... Життя не навчить, якщо не має бажання порозумнішати (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №5
Психологічний експеримент в досудовому розслідуванні полягає у пред'явленні особі-об'єкту адекватного подразника у штучно створених або попередньо обраних умовах з метою виявлення психофізіологічної реакції. Подразником є об'єкт матеріальної (суб'єкт, предмет) або нематеріальної (комунікативний конструкт, звук, запах) природи, психофізіологічна реакція на який обумовлена відновленням констеляції нервових закінчень, утвореної під час попередньої взаємодії особи-об'єкта із цим або подібним до нього подразником. 
Відновлення констеляції нервових закінчень може протікати у гальмівній (гальмування інтелектуальних операцій, погіршення реалізації звичних стереотипів, нездатність до породження нових форм раціональної діяльності), імпульсивній (збільшення числа помилкових дій при збереженні темпу роботи) або генералізованій (перезбудження, дискоординація) формах, які по силі та стійкості бувають незначними, такими, що швидко зчезають, довготривалими, такими, що помітно відображаються на процесах діяльності або різко вираженими [2, с. 155]. Сила та стійкість відновленої констеляції залежить від емоційної насиченості, яка супроводжувала попередню взаємодію особи-об'єкта із пред'явленим подразником.
Зовнішні прояви відновлення констеляції виражаються вербально, в якості довільних висловлювань або паралінгвістичних сигналів (зміна тембру, тональності та темпу голосу, поява нових мовних оборотів) та не вербально, як фізіологічні реакції (спітніння, зміна кольору шкірних покривів, прискорення серцебиття, порушення дихання), поведінкові прояви (зміна пози, поява нових нехарактерних жестів, пантоміміка), сигнали очного доступу (рух очних яблук) тощо [4, с. 165-166].
        Послуговуючись значною експериментальною базою, Л. Горшенін, Р. Доусон, П. Екман, Л. Паршукова, А. Піз, А. Сєргєєва, Б. Хігір, З. Шакурова, В. Шейнов, А. Штангль та ін., створили своєрідний код — комбінацію тих чи інших психологічних проявів, одночасна наявність яких характеризує емоційний стан особи у момент їх виникнення. Наприклад, поява пауз між комунікативними конструктами, зміна тембру голосу, поява емблематичних обмовок (нехарактерних рухів), зменшення ілюстрацій (рухів, що супроводжують комунікацію), маніпуляції (перебирання в руках предметів, мацання вуха), зміна кольору обличчя, розширення зіниць може свідчити про невідвертість співрозмовника або його намагання приховати інформацію [3, с. 75-87].
Дослідження фахівців з поведінкової психології були адаптовані до галузі криміналістичних знань в роботах Ю. Антоняна, В. Бахіна, Л. Бертовського, С. Богомолової, О.Васильєвої, М. Єникеєва, Г. Зоріна, Я. Комісарової, В. Образцова, М. Столяренка, Ю. Чуфаровського та ін. Водночас, ми вважаємо, що вчені криміналісти, надаючи рекомендації щодо об'єктивного трактування психофізіологічного коду особи-об'єкта психологічного впливу, не приділили достатньої уваги факторам, характерним для суб'єкта цього впливу, тобто слідчого, які формують його готовність до сприйняття цілісного образу свого опонента. До цих факторів ми відносимо об'єктивні – такі, які впливають на слідчого ззовні та суб'єктивні – такі, що формуються зсередини. 
        До об’єктивних факторів слід віднести інформацію про особу-об’єкта 
психологічного експерименту, яку слідчий отримує під час проведення слідчих дій, у ході взаємодії з учасниками кримінального процесу та спілкування із іншими обізнаними або необізнаними особами, в тому числі, зі своїми колегами. 
        Суб'єктивні фактори включають фізіологічні, психологічні та соціальні якості слідчого. Під фізіологічними якостями, що впливають на інтерпретацію психофізіологічної реакції опонента в рамах проведення психологічного експерименту, слід розуміти функціонування організму на всіх рівнях його організації. На заваді адекватному сприйняттю дійсності можуть стати надмірна роздратованість або апатія, викликані хворобливим станом, перевтомою, попередньою емоційно насиченою діяльністю. Якщо ситуація не вимагає іншого, при істотних порушеннях функціонування тих чи інших систем організму ми радимо уникати проведення психологічного експерименту.
        Суб'єктивні психологічні фактори опосередковуються оцінками та переконаннями слідчого, сформованими під впливом об’єктивних факторів. Щоб запобігти упередженості, яка, в процесі дослідження інформації, може сформуватись заздалегідь, перевагу у множинні отриманих даних слід віддавати беззаперечним, тобто таким, які встановлені із високим ступенем ймовірності. Беззаперечними даними є інформація про вік, стать, сімейний стан, посаду особи-об'єкта психологічного експерименту, данні, зафіксовані на будь-яких носіях інформації (фото, відео, аудіо та інші документи), висновки судових (технічної, трасологічної, медичної та ін.) експертиз. Разом із тим, слідчому необхідно вживати всіх можливих заходів для уникнення впливу припустимих даних, тобто таких, що не можуть мати фактологічного підтвердження (припущення або здогадки слідчого чи інших осіб стосовно причин та наслідків вчинення особою-об'єктом психологічного експерименту тих чи інших діяльнісних актів). Це саме відноситься і до рефлексії слідчим емоційного стану особи-об’єкта за умов ситуації, в якій вона опиняється під час проведення психологічного експерименту. Бажано заздалегідь встановити попередньо утворені зв’язки між особою об’єктом та пред’явленим подразником або іншими елементами психологічного експерименту. Якщо це виявляться неможливим, такі зв’язки можуть бути встановлені під час проведення психологічного експерименту шляхом постановки прямих питань або питань за схемою «Якби не – то» («Якби Ви не були пов’язані із підозрюваним родинними зв’язками, Ви б надали іншу інформацію?»). 
        Під соціальними якостями слідчого необхідно розуміти його здатність до інтеграції знань та навичок, способів їх використання в умовах наявної ситуації, соціальні досягнення та уявлення, готовність до емпатії, спілкування, керівництва, побудови концептуальних схем та моделей, кваліфікованого судження про питання у професійній галузі [1, с. 47]. Соціальний аспект інтерпретації психофізіологічної реакції формується під впливом фінансових (рівень заробітної платні, наявність власності), біологічних (ріст, раса, вік, фізичні дані) та психологічних (агресивність, пасивність) характеристик особи-об'єкта психологічного експерименту. Посилаючись на численні дослідження, ми можемо стверджувати, що більш об’єктивно оціненою буде психофізіологічна реакція особи, яка має рівний або вищий, ніж в слідчого, соціальний статус, є одного віку або старшою за слідчого, є однієї статури або кремезніша ніж слідчий, не має помітних фізичних чи психологічних вад або відхилень, однієї статі зі слідчим, раніше не притягалась до кримінальної відповідальності. У іншому випадку, об'єктивність оцінки слідчим психофізіологічної реакції особи-об'єкта психологічного експерименту забезпечується сприйманням особи як цілісного образу та побудовою взаємодії з опонентом з урахуванням принципу презумпції невинуватості.
Таким чином, ми можемо зробити наступні висновки. 
По-перше, психологічний експеримент в досудовому розслідуванні базується на взаємодії мінімум двох осіб, яка є складним процесом, опосередкованим обопільним впливом учасників.
По-друге, обопільний вплив передбачає обопільне сприйняття, тобто суб'єкт взаємодії (в даному випадку слідчий) є одночасно об’єктом впливу свого опонента та інших супутніх зовнішніх та внутрішніх факторів, що 
впливають на формування адекватного образу.
По-третє, процесуальна позиція слідчого зобов’язує його вчасно виявити та усунути вплив зовнішніх факторів шляхом перевірки, аналізу, співставлення відомих фактів, а також, максимально нівелювати вплив внутрішніх факторів шляхом логічного аналізу, рефлексії, самоконтролю тощо.
По-четверте, будь-які сумніви, що виникають у слідчого стосовно результату психологічного експерименту в досудовому розслідуванні мають трактуватись на користь особи-об’єкту. Тому, інформаційний зміст психофізіологічної реакції особи на пред’явлений подразник, виявлений слідчим в ході проведення психологічного експерименту, може набувати доказового значення виключно в разі безпосереднього (негайного) або опосередкованого (шляхом вчинення тих чи інших дій) погодження із цим самої особи.
 
Список використаних джерел:
1. Акмеологический словарь. Второе издание / [Под ред. А.А. Деркача]. – М.: РАГС, 2005. – 161 с.
2. Зорин Г.А. Теоретические основы криминалистики / Г.А. Зорин. – М.: Амалфея, 2000. – 416 с. 
3. Экман П. Психология лжи. Обмани меня, если сможешь / П. Экман. – СПб.: Питер, 2010. – 304 с. 
4. Энциклопедия юридической психологии / [Под ред. А.М. Столяренко]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 607 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція