереження: Форма № 6 – ПВ (річна): вих. № 20-12/189 від 26.01.2011 р. / Лист Керівника Апарату Верховної Ради України В. Зайчука за № 15/60 – 32 від 29.07.2011 р. (Із власних матеріалів).
11. Колісник В. Роль парламенту України в забезпеченні розвитку міжнаціональних відносин та деякі питання вдосконалення його діяльності / В. Колісник // Вісник Академії правових наук України. – 2000 р. – № 1(20). – С. 56. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція