...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №4
Під час біржової діяльності, всі зацікавлені учасники ставлять за мету укласти угоду, яка б стала відповідним результатом даної діяльності, а відтак поняття “біржові угоди” потребує детального з’ясування. 
Поняття “біржові угоди” є досить складною категорією біржового права, чим пояснюється існування в науці біржового права різних підходів щодо розуміння. 
Так, зокрема, у вузькому розумінні біржові угоди – це торгові угоди, які офіційно укладаються між членами біржі або брокерами під час біржових зборів у приміщенні біржі, або ж договір (укладення договору) про виконання певних зобов’язань. 
У широкому розумінні біржовими прийнято вважати будь-які угоди, що укладаються на біржі, як то між брокерами, що працюють у брокерських фірмах, і, як правило, зареєстровані на біржах, між біржею й кліринговою організацією, біржею і брокером, біржею і дипозитарієм, біржею і комерційним банком, що обслуговує її, кліринговою організацією й брокером, дипозитарієм і брокером тощо [3, с. 153]. 
Крім того, поняття “біржова угода” не лише на практиці, але й в чинному законодавстві підміняється поняттям “біржова операція”. 
Норми вітчизняного біржового законодавства визначають біржовою операцією угоду, що відповідає сукупності умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня [2].
Але, зміст норм Господарського кодексу України свідчить про розмежування цих понять як родове і видове поняття. Так наприклад в п. 4 ст. 281 Господарського Кодексу України визначено, що біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам – громадянам, зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій. Таке формулювання закону вкотре свідчить про широкий обсяг біржових операцій на відміну від процедури укладання біржових угод [1]. 
Виходячи з вищезазначеного варто було б внести й до інших актів біржового законодавства чіткість щодо визначення понять “біржові угоди” й “біржові операції”, адже це породжує різнотлумачення цих категорій [3, с. 155]. 
Отже, біржова угода – це угода про взаємну передачу прав і обов’язків стосовно майна, допущеного до обігу на біржі, що укладається учасниками біржі на біржових торгах у порядку, встановленому біржовим законодавством й правилами біржової торгівлі. 
Крім спірних питань щодо поняття „біржові угоди”, на законодавчому та практичному рівні існують розбіжності стосовно видів біржових угод. Так зокрема Закон України “Про товарну біржу”, класифікує види біржових операцій на: купівлю-продаж; поставку; обмін. 
У науковій літературі дуже багато різних критеріїв класифікації та видів біржових угод. Зокрема, В.С. Щербина зазначає, що залежно від місця укладання закон розрізняє біржові та позабіржові угоди, що мають, проте, однакову юридичну природу [7, с. 374].
О.О. Котило виділяє найпростіший вид біржових угод з реальним товаром – угоди з терміновою поставкою (з коротким терміном поставки) [5, с. 48], а І.В. Кононенко – арбітражні угоди, що відбуваються з метою одержання прибутку за рахунок різниці в котируваннях на біржах у різних країнах [4, с. 127].
Деякі автори поділяють біржові угоди на контракти з реальними активами і зобов’язаннями поставки та права на ці активи, які називають похідними інструментами [6, с.62-63].
Отже, проаналізувавши категорію “біржові угоди” з точки зору поняття та видів бачимо його складну природу й логіку використання в науковій та спеціальній літературі і законодавстві у вузькому розумінні, що передбачає укладання угоди між уповноваженими учасниками біржових торгів з приводу одержання прав та обов’язків стосовно біржового товару. Також, законодавець не досить методично грамотно підійшов до переліку видів біржових угод, оскільки не заклав у їх класифікацію специфіку біржових торгів, а загалом і біржової діяльності.
 
Список використаних джерел:
1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №18, №19-20, №21-22. – Ст.144.
2. Про товарну біржу: Закон України від 10 грудня 1991 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №10. – Ст. 139. 
3. Берлач А.І. Біржове право України: Навч. посіб. / А.І. Берлач. – К.: Університет “Україна”, 2007. – 316 с.
4. Кононенко І.В. Основи біржового права: Навч. посіб. / І.В. Кононенко. – К: Кондор, 2007. – 576 с.
5. Котирло О.О. Біржове право: Навчальний посібник / О.О. Котило. – К.: „Видавництво “Центр учбової літератури”, 2012. – 268 с.
6. Сохацька О.М. Біржове справа: Підручник. – 2-ге вид. змін. й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор, 2008. – 632 с.
7. Щербина В.С. Господарське право: Підручник / В.С. Щербина. – 5-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 600 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція