... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №2
У сучасних умовах інвестування в Україні характеризується змінами періодів пожвавлення та занепаду. На цей процес впливає сукупність політичних, соціально-економічних, фінансових, соціально-культурних, організаційно-правових, географічних та інших факторів, які визначають привабливість України для інвестора і в правовій літературі узагальнюються терміном “інвестиційний клімат”. Удосконалення державних гарантій інвестиційної діяльності і її всебічне державне забезпечення відіграють значну роль у формуванні “сприятливого інвестиційного клімату [1].
Сьогодні особливо важливою є необхідність вдосконалення державної інвестиційної політики, спрямованої на активізацію інвестиційної діяльності, оскільки держава виступає головним координатором інвестиційної діяльності в країні та прискорення економічного зростання.
Інвестиційна політика держави – це комплекс правових, економічних та адміністративних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів. Аналіз світової практики інвестиційних процесів дає можливість виділити два типи державної інвестиційної політики: пасивну та активну.
В юридичній літературі триває дискусія, нормами якого права має регулюватися інвестиційна діяльність. Деякі автори пропонують, щоб ці відносини регулювалися виключно законами приватного права. Уявляється, що повна абсолютизація приватного чи господарсько-правового регулювання інвестиційних правовідносин не враховує їхнього публічного аспекту, а тому є не цілком виправданою. З огляду на це, виявляється слушною для українських реалій і обґрунтованою точка зору про те, що в сучасних умовах інвестиційні правовідносини з приводу інвестиційної діяльності доцільно врегульовувати як нормами приватного, так і нормами публічного права.
Усі норми права, що регулюють інвестиційну діяльність доречно розподілити на три групи. До першої групи норм можна віднести конституційні, господарські, цивільні, земельні, природоресурсні, фінансові та адміністративно-правові норми щодо підстав та порядку початку і завершення інвестиційної діяльності. До другої – господарські, цивільні, земельні, природоресурсні, фінансові та адміністративно-правові норми щодо визначення правомочностей інвестора та інших учасників інвестиційної діяльності. До третьої групи варто віднести господарські, цивільні, земельні, природоресурсні, екологічні, фінансові, адміністративні та кримінальні норми щодо захисту інвестицій і прав інвестора. Наведене свідчить, що сукупність норм, якими регулюється інвестиційна діяльність складає комплексний міжгалузевий інститут в його об’єктивному розумінні. Зокрема, в такому правовому регулюванні, серед інших, норми адміністративного права охоплюють значну сферу інвестиційних правовідносин.
Аналізуючи адміністративні правовідносини, що складаються з приводу здійснення і забезпечення інвестиційної діяльності, за загальним уявленням, можна виділити дві взаємопов’язані групи таких відносин: управлінські і неуправлінські адміністративні правовідносини.
Управлінські, або традиційні “вертикальні” адміністративні правовідносини складаються з приводу здійснення інвестиційної діяльності державою (територіальною громадою) в особі органів державної влади (органів місцевого самоврядування) та в процесі здійснення і поряд з ним – забезпечення цієї діяльності (управління державними інвестиціями). Ці відносини за правовою природою є субординаційними, побудованими за односторонньою схемою підпорядкування. 
Проте, не менш значна група відносин не включається до управлінських і складає неуправлінські адміністративні правовідносини. 
В.Б. Авер’янов пропонував визначати такі відносини як публічно-сервісні, тобто відносини, спрямовані на “обслуговування” інтересів громадян та інших приватних осіб [2; 3]. 
У сучасних умовах дослідники відзначають недостатню дієздатність механізмів адміністративного забезпечення ринкових прав і свобод інвесторів, а також низький рівень захисту інвестицій. Зокрема, найбільше відставання спостерігається за критерієм доступу до інформації та її розкриття, що підвищує ймовірність придбання ризикованих інвестиційних пакетів внаслідок складності вивчення потенційних партнерів та загроз втрати управління інвестиціями. Тож, попри наявність важливих передумов, зокрема макроекономічної стабільності, значного прориву у лібералізації підприємницької діяльності, лібералізації зовнішньої торгівлі, міжнародного руху капіталу та оздоровленні фінансового сектору, в Україні зберігаються такі системні загрози для інвесторів як: політична нестабільність, нестабільне й непередбачуване правове поле, високий рівень корупції, тінізація економіки, вади системи державного правочинства.
З огляду на це існує нагальна проблема в удосконаленні та активізації запровадження адміністративно-правових механізмів забезпечення інвестиційної діяльності в Україні. 
 
Список використаних джерел:
1. Якість інвестиційного клімату і рівень інвестиційної активності в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rb.com.ua/ukr/marketing/research/8433/
2. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у 2 т. / [ред. колегія: В.Б.Авер’янов (голова) та ін.]. – К.: Вид-во “Юридична думка”, 2004–2005. – Т. 1: Загальна частина. – 2004. – 584 с. – С. 7-10. 
3. Авер’янов В.Б. Утвердження принципу верховенства права у новій доктрині Українського адміністративного права / В.Б. Авер’янов // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 11 (61). – С. 57–70. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція